Постанова

від 26.11.2013 по справі 911/3131/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа№ 911/3131/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: Петрова О.Є. - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана» на рішення господарського суду Київської області від 13.09.2013 року по справі №911/3131/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Бориспільського районного споживчого товариства

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана»

про виселення зі займаного нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Бориспільське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Київської області з позовом на ТОВ «Оріана» про виселення зі займаного нежитлового приміщення.

Рішенням господарським судом Київської області від 13.09.2013 року у справі №911/3131/13 позов задоволено в повному обсязі, вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріана» з приміщення магазину № 9 загальною площею 421,3 м2, розташованого за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, буд. 39 та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріана» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить, рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2013 року скасувати повністю та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволеності позовних вимог Бориспільського районного споживчого товариства відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вважав, що право власності позивача на спірну будівлю підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 1986, однак суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував тієї обставини, що позивач не є законним власником вказаної будівлі.

Крім того, відповідач зазначає, що його не було належним чином повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 13.11.2013 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2013.

Представник позивача 19.11.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

26.11.2013 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поганим самопочуттям представника, а також тим, що представник Болюх Р.В. є єдиним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана».

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки представником не надано належних та допустимих доказів неможливості представника бути присутнім у судовому засіданні, крім того, відповідач не позбавлений права у відповідності до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України направити у судове засідання іншого повноважного представника.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.12.2006 між Бориспільським районним споживчим товариством (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріана» (орендар) було укладено Договір оренди.

01.01.2008 між сторонами було укладено Договір оренди від 27.12.2006 року в новій редакції (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) будівлю приміщення магазинів, в тому числі, магазину № 9 загальною площею 421,3м2, та обладнання (майно), розташоване за адресою: Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна.

Положеннями п. 6.1. Договору визначено, що Договір укладений на строк з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року (включно) і набирає чинності з моменту підписання сторонами.

Додатковими угодами № б/н від 17.12.2008 року, № б/н від 24.12.2009 року, № б/н від 31.12.2010 року, № б/н від 28.01.2011 року, № б/н від 11.07.2011 року, № б/н від 03.10.2011 року, № б/н від 16.01.2012 року, № б/н від 18.06.2012 року, № б/н від 15.01.2013 року строк дії договору змінювався.

Додатковою угодою від 15.01.2013 сторони пролонгували дію Договору до 01.07.2013.

Згідно з положеннями п. 6.2 Договору у випадку неподання орендарем заяви про пролонгацію договору за один місяць до закінчення дії договору оренди, договір оренди вважається припиненим в останній день дії договору.

Доказів укладення між сторонами нового договору оренди, чи докової угоди про пролонгацію договору оренди суду не надано.

У відповідності до п. 2.9 Договору орендар зобов'язаний виїхати з орендованого об'єкта не пізніше останнього дня дії договору.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що майно, яке орендується, вважається фактично повернутим орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі майна з оренди, в якому зазначається стан майна на момент повернення.

Нормами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з нормами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями до ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

24.07.2013 позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 3/324, в якому позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріана» про необхідність звільнення орендованого приміщення.

Доказів надання відповіді на зазначений лист чи звільнення спірного приміщення відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач не є законним власником вказаної будівлі, однак колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1986, копія якого залучена до матеріалів справи (т.1 а.с. 19), власником будівлі магазину № 9, загальною площею 422,8 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська обл., с. Гора, вул. Центральна, буд. 39 є Бориспільське районне споживче товариство.

Доказів визнання недійсним чи скасування зазначеного свідоцтва відповідачем не надано, а тому колегія суддів приходить до висновку, що саме позивач є власником об'єкту оренди.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів звільнення спірного приміщення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення магазину № 9 загальною площею 421,3 м2, розташованого за адресою: Київська обл., с. Гора, вул. Центральна, буд. 39, а відповідно позов є обґрунтованим та задоволено судом першої інстанції правомірно.

Щодо посилань апелянта на неповідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а також про отримання ним повідомлення, що засідання відбудеться 13.09.2013 вже після судового засідання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.09.2013 про відкладення розгляду справи на 13.09.2013 було надіслано сторонам 10.09.2013, що підтверджується відбитком штампу про відправку на звороті ухвали, натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що зазначена ухвала була отримана відповідачем після судового засідання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2013 по справі № 911/3131/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3131/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім