Ухвала

від 03.02.2014 по справі 801/8077/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8077/13-а

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/8077/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 25.11.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримелектромашторг" (Миколаївське шосе, 3 км, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кримелектромашторг" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007912201 від 05.08.2013 р., № 0007862201 від 05.08.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кримелектромашторг" (95047, Миколаївське шосе, 3 км, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 05512035) судові витрати в розмірі 16982,00 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Заявник апеляційної скарги зокрема вказує, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт (послуг) у контрагента та їх використання в господарській діяльності не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Публічне акціонерне товариство "Кримелектромашторг" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007912201 від 05.08.2013 р., № 0007862201 від 05.08.2013 р.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ "Кримелектромашторг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток з підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з рядом підприємств (у тому числі з ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп») за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами перевірки складено акт № 450/22.8/05512035 від 24.07.2013 р. (далі -акт перевірки) (т.1 а.с.11-40)

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.8.1 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 251950 грн., у тому числі по періодах:2 кв. 2011 р. - у сумі 111320 грн.;2-3 кв. 2011 р. - у сумі 140630 грн.; пп 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 219087 грн., у тому числі по періодах: квітень 2011 р. - у сумі 96800 грн., серпень 2011 р. - у сумі 63750 грн., вересень 2011 р. - у сумі 58537 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2012 р. №0007862201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251950,00 грн., у тому числі 251950,00 грн. за основним платежем та 0,00 грн. - штрафних санкцій; від 05.08.2012 р. № 0007912201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280230,50 грн., у тому числі 219087,00 грн. за основним платежем та 61143,50 грн. - штрафних санкцій.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Між ТОВ «БТК «Євробуд» (постачальник) та ПАТ «Кримелектромашторг» (покупець) укладено договір постачання № б/н від 01.08.2011 р. (т.1 а.с.46), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити товари, асортимент та ціна яких узгоджена сторонами та зазначена у рахунку постачальника. Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW згідно правил ІНКОТЕРМС-2010, зі складу постачальника, відвантаження постачальника. Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість договору складає загальну вартість поставлених товарів згідно накладних, в період дії договору. Оплата товару здійснюється за фактом поставки (п. 4.2 договору).

На виконання умов зазначеного договору за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р. постачальником поставлено товари (будівельні матеріали, електротовари, товари народного спожитку, тощо) на загальну суму 693731,33 грн., у тому числі: вартість без ПДВ 578109,45 грн. та ПДВ у сумі 115621,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За фактом отримання товару ТОВ «БТК «Євробуд» виписано податкові накладні на суму на загальну суму 693730,96 грн., у тому числі ПДВ 115621,83 грн., а саме: № 57 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 67656,18 грн., ПДВ - 11276,03 грн.; № 58 від 04.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 11497,15 грн., ПДВ - 1916,19 грн.; № 199 від 12.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 8805,98 грн., ПДВ - 1467,66 грн.; № 200 від 12.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3847,74 грн., ПДВ - 641,29 грн.; № 244 від 15.08.2011р. на загальну суму з ПДВ 3687,00 грн., ПДВ - 614,50 грн.; № 419 від 17.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 2500,00 грн., ПДВ - 416,67 грн.; № 418 від 19.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 127988,00 грн., ПДВ - 21331,33 грн.; № 443 від 22.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 110018,05 грн., ПДВ - 18336,34 грн.; № 614 від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 6500,00 грн., ПДВ - 1083,33 грн.; № 311 від 14.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3098,78 грн., ПДВ - 516,46 грн.; № 312 від 14.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 14422,44 грн., ПДВ - 2403,74 грн.; № 313 від 14.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 2180,29 грн., ПДВ - 363,38 грн.; № 371 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 1014,00 грн., ПДВ - 169,00 грн.; № 373 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 9380,08 грн., ПДВ - 1563,35 грн.; № 374 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 6549,97 грн., ПДВ - 1091,66 грн.; № 375 від 16.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 1769,02 грн., ПДВ - 294,84 грн.; № 427 від 19.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 26495,22 грн., ПДВ - 4415,87 грн.; № 486 від 21.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 5201,42 грн., ПДВ - 866,90 грн.; № 487 від 21.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 2308,16 грн., ПДВ - 384,69 грн.; № 488 від 21.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 47283,44 грн., ПДВ - 7880,57 грн.; № 545 від 23.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 3798,00 грн., ПДВ - 633,00 грн.; № 614 від 26.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ 155794,12 грн., ПДВ - 25965,69 грн.; № 639 від 27.09.2011р. на загальну суму з ПДВ 70074,23 грн., ПДВ - 11679,04грн.; № 638 від 27.09.2011р. на загальну суму з ПДВ 1861,69 грн., ПДВ - 310,28 грн.

Отримання позивачем податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Також 04.07.2011 між ТОВ «БК АРТ Груп» (продавець) та ПАТ «Кримелектромашторг» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №1-0407 (т.1 а.с.47-48), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації (Додаток № 1), на умовах зазначених у даному договорі. Оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.3 договору).

На виконання умов зазначеного договору за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р. постачальником поставлено товари (будівельні матеріали, електротовари тощо) на загальну суму 620799,72 грн., у тому числі: вартість без ПДВ 517332,54 грн. та ПДВ у сумі 103467,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За фактом отримання товару ТОВ «БК АРТ Груп» виписано податкові накладні на суму на загальну суму 620796,97 грн., у тому числі ПДВ 103466,16 грн., а саме: №538 від 01.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 143016,06 грн., ПДВ - 23836,01 грн.; №539 від 07.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 3711,28 грн., ПДВ - 618,55 грн.; № 560 від 08.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 141352,02 грн., ПДВ - 23558,67 грн.; №608 від 12.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 4350,97 грн., ПДВ - 725,16 грн.; №609 від 13.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 5670,04 грн., ПДВ - 945,01 грн.; №610 від 15.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 10878,56 грн., ПДВ - 1813,09 грн.; №611 від 17.04.2011 р. на загальну суму з ПДВ 17405,56 грн., ПДВ - 2900,93 грн.; № 612 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 7432,54 грн., ПДВ - 1238,76 грн.; №613 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 146778,83 грн., ПДВ - 24463,14 грн.; № 615 від 22.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 25020,72 грн., ПДВ - 4170,12 грн.; №617 від 26.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 73553,38 грн., ПДВ - 12258,90 грн.; №618 від 27.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 1627,01 грн., ПДВ - 271,17 грн.; №463 від 26.08.2011р. на загальну суму з ПДВ 40000,00 грн., ПДВ - 6666,67грн.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Отримання позивачем податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 219087 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту квітня, серпня, вересня 2011 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані періоди.

Крім того, вартість придбаних товарів включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, що знайшло своє відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2, 3 квартали 2011 р.

Враховуючи, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з січня 2010, слід перевіряти відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) та Податковому кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р..

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.5. вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Також колегія суддів враховує, що по справі проведено судово-економічну експертизу (висновок №248/13 від 06.11.2013) (т.3 а.с.208-237) з якого вбачається, що досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами вбачається, що відповідно до реєстраційних документів, одними з основних видів діяльності ПАТ «Кримелектромашторг» є наступні види діяльності:

Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям для нього.

Торгівельна діяльність ПАТ «Кримелектромашторг» здійснюється у відповідності до торгового патенту серії ТПВ № 013179, строком дії з 01.04.2011 р. по 31.03.2016 р.

З експертного висновку вбачається, що можливість здійснення торгівельної діяльності, а саме наявність торгівельної площі підтверджується наступними документами: витягом з Поземельної книги про земельну ділянку № ВТ-011015004352011 від 16.12.2011 р. про право користування земельною ділянкою загальною площею 5,260 га, розташованою за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Базова, 6.; витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 27901548 від 05.11.2010 р., про право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Базова, 6 загальною площею 13476 кв.м.

Товари, придбані ПАТ «Кримелектромашторг» у ТОВ «БТК «Євробуд» та ТОВ «БК АРТ Груп» загальною вартістю 61294,48 грн. - використано позивачем для власних потреб, інші товари на суму вартості без ПДВ 1034147,51 грн. - реалізовані покупцям, про що свідчать відповідні внутрішні, видаткові та податкові накладні, відомість щодо дослідження яких відображена у висновку судової економічної експертизи.

Щодо використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пп.6,7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 по справі № 801/8077/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко