Ухвала

від 03.12.2013 по справі 805/13828/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року справа №805/13828/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 805/13828/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412200, №0000422200 від 19.09.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі-Відповідач або ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2013 №0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'зання з податку на додану вартість у розмірі 307345 грн., з яких 245875 грн. - сума основного платежу, 61470 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій; та № 0000422200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170670 грн., з яких 136536 грн. - сума основного платежу, 34134 - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Сторони до суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області" зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за номером 35636733 Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту затвердженого загальними зборами учасників товариства /том 1 а.с.54-69,70/ та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м. Донецьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області /том 1 а.с.91/, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість /а.с.73/.

З 20.08.2013 по 27.08.2013 посадовими особами ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області"(ЄДРПОУ 35636733), з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході господарських взаємовідносин з ТОВ «Агенство Диск» (ЄДРПОУ 33516404) за період 01.10.2012 по 28.02.2013, за результатами якої складено акт від 03.09.2013 №114/05-69-22-0/35636733, яким встановлено порушення п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 136536грн., у тому числі: у ІV кварталі 2012 року на суму 136536грн.; п.185.1, ст..185, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 245875грн., у тому числі: у грудні 2012 року на суму 130035грн., у січні 2013 року на суму 71706грн.,у лютому 2013 року на суму 44134грн. /том 1 а.с.9-31/.

За результатами перевірки 19.09.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000412200, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307345грн.з яких: 245875грн. - сума основного платежу, 61470грн. сума штрафних (фінансових)санкцій; №0000422200, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170670грн.з яких: 136536грн. - сума основного платежу, 34134грн. сума штрафних (фінансових)санкцій /том 1 а.с.32,34/.

Відповідно до акту перевірки від 03.09.2013 №114/05-69-22-0/35636733, при встановленні порушень податкового законодавства позивачем, відповідач послався на отриманий акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2013 року № 1319/153/33516404 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агентство Диск" (код за ЄДРПОУ 33516404), згідно яким встановлено факти незнаходження контрагента за своєю юридичною адресою, відсутність у нього виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності тощо, що в результаті не спричинило реального настання правових наслідків господарських операцій по ланцюгу постачання, тобто податковими органами визнано, що правочини з цим контрагентом є нікчемними /том 2 а.с.22-28/.

Відповідно до матеріалів справи, господарські операції між ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" (Покупець) та ТОВ "Агенство Диск" (Продавець) відбулися протягом грудня 2012 року по лютий 2013 року, та пов'язані з купівлею-продажем охоронних приладів, матеріалів та палива (надалі - товар).

Згідно відомостей державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство Диск" є юридичною особою, запис до Єдиного державного реєстру внесена 20.04.2005 року за № 1 224 102 0000 010668, ідентифікаційний код - 33516404, місцезнаходження - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 80, приміщення 4.

У зв'язку з придбанням товару, ТОВ Агентство Диск" виписано ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 31.12.2012 року № 909 на суму 694696,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 115782,70 грн.), від 31.12.2012 року № 913 на суму 85512,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14252,00 грн.),від 31.01.2013 року № 905 на суму 430237,74грн. (у т.ч. ПДВ - 71706,29грн.), від 28.02.2013 № 815 на суму 264801,24грн. (у т.ч. ПДВ - 44133,54 грн.) /том 1 а.с. 36-51/ .

Оплата за придбаний у грудні 2012 року - лютому 2013 року товар здійснена позивачем на користь Продавця позивачем (Покупцем) проведена в сумі 594696,20грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.04.2013 №№109,112 /то 1 а.с.52,53/, заборгованість по оплаті за поставлений товар у сумі 88550,98грн. обліковується в кредиторській заборгованості підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.122012-23.10.2013 по контрагенту ТОВ «Агенство Диск» /том 2 а.с. 3/.

Перевезення товару здійснювалось ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" власним транспортом.

Відповідач обгрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Агентство Диск" є нікчемними, такими, що не створюють юридичних наслідків, підставою для чого виступив акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2013 року № 1319/153/33516404 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агентство Диск" , а також, що позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які мали б підтвердити постачання придбаних товарно-матеріальних.

Суд першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду, що транспортування охоронних приладів і матеріалів позивач здійснював самостійно, автомобілем ЗАЗ Ланос, який належить підприємству на праві власності, та який призначений для перевезення невеликих вантажів, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями подорожніх листів службового легкового автомобіля, з яких вбачається рух автомобіля ЗАЗ Ланос державний номер НОМЕР_1 до ТОВ "Агентство Диск" у м. Дніпропетровськ 31.12.2012, 31.01.2013, 28.02.2013. Товарно-транспортні накладні при перевезенні товарно-матеріальних цінностей власним транспортом не виписувалися. Придбані талони на бензин А-95 у ТОВ «Агенство Диск» використовувались позивачем у господарській діяльності (надання охоронних послуг) для власних автомобілів, які належать йому на праві власності.

Крім того, отриманий товар використаний у господарській діяльності, що підтверджується актами списання товарів, придбаних у ТОВ «Агенство Диск» за період грудень 2012 року по лютий 2013 року /том 2 а.с.5-16/.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та відображено відповідачем у акті від 03.09.2013 року №114/05-69-22-0/35636733, суми податку на додану вартість за податковими накладними від 31.12.2012 року № 909, від 31.12.2012 року № 913, від 31.01.2013 року № 905, від 28.02.2013 № 815 включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року - лютий 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2012 - лютий 2013 року, який відповідає даним додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за грудень 2012 року - лютий 2013 року /том 1 а.с.99-200/.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткуванні покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір купівлі-продажу не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України.

Щодо посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2013 року № 1319/153/33516404 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агентство Диск", якими визначено про нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту нікчемності вищенаведених правочинів між позивачем та його контрагентом, оскільки дослідженими в ході розгляду даної справи первинні документами бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджується реальне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Агентство Диск", а посилання на вказаний акт не може виступати доказом нікчемності правочинів.

Отже суд зазначає, що підтвердження факту відсутності здійснення господарських операцій повинно здійснюватися на підставі аналізу всіх документів первинного бухгалтерського та податкового обліку у сукупності, наявними судовими рішеннями щодо вироку, зокрема, про недійсність правочину.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Згідно з п.138.1 ст.138 ПКУ Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;витрати банківських установ

Пунктом 138.8 ст.138 ПКУ визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат;прямих витрат на оплату праці;амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи та надавались в ході проведення перевірки, відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" з ТОВ "Агентство Диск", правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ "Агентство Диск".

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами, є лише його припущеннями і фактичними обставинами справи не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх фіктивними без наявності судового рішенням про визнання такого правочину недійсним саме з підстав його фіктивності.

На час здійснення господарських операцій підприємства були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин позивач не несе відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином на момент укладення договорів ТОВ "Агентство Диск" перебувало на податковому обліку, а діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження підприємства контрагента.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 805/13828/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 805/13828/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак