Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-457/10/1670

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 2а-457/10/1670 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. по справі № 2а-457/10/1670

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості перед бюджетом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція в Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість перед бюджетом у розмірі 2 252 496,49 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 3 ст. 96, ст. 124 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької ради від 07.04.1999 року зареєстровано ТОВ "Техноцентр". Також відповідача взято на облік як платника податків в Кременчуцькій ОДПІ.

Станом на 04.02.2010 року за ТОВ "Техноцентр" значиться непогашена заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 2 252 496, 49 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених за результатами перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом, суд першої інстанції виходив з того, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Техноцентр», що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України та з баз даних державної податкової служби.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до ст.140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно зі ч. 2 ст. 140 ЦК України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Відповідно до ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема повинен містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад склад та порядок внесення ними вкладів.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно зі ч. 2 ст. 140 ЦК України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Таким чином, ні законодавством України, ні установчими документами ТОВ «Техноцентр", не передбачена відповідальність засновника товариства за зобов'язаннями юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що ОСОБА_1, який являється засновником юридичної особи відповідає за зобов'язаннями в межах вартості свого вкладу до статутного фонду ТОВ «Техноцентр».

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. по справі № 2а-457/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.