Постанова

від 25.11.2013 по справі 801/8077/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 р. (09:59) Справа №801/8077/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримелектромашторг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Сокол А.Ф., паспорт НОМЕР_1;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Кримелектромашторг" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007912201 від 05.08.2013 р., № 0007862201 від 05.08.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з контрагентами ТОВ «БК АРТ Груп» та ТОВ «БТК Євробуд». Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, явку свого представника в судове засіданні не забезпечив, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про отримання повістки.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 11.07.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПАТ "Кримелектромашторг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток з підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з рядом підприємств (у тому числі з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп») за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 251950 грн., у тому числі по періодах:

2 кв. 2011 р. - у сумі 111320 грн.;

2-3 кв. 2011 р. - у сумі 140630 грн.

- п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 219087 грн., у тому числі по періодах: квітень 2011 р. - у сумі 96800 грн., серпень 2011 р. - у сумі 63750 грн., вересень 2011 р. - у сумі 58537 грн.

Спираючись на матеріали акта № 1689/22-8/33499358 від 16.05.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БТК «Євробуд», обставин, встановлених досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження, а також інформації автоматизованих систем, податковою інспекцією був сформований висновок щодо неможливості підтвердження факту надання ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп» товарів (послуг) Публічному акціонерному товариству "Кримелектромашторг".

Крім того, в акті зазначено, що первинна документація, складена зазначеними контрагентами позивача, не відповідає вимогам законів України, оскільки складена і підписана особами, не уповноваженими на це.

Викладені позивачем в листі № 230 від 29.07.2013 р. заперечення до акта перевірки розглянуті податковою інспекцією, в результаті чого висновки акта перевірки № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 р. залишені без змін.

05.08.2012 р. на підставі акта № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР крим були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007862201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251950,00 грн., у тому числі 251950,00 грн. за основним платежем та 0,00 грн. - штрафних санкцій;

- № 0007912201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280230,50 грн., у тому числі 219087,00 грн. за основним платежем та 61143,50 грн. - штрафних санкцій.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БТК «Євробуд» (постачальник) та ПАТ «Кримелектромашторг» (покупець) укладено договір постачання № б/н від 01.08.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити товари, асортимент та ціна яких узгоджена сторонами та зазначена у рахунку постачальника.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW згідно правил ІНКОТЕРМС-2010, зі складу постачальника, відвантаження постачальника.

Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість договору складає загальну вартість поставлених товарів згідно накладних, в період дії договору.

Оплата товару здійснюється за фактом поставки (п. 4.2 договору).

На виконання умов зазначеного договору за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р. постачальником були поставлені товари (будівельні матеріали, електротовари, товари народного спожитку, тощо) на загальну суму 693731,33 грн., у тому числі: вартість без ПДВ 578109,45 грн. та ПДВ у сумі 115621,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «БТК «Євробуд» були виписані податкові накладні на суму на загальну суму 693730,96 грн., у тому числі ПДВ 115621,83 грн., а саме:

- ПН № 57 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 67656,18 грн.,

ПДВ - 11276,03 грн.;

- ПН № 58 від 04.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 11497,15 грн.,

ПДВ - 1916,19 грн.;

- ПН № 199 від 12.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 8805,98 грн.,

ПДВ - 1467,66 грн.;

- ПН № 200 від 12.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3847,74 грн.,

ПДВ - 641,29 грн.;

- ПН № 244 від 15.08.2011р. на загальну суму з ПДВ 3687,00 грн.,

ПДВ - 614,50 грн.;

- ПН № 419 від 17.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 2500,00 грн.,

ПДВ - 416,67 грн.;

- ПН № 418 від 19.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 127988,00 грн.,

ПДВ - 21331,33 грн.;

- ПН № 443 від 22.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 110018,05 грн.,

ПДВ - 18336,34 грн.;

- ПН № 614 від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 6500,00 грн.,

ПДВ - 1083,33 грн.;

- ПН № 311 від 14.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3098,78 грн.,

ПДВ - 516,46 грн.;

- ПН № 312 від 14.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 14422,44 грн.,

ПДВ - 2403,74 грн.;

- ПН № 313 від 14.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 2180,29 грн.,

ПДВ - 363,38 грн.;

- ПН № 371 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 1014,00 грн.,

ПДВ - 169,00 грн.;

- ПН № 373 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 9380,08 грн.,

ПДВ - 1563,35 грн.;

- ПН № 374 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 6549,97 грн.,

ПДВ - 1091,66 грн.;

- ПН № 375 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 1769,02 грн.,

ПДВ - 294,84 грн.;

- ПН № 427 від 19.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 26495,22 грн.,

ПДВ - 4415,87 грн.;

- ПН № 486 від 21.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 5201,42 грн.,

ПДВ - 866,90 грн.;

- ПН № 487 від 21.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 2308,16 грн.,

ПДВ - 384,69 грн.;

- ПН № 488 від 21.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 47283,44 грн.,

ПДВ - 7880,57 грн.;

- ПН № 545 від 23.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3798,00 грн.,

ПДВ - 633,00 грн.;

- ПН № 614 від 26.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 155794,12 грн.,

ПДВ - 25965,69 грн.;

- ПН № 639 від 27.09.2011р. на загальну суму з ПДВ 70074,23 грн.,

ПДВ - 11679,04грн.;

- ПН № 638 від 27.09.2011р. на загальну суму з ПДВ 1861,69 грн.,

ПДВ - 310,28 грн.

Отримання позивачем податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011 р. між ТОВ «БК АРТ Груп» (продавець) та ПАТ «Кримелектромашторг» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 1-0407, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації (Додаток № 1), на умовах зазначених у даному договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору відповідає сумі всіх поставок товару, що був поставлений впродовж дії даного договору, що підтверджується накладними, актами та іншими супроводжувальними документами.

Оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.3 договору).

На виконання умов зазначеного договору за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р. постачальником були поставлені товари (будівельні матеріали, електротовари тощо) на загальну суму 620799,72 грн., у тому числі: вартість без ПДВ 517332,54 грн. та ПДВ у сумі 103467,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «БК АРТ Груп» були виписані податкові накладні на суму на загальну суму 620796,97 грн., у тому числі ПДВ 103466,16 грн., а саме:

- ПН № 538 від 01.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 143016,06 грн.,

ПДВ - 23836,01 грн.;

- ПН № 539 від 07.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3711,28 грн.,

ПДВ -618,55 грн.;

- ПН № 560 від 08.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 141352,02 грн.,

ПДВ - 23558,67 грн.;

- ПН № 608 від 12.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 4350,97 грн.,

ПДВ - 725,16 грн.;

- ПН № 609 від 13.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 5670,04 грн.,

ПДВ - 945,01 грн.;

- ПН № 610 від 15.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 10878,56 грн.,

ПДВ - 1813,09 грн.;

- ПН № 611 від 17.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 17405,56 грн.,

ПДВ - 2900,93 грн.;

- ПН № 612 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 7432,54 грн.,

ПДВ - 1238,76 грн.;

- ПН № 613 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 146778,83 грн.,

ПДВ - 24463,14 грн.;

- ПН № 615 від 22.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 25020,72 грн.,

ПДВ - 4170,12 грн.;

- ПН № 617 від 26.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 73553,38 грн.,

ПДВ - 12258,90 грн.;

- ПН № 618 від 27.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 1627,01 грн.,

ПДВ - 271,17 грн.;

- ПН № 463 від 26.08.2011р. на загальну суму з ПДВ 40000,00 грн.,

ПДВ - 6666,67грн.

Отримання позивачем податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 219087 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту квітня, серпня, вересня 2011 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані періоди.

Крім того, вартість придбаних товарів включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, що знайшло своє відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2, 3 квартали 2011 р.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом Українита містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп» та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп», непідтвердження її первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі інформації автоматизованих систем та отриманого акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп».

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, суд звертає увагу на те, що з експертного висновку вбаається, що відповідно до реєстраційних документів, одними з основних видів діяльності ПАТ «Кримелектромашторг» є наступні види діяльності:

Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям для нього.

Торгівельна діяльність ПАТ «Кримелектромашторг» здійснюється у відповідності до торгового патенту серії ТПВ № 013179, строком дії з 01.04.2011 р. по 31.03.2016 р.

З експертного висновку вбачається, що можливість здійснення торгівельної діяльності, а саме наявність торгівельної площі підтверджується наступними документами:

- витягом з Поземельної книги про земельну ділянку № ВТ-011015004352011 від 16.12.2011 р. про право користування земельною ділянкою загальною площею 5,260 га, розташованою за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Базова, 6.

- витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 27901548 від 05.11.2010 р., про право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Базова, 6 загальною площею 13476 кв.м.

Товари, придбані ПАТ «Кримелектромашторг» у ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп» загальною вартістю 61294,48 грн. - використано позивачем для власних потреб, інші товари на суму вартості без ПДВ 1034147,51 грн. - реалізовані покупцям, про що свідчать відповідні внутрішні, видаткові та податкові накладні, відомість щодо дослідження яких відображена у висновку судової економічної експертизи.

Відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку судової економічної експертизи № 248/13 від 06.11.2013 р. зазначив, що:

1. Висновок викладений Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим в акті перевірки № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 про заниження Приватним акціонерним товариством «Кримелектромашторг» податку на прибуток на загальну суму 251 950,00 грн. у тому числі по періодам: 2 квартал 2011 року - 111 320,00 грн., 2-3 квартали 2011 року 140 630,00 грн. не підтверджується документально, а саме документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Кримелектромашторг»: податкова декларація з податку на прибуток, договори, видаткові накладні, накопичувальна відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 у розрізі постачальників, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів.

2. Висновок викладений Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим в акті перевірки № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 про заниження Приватним акціонерним товариством «Кримелектромашторг» податку на додану вартість на загальну суму 219 087,00 грн., у тому числі по періодам: квітень 2011 року 96 800,00 грн., серпень 2011 року 63 750,00 грн., вересень 2011 року - 58 537,00 грн. не підтверджується

документально, а саме документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Кримелектромашторг»: податкові декларації з податку на додану вартість, договори, видаткові накладні, накопичувальна відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 у розрізі постачальників, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів.

3. Фактичне отримання Приватним акціонерним товариством «Кримелектромашторг» товарів від контрагентів ТОВ «БК АРТ Груп» та ТОВ «БТК Євробуд» в періоді з 01.01.2010 по 31.03.2013 загальною вартістю 1 314 531,05 грн., у тому числі вартість без ПДВ 1 095 441,99 грн. та ПДВ 219 089,06 грн. підтверджується документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Кримелектромашторг»: податкова декларація з податку на прибуток, договори, видаткові накладні, накопичувальна відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 у розрізі постачальників, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , Витяг з Поземельної книги про земельну ділянку № ВТ-011015004352011 від 16.12.2011, Витяг з реєстру права власності на нерухоме майно.

4. Оплата Приватним акціонерним товариством «Кримелектромашторг» товарів, отриманих в періоді з 01.01.2010 по 31.03.2013 від контрагентів ТОВ «БК АРТ Груп» та ТОВ «БТК Євробуд» підтверджується документально у розмірі 1 149 795,60 грн., у тому числі ПДВ у складі вартості товару у сумі 191 632,60 грн., документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Кримелектромашторг», а саме: банківською випискою, квитанціями до прибуткового касового ордеру, накопичувальною відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 у розрізі постачальників.

5. Фактичне використання Приватним акціонерним товариством «Кримелектромашторг» товарів отриманих в періоді з 01.01.2010 по 31.03.2013 від контрагентів ТОВ «БК АРТ Груп» та ТОВ «БТК Євробуд», підтверджується документами податкового та бухгалтерського обліку ПАТ «Кримелектромашторг», а саме: накопичувальна відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 у розрізі постачальників, внутрішня накладна, накладні на реалізацію, податкові накладні, Витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, Витяг з Поземельної книги про земельну ділянку, Торгівельний патент.

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 р.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту у квітні, серпні та вересні 2011 року та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток 2, 3 кварталах 2011 р. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

При цьому, факти непричетності керівництва до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємствами-контрагентами позивача, встановлені під час кримінального провадження, суд не бере уваги, оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано відомостей щодо стану такої справи (прийняття судом вироку або виправдувального вироку), що в свою чергу вказує на непідтвердженість судом зазначених обставин.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп» правочинів, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «БК АРТ Груп» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неприпустимим, виходячи з загальних засад судочинства.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості проведення судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативною вартістю експертогодини 61,20 грн. і витрачено на її проведення 240 годин, всього вартість експертного дослідження складає 14688,00 грн.

За таких обставин, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 16982,00 грн. (14688,00 грн. + 2294,00 грн.) підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

В судовому засіданні 25.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 02.12.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007912201 від 05.08.2013 р., № 0007862201 від 05.08.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кримелектромашторг" (95047, Миколаївське шосе, 3 км, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 05512035) судові витрати в розмірі 16982,00 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.