Рішення

від 27.11.2013 по справі 910/16837/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16837/13 27.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керама-Стиль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна»

про стягнення 271 450, 37 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Погорілий П.В. за довіреністю б/н від 22.08.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні присутній вільний слухач: Власко І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керама-Стиль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна» (далі - відповідач) про стягнення 271 450, 37 грн., в тому числі 222 370, 40 грн. основного боргу, 45 381, 92 грн. пені, 444, 74 грн. інфляційних втрат та 3 253, 31 грн. 3 % річних. Також, позивач просив покласти на відповідача понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 5 429, 74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу обладнання та виконав роботи з його монтажу, проте останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не було здійснено повного розрахунку за такі товари та роботи, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16837/13, розгляд справи призначено на 15.10.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/16837/13 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 910/16837/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

15.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою представника.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу № 910/16837/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/16837/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

12.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що відповідач здійснює погашення боргу, у зв'язку з чим існує потреба у проведенні звірки розрахунків між сторонами.

Також, 12.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 209 370, 40 грн. основного боргу, 45 381, 92 грн. пені, 5 705, 35 грн. 3 % річних, всього 260 457, 67 грн. Заява мотивована тим, що відповідач провів частковий розрахунок з позивачем після порушення провадження у даній справі, а саме: 22.10.2013 р. сплатив 5 000, 00 грн., 30.10.2013 р. - 2 000, 00 грн., 31.10.2013 р. - 2 000, 00 грн., 04.11.2013 р. - 4 000, 00 грн.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом було відкладено розгляд заяви позивача про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог та заявою про часткову відмову від позову - в частині інфляційних втрат до встановлення фактичних обставин справи.

У судовому засіданні 12.11.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.11.2013 р.

27.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням на лікарняному його представника та не проведення до цього часу звірки розрахунків між сторонами.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом залишено без задоволення подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, слід зазначити про те, що як на тому наголошено в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 197 380, 40 грн. основного боргу, 17 105, 02 грн. пені та 6 428, 16 грн. 3 % річних. Заява мотивована тим, що відповідачем було проведено часткове погашення боргу, а саме: 06.11.2013 р. сплачено 2 000, 00 грн., 07.11.2013 р. 2 000, 00 грн., 08.11.2013 р. 2 000, 00 грн., 12.11.2013 р. 2 000, 00 грн., 18.11.2013 р. 4 000, 00 грн. Крім того, позивач вказує на те, що попередньо надані розрахунки позовних вимог містили неточності.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. судом прийнято до розгляду заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог, які за своїм змістом є заявами про зменшення розміру позовних вимог та заявами про часткову відмову від позову - в частині інфляційних втрат. Справа розглядається в редакції, поданої 27.11.2013 р. заяви про уточнення позовних вимог.

Так, в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наголошено на тому, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

В даному випадку позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу, збільшив розмір 3 % річних та відмовився від вимог про стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до приписів п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він уточнив позовні вимоги, в тому числі виключивши з них інфляційні втрати, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. судом, зважаючи на те, що позивач фактично відмовився від вимог про стягнення інфляційних втрат вищевказаною заявою про уточнення позовних вимог, вирішено припинити провадження у справі в цій частині.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи зазначене, суд припиняє провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 444, 74 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 27.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2012 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір на виконання робіт № 07/11/12, відповідно до п. 1.1. якого замовник зобов'язується поставити зазначені в Кошторисі № 1 матеріали і виконати роботи по облаштуванню кераміко-гранітної плитки в приміщенні ТРЦ «ОсeanPlaza»Ю ДРЦ «Хеппіліон» за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176, лот 324, а замовник зобов'язався прийняти матеріали, якісно виконану роботу та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.5. Договору виконання робіт підтверджується Актом приймання-передачі фактичного виконання робіт.

Загальна вартість робіт визначається Кошторисом, який є Додатком № 1, № 2 до даного Договору і складає 1 093 210, 00 грн. та ПДВ 218 642, 00 грн., всього 1 311 852, 00 грн. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору протягом 4-х банківських днів після підписання Договору замовник здійснює авансовий платіж в розмірі 1 049 481, 60 грн., в т.ч. ПДВ 174 913, 60 грн.

При цьому, згідно з п. 3.4. Договору остаточний розрахунок сторони здійснюють відповідно до Акта приймання-передачі протягом 2-х банківських днів після його підписання.

Відповідно до п. 6.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторони підписали Додаток № 1 до Договору, яким визначили найменування, асортимент, кількість та вартість керамічної плитки, на загальну суму 658 060, 00 грн.

Також, сторони підписали Додаток № 2 до Договору, яким визначили найменування, види, кількість та вартість робіт та матеріалів на загальну суму 653 792, 00 грн.

Позивачем було виконано обумовлені Договором роботи з використанням поставлених ним матеріалів на загальну суму 1 311 852, 00 грн., про що сторони підписали Акт виконаних робіт від 29.12.2012 р.

Листом від 21.03.2013 р. № 03/10 відповідач повідомив позивача, що він гарантує оплату по Договору до 30.04.2013 р.

Також, в матеріалах справи наявний Лист відповідача, в якому він, вказуючи на складний фінансовий стан, просив вирішити питання про перенесення строку оплати за графіком: до 23.05.2013 р. - 20 000, 00 грн., до 31.05.2013 р. - 40 000, 00 грн., до 15.07.2013 р. - 50 000, 00 грн., до 15.07.2013 р. - 152 370, 00 грн.

Водночас, як зазначає позивач, станом на момент порушення провадження у даній справі, відповідач перерахував позивачу лише 20 000, 00 грн. - 23.05.2013 р. та 20 000, 00 грн. 04.06.2013 р., у зв'язку з чим його борг щодо виконання зобов'язання, визначеного п. 3.4. Договору, становив 222 370, 40 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідач додатково перерахував позивачу 22.10.2013 р. - 5 000, 00 грн., 30.10.2013 р. - 2 000, 00 грн., 31.10.2013 р. - 2 000, 00 грн., 04.11.2013 р. - 4 000, 00 грн., 06.11.2013 р. - 2 000, 00 грн., 07.11.2013 р. - 2 000, 00 грн., 08.11.2013 р. - 2 000, 00 грн., 12.11.2013 р. - 2 000, 00 грн., 18.11.2013 р. - 4 000, 00 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду даного спору по суті борг відповідача перед позивачем складає 197 370, 40 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору підряду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

В той же час, при укладенні спірного Договору його сторони визначили, що оплата здійснюється протягом 4-х банківських днів після підписання Договору шляхом авансового платежу в розмірі 1 049 481, 60 грн., в т.ч. ПДВ 174 913, 60 грн. При цьому, пунктом 3.4. Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок проводиться відповідно до Акта приймання-передачі протягом 2-х банківських днів після його підписання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари та виконані позивачем роботи, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 45 381, 92 грн. пені та 5 705, 35 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом п. п. 4.7. Договору сторони встановили, що у випадку прострочки замовником строків оплати робіт за підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт, виконавець має право стягнути з замовника неустойку в розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми, прострочка виплати по якій допущена.

Позивачем було нараховано відповідачу 17 105, 02 грн. пені за період з 04.01.2013 р. по 30.06.2013 р., розмір якої є невірним, оскільки позивач округлює розмір облікової ставки НБУ, розрахованої за один день календарного року.

Також, позивач нарахував відповідачу 6 428, 16 грн. 3 % річних на суму боргу в розмірі 262 370, 40 грн. за період з 04.01.2013 р. по 23.05.2013 р. включно, на суму 242 370, 40 грн. за період з 24.05.2013 р. по 04.06.2013 р. включно, на суму 222 370, 40 грн. за період з 05.06.2013 р. по 22.10.2013 р. включно, на суму 217 370, 40 грн. за період з 23.10.2013 р. по 30.10.2013 р. включно, на суму 215 370, 40 грн. за період з 01.11.2013 р. по 04.11.2013 р. включно, на суму 209 370, 40 грн. за період з 05.11.2013 р. по 06.11.2013 р. включно, на суму 207 370, 40 грн. за 07.11.2013 р., на суму 205 370, 40 грн. за 08.11.2013 р., на суму 203 370, 40 грн. за період з 09.11.2013 р. по 12.11.2013 р. включно, на суму 201 370, 40 грн. за період з 13.11.2013 р. по 18.11.2013 р., на суму 197 370, 40 грн. за період з 19.11.2013 р. по 27.11.2013 р. включно.

З розрахунку 3 % річних, наведеного позивачем, вбачається, що він в тому числі здійснює нарахування відсотків на частини суми боргу в день проведення платежів, за якими такі частини погашаються, що однак є методологічно невірним.

Так, суд звертає увагу на те, що 3 % річних нараховуються за період прострочення виконання зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Такий період характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання.

У свою чергу, день належного виконання частини зобов'язання не є днем її прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій припиняє таке зобов'язання у відповідній частині (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, зважаючи на розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом обраного позивачем для розрахунку періоду, а саме: 15 % річних з 04.01.2013 р. по 10.06.2013 р. та 14 % річних з 10.06.2013 р., ставка на день за якими складає відповідно ? 0, 041 (15/365) та ? 0, 038 (14/365), пеня має становити: 18 485,61 грн.

Однак, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені саме у розмірі, заявленому позивачем, оскільки ним не було подано в цій частині клопотання про вихід за межі позовних вимог.

У свою чергу 3 % річних за обраний позивачем період існування відповідних сум боргу має становити 6 422, 84 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в частині вимог про стягнення основного боргу, суму якого позивач зменшив, у зв'язку з частковою його сплатою після порушення провадження у справі, покладається на відповідача, оскільки спір в цій частині виник з його вини.

Судовий збір в частині вимог про стягнення 444, 74 грн. інфляційних втрат судом не повертається, оскільки відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 444 (чотириста сорок чотири) грн. 74 коп. інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна» (01032, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Льва Толстого, будинок 57; код ЄДРПОУ 38217009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керама-Стиль» (65031, Одеська область, місто Одеса, Малиновський район, вулиця Агрономічна, будинок 205; код ЄДРПОУ 33386792) 197 370 (сто дев'яносто сім тисяч триста сімдесят) грн. 40 коп. основного боргу, 17 105 (сімнадцять тисяч сто п'ять) грн. 02 коп. пені, 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 84 коп. 3 % річних, 4 917 (чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака