Постанова

від 12.02.2014 по справі 910/16837/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/16837/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Погорілий П.В., від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року

у справі №910/16837/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керама-Стиль», м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна», м. Київ,

про стягнення 271450,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ТОВ «Керама-Стиль» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Хеппілон Україна» (далі - відповідач) про стягнення 271450,37 грн., а саме 222370,40 грн. основного боргу, 45381,92 грн. пені, 444,74 грн. інфляційних втрат та 3253,31 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору №07/11/12 від 06.12.2012 року.

12.11.2013 року позивачем подано заяву суду про уточнення позовних вимог (а.с. 51-52), згідно якої він просив суд стягнути з відповідача 209370,40 грн. основного боргу, 45381,92 грн. пені та 5705,35 грн. 3% річних у зв'язку з тим, що відповідач після порушення провадження у даній справі сплатив позивачу 22.10.2013 року -5000,00 грн., 30.10.2013 року - 2000,00 грн., 31.10.2013 року - 2000,00 грн., 04.11.2013 року - 4000,00 грн.

27.11.2013 року позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 73-74), згідно якої він просив суд стягнути з відповідача 197380,40 грн. основного боргу, 17105,02 грн. пені та 6428,16 грн. 3% річних у зв'язку з тим, що відповідач після порушення провадження у даній справі сплатив позивачу 06.11.2013 року - 2000,00 грн., 07.11.2013 року - 2000,00 грн., 08.11.2013 року - 2000,00 грн., 12.11.2013 року - 2000,00 грн., 18.11.2013 року - 4000,00 грн.

Разом з цим, згідно вказаних заяв, позивач фактично відмовився від вимог про стягнення з відповідача 444,74 грн. інфляційних втрат.

Вказані заяви судом прийнято, спір розглядався в межах вимог про стягнення 197370,40 грн. основного боргу, 17105,02 грн. пені та 6422,84 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі №910/16837/13 позовні вимоги задоволені частково. Припинено провадження в частині розгляду позовних вимог про стягнення 444,74 грн. інфляційних витрат. Присуджено до стягнення з ТОВ «Хеппілон Україна» на користь ПАТ «Керама-Стиль» 197370,40 грн. основного боргу, 17105,02 грн. пені, 6422,84 грн. 3% річних, 4917,96 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору №07/11/12 від 06.12.2012 року у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність та правильність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Хеппілон Україна» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі №910/16837/13 в частині позовних вимог про стягнення пені з відповідача, а саме відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення пені з відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно присуджено до стягнення з нього 17105,02 грн. пені, оскільки сторонами не підписувались документи, які могли би свідчити про можливість початку нарахування пені за невиконання зобов'язань.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 року у справі №910/16837/13 апеляційну скаргу ТОВ «Хеппілон Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі №910/16837/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 12.02.2014 року.

В судовому засіданні 12.02.2014 року представник позивача надав пояснення суду, заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін. Представники відповідача в судове засідання 12.02.2014 року не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (ухвалу від 16.01.2014 року вручено відповідачу 22.01.2014 року, повідомлення №01054 1472950 5). Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.12.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір на виконання робіт №07/11/12, згідно п. 1.1. якого замовник зобов'язується поставити зазначені в кошторисі №1 матеріали і виконати роботи по облаштуванню кераміко-гранітної плитки в приміщенні ТРЦ «ОсeanPlaza» ДРЦ «Хеппіліон» за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176, лот 324, а замовник зобов'язався прийняти матеріали, якісно виконану роботу та оплатити їх.

Загальна вартість робіт визначається кошторисом, який є додатком №1, №2 до даного договору і складає 1093210,00 грн. та ПДВ 218642,00 грн., всього 1311852,00 грн. (п. 3.1. договору).

Сторони підписали додаток №1 до договору (а.с. 18), яким визначили найменування, асортимент, кількість та вартість керамічної плитки, на загальну суму 658060,00 грн.

Також, сторони підписали додаток №2 до договору (а.с. 19), яким визначили найменування, види, кількість та вартість робіт та матеріалів на загальну суму 653792,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.3. договору протягом 4-х банківських днів після підписання договору замовник здійснює авансовий платіж в розмірі 1049481,60 грн., в т.ч. ПДВ 174913,60 грн.

Відповідач 10.12.2012 року здійснив авансовий платіж на користь позивача в сумі 1049481,60 грн., як то передбачено п. 3.3. договору та що підтверджено відомістю по рахунку позивача (а.с. 56).

Відповідно до п. 2.5. договору виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі фактичного виконання робіт.

Позивачем було виконано обумовлені договором роботи з використанням поставлених ним матеріалів на загальну суму 1311852,00 грн., про що сторони підписали акт виконаних робіт від 29.12.2012 року (а.с. 20).

Згідно з п. 3.4. договору остаточний розрахунок сторони здійснюють відповідно до акта приймання-передачі протягом 2-х банківських днів після його підписання.

Листом від 21.03.2013 року №03/10 (а.с. 21) відповідач повідомив позивача, що він гарантує оплату по договору до 30.04.2013 року.

Також, згідно листа б/н (а.с. 22) відповідач просив вирішити питання про перенесення строку оплати за графіком: до 23.05.2013 року - 20000,00 грн., до 31.05.2013 року - 40000,00 грн., до 15.07.2013 року - 50000,00 грн., до 15.07.2013 року - 152370,00 грн.

Як стверджував позивач, станом на момент порушення провадження у даній справі відповідач перерахував позивачу лише 20000,00 грн. - 23.05.2013 року та 20000,00 грн. - 04.06.2013 року, у зв'язку з чим його борг становив 222370,40 грн.

Матеріали справи свідчать, що після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу 22.10.2013 року - 5000,00 грн., 30.10.2013 року - 2000,00 грн., 31.10.2013 року - 2000,00 грн., 04.11.2013 року - 4000,00 грн., 06.11.2013 року - 2000,00 грн., 07.11.2013 року - 2000,00 грн., 08.11.2013 року - 2000,00 грн., 12.11.2013 року - 2000,00 грн., 18.11.2013 року - 4000,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отримані від нього матеріали та виконані ним роботи в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 197370,40 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів враховує факт визнання відповідачем суми боргу перед позивачем в повному обсязі.

Крім цього, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 17105,02 грн. пені та 6422,84 грн. 3% річних з огляду на наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 4.7. договору сторони встановили, що у випадку прострочки замовником строків оплати робіт за підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт, виконавець має право стягнути з замовника неустойку в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми, прострочка виплати по якій допущена.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 17105,02 грн. пені та 6422,84 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 444,74 грн. інфляційних втрат відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправомірно присуджено до стягнення з нього 17105,02 грн. пені, оскільки сторонами не підписувались документи, які могли би свідчити про можливість початку нарахування пені за невиконання зобов'язань, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що остаточний розрахунок проводиться відповідно до акта приймання-передачі протягом 2-х банківських днів після його підписання.

Акт виконаних робіт сторонами підписано 29.12.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи п. 3.4. договору, положення ч. 1 ст. 530 ЦК України, а також вихідні та святкові дні, строком оплати виконаних позивачем робіт, і відповідно, початком періоду нарахування пені у зв'язку простроченням сплати за актом від 29.12.2012 року, є 04.01.2013 року.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі №910/16837/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі №910/16837/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року у справі №910/16837/13 залишити без змін.

3. Справу №910/16837/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз