Постанова

від 28.11.2013 по справі 911/3203/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 911/3203/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Стімекс - Профіль» на рішення господарського суду Київської області від 01.10.2013р. (повний текст підписано 07.10.2013р.)

у справі № 911/3203/13 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово -

фінансова група «Нафтахім»

до Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль»

про стягнення 288 598, 35 грн.

В судовому засіданні 28.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль» про стягнення 288 598, 35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 06/02/13 від 06.02.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 248 400, 00 грн. заборгованості, 37 584, 00 грн. штрафу, 2 152, 44 грн. пені, 461, 91 грн. 3% річних, а всього 288 598, 35 грн.

16.09.2013р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 248 400, 00 грн. заборгованості, 37 584, 00 грн. штрафу, 5 577, 38 грн. пені, 1 196, 90 грн. 3% річних, а всього 292 758, 28 грн. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

01.10.2013р. позивачем подано чергову заяву від 27.09.2013р. про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 248 400, 00 грн. заборгованості, 37 584, 00 грн. штрафу, 6 909, 30 грн. пені, 1 482, 73 грн. 3% річних, а всього 294 376, 03 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.10.2013р. у справі № 911/3203/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова группа «Нафтахім» 248 400, 00 грн. заборгованості, 6 605, 31 грн. пені, 37 584, 00 грн. штрафу, 1 482, 73 грн. 3% річних та 5 881, 44 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, затвердити мирову угоду по справі та припинити провадження.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. для розгляду справи № 911/3203/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2013р.

25.11.2013р. від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 28.11.2013р. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась, зважаючи на клопотання апелянта (відповідача) про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (позивач, продавець за договором) та Дочірнім підприємством «Стімекс-Профіль» (відповідач, покупець за договором) укладено договір № 06/02/13, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору найменування товару, що поставляється за даним договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, вказується в специфікаціях до цього договору.

Умови оплати погодженої партії товару обмовляються в специфікаціях (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що постачання товару за даною угодою здійснюється партіями і закріплюється в специфікаціях.

Відповідно до п. 11.3. договору в разі прострочення покупцем платежу, передбаченого п. 3.4. цього договору, а також специфікаціями і доповненнями до цього договору, покупець оплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення платежу.

Цей договір, згідно п. 12.3., набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань за даною угодою.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікацію № 9 від 18.06.2013р., згідно якої передбачено асортимент товару, його кількість, ціну за одиницю на загальну суму 127 440, 08 грн., термін оплати - протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, та специфікацію № 10 від 03.07.2013р., згідно якої передбачено асортимент товару, його кількість, ціну за одиницю на загальну суму 248 400, 00 грн., термін оплати - протягом 21 календарного дня з дати поставки товару (належним чином звірені копії наявні в матеріалах справи). Дані специфікації є невід'ємною частиною договору № 06/02/13 від 06.02.2013р.

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0001352 від 18.06.2013р. на суму 127 440, 08 грн. та № СФ-0001469 від 03.07.2013р. на суму 248 400, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 06/02/13 від 06.02.2013р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 375 840, 08 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0001917 від 20.06.2013р. на суму 127 440, 08 грн. та № РН-0002111 від 04.07.2013р. на суму 248 400, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що переданий товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреностями № 202 від 20.06.2013р. та № 216 від 03.07.2013р. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

З вищенаведеного вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 127 440, 08 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 85-92).

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 284 400, 00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 06/02/13 від 06.02.2013р. є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4. договору умови оплати погодженої партії товару обмовляються в специфікаціях.

Специфікацією № 9 від 18.06.2013р. сторони погодили оплату товару протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, а специфікацією № 10 від 03.07.2013р. оплату протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 248 400, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 909, 30 грн. пені, 37 584, 00 грн. штрафу та 1 482, 73 грн. 3% річних (з урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог від 27.09.2013р.).

Відповідно до п. 11.3. договору в разі прострочення покупцем платежу, передбаченого п. 3.4. цього договору, а також специфікаціями і доповненнями до цього договору, покупець оплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення платежу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.09.2013р. (а. с. 98-101), за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що він є арифметично невірним і складає 6 605, 31 грн. та підлягає стягнення з відповідача у визначеному судом розмірі (725, 38 грн. по специфікації № 9 від 18.06.2013р. та 5 879, 93 грн. по специфікації № 10 від 03.07.2013р.). В іншій частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 303, 99 грн. (6 909, 30 грн. - 6 605, 31 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.09.2013р. (а. с. 98-101), за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 1 482, 73 грн. 3% річних (155, 66 грн. по специфікації № 9 від 18.06.2013р. та 1 327, 07 грн. по специфікації № 10 від 03.07.2013р.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до умов договору № 06/02/13 від 06.02.2013р., у зв'язку з простроченням оплати, позивачем також заявлено до стягнення штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, що становить 37 584, 00 грн. (по специфікаціям № 9 та № 10).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення п. 11.3. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, колегія суддів зазначає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафу.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. по справі № 06/5026/1052/2011.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 10% штрафу, визначеного на підставі п. 11.3 договору, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 37 584, 00 грн. штрафу є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта (відповідача), як на підставу скасування рішення, на не затвердження місцевим господарським судом мирової угоди, не заслуговують на увагу, оскільки наявний в матеріалах справи текст мирової угоди (а. с. 106) підписаний лише зі сторони відповідача.

З огляду на це, у місцевого господарського суду не було правових підстав для затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, оскільки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду, що в даному випадку зроблено не було. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував можливість підписання тексту мирової угоди щодо суми заборгованості та зазначив про своє право на стягнення штрафу, пені, передбачених договором, та 3 % річних.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт визнав наявність заборгованості та її розмір, та не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 01.10.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Стімекс-Профіль» на рішення господарського суду Київської області від 01.10.2013р. у справі № 911/3203/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 01.10.2013р. у справі № 911/3203/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3203/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 03.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко