Постанова

від 26.11.2013 по справі 826/14718/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2013 року 11:33 № 826/14718/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представників позивача: Слинько І.М.

представника відповідача: Колодяжна Л.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» (далі - позивач, ТОВ «Стоун Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0000682230 та від 09.07.2013 № 0000692230 та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ПП «ВЕ-СТО» у періоді, що перевірявся. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення та дії щодо їх складання протиправними та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту виїзної позапланової перевірки ПП «ВЕ-СТО», які свідчать про відсутність у даного підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарський зобов'язань. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 1177 від 01.06.2013, згідно з підпунктом 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України провів позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Стоун Україна» (код ЄДРПОУ 30492276) з питань достовірності повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень 2012 року та податку на прибуток за І квартал 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ВЕ-СТО» (код ЄДРПОУ 33676017).

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 21.06.2013 № 123/22-30/30492276 (далі - акт № 123/22-30/30492276), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 6072,00 грн., а також порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, підпунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 5280,00 грн.

На підставі акту перевірки № 123/22-30/30492276 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 09.07.2013 № 0000682230, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 7590,00 грн., з яких 6072,00 грн. - основний платіж, 1518,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 09.07.2013 № 0000692230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6600,00 грн., в т.ч. основний платіж - 5280,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1320,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

В ході розгляду даної адміністративної справи, суд встановив, що позивач оскаржив в судовому порядку дії ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, зокрема, щодо звернення до позивача із письмовим запитом, надсилання копії наказу № 1177 від 01.06.2013, визнання протиправним та скасування наказу № 1177 від 01.06.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу, зобов'язання податкового органу утриматись від вчинення дій на підставі наказу № 1177 від 01.06.2013.

За результатом розгляду зазначеного адміністративного позову Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив постанову від 09.08.2013 №826/9529/13-а, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» на підставі наказу № 1177 від 01.06.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Провадження у адміністративній справі № 826/14718/13-а було зупинене ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2013 до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 826/9529/13-а.

12.11.2013 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2013 у справі № 826/9529/13-а залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 провадження у справі поновлено.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Стоун Україна» (Покупець) та ПП «ВЕ-СТО» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 13/12-01 від 13.12.2011 (далі - Договір №13/12-01), згідно умов якого, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар, при цьому найменування, кількість, ціна та об'єм поставки погоджується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 13.12.2011, копія якої наявна в матеріалах справи, товаром, який є предметом Договору № 13/12-01 є труба б/у 426*7-8мм на загальну суму 306 900,00 грн.

Суд встановив, що фактично за Договором № 13/12-01, у періоді, що перевірявся, позивач придбав у ПП «ВЕ-СТО» товар на загальну суму 31 680,00 грн., в т.ч. ПДВ 5280,00 грн., що підтверджується квитанцією № 6091.98.1 від 12.01.2012, видатковою та податковою накладною, копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатами здійснення господарських відносин з ПП «ВЕ-СТО», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 26 400,00 грн. та на підставі виданої податкової накладної включив до складу податкового кредиту 5280,00 грн.

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Стоун Україна» з ПП «ВЕ-СТО» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даного контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали акту західної МДПІ міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (Жовтневий район) від 29.03.2013 №1088/22.4-07/33676017 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВЕ-СТО» з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Аркада-Т» (код ЄДРПОУ 33676769) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 та подальшої їх реалізації (далі - акт перевірки ПП «ВЕ-СТО») (а.с. 109-130).

Згідно вказаного акту, ПП «ВЕ-СТО» неправомірно відобразило податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада-Т», господарські операції з яким, визнані податковим органом такими, що не мали реального характеру.

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акту суд відхиляє, оскільки у даному акті відсутня інформація щодо взаємовідносин ПП «ВЕ-СТО» з ТОВ «Стоун Україна» та господарські операції між зазначеними юридичними особами податковим органом не досліджувались.

Крім того, як вбачається з акту перевірки ПП «ВЕ-СТО», податковим органом досліджувалась первинна документація щодо взаємовідносин даного підприємства з ТОВ «Аркада-Т». Попри наявність таких первинних документів та відсутність зауважень щодо їх оформлення, податковий орган дійшов висновку про порушення ПП «ВЕ-СТО» податкового законодавства, посилаючись на матеріали акту Західної МДПІ міста Харкова Харківської області Державної податкової служби «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року, січень-червень 2012 року» від 28.08.2012 № 854/22-417/33676769.

Таким чином, матеріали вищезазначених актів, складених стосовно ПП «ВЕ-СТО» та його контрагента не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ТОВ «Стоун Україна» з ПП «ВЕ-СТО».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ПП «ВЕ-СТО» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТОВ «Стоун Україна» та ПП «ВЕ-СТО» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «ВЕ-СТО» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП «ВЕ-СТО» почало діяти 09.11.2009 та станом на дату розгляду даної справи не анульоване, отже дане підприємство мало право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ТОВ «Стоун Україна».

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частиною 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкова накладна, яка досліджена відповідачем в ході перевірки та копія якої наявна в матеріалах справи, видані ТОВ «Стоун Україна» його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даної податкової накладної відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ПП «ВЕ-СТО» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законодавчо визначених підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було дотримано вимог законодавства при проведенні перевірки, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2013 у адміністративній справі №826/9529/13-а, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» на підставі наказу № 1177 від 01.06.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Саме за результатами зазначеної перевірки було складено акт №123/22-30/30492276 від 21.06.2013 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0000682230 та від 09.07.2013 № 0000692230 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в ході здійснення документальної перевірки ТОВ «Стоун Україна» дійшов висновку про порушення останнім вимог податкового законодавства, про що було складено акт № 123/22-30/30492276, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0000682230 та від 09.07.2013 № 0000692230.

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться: вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Отже, суд дійшов висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу є обов'язком контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0000682230, від 09.07.2013 № 0000692230 дії щодо проведення перевірки ТОВ «Стоун Україна» не були визнані судом неправомірними, то дії відповідача щодо винесення даних податкових повідомлень-рішень є такими, що здійснені у відповідності до вимог законодавства, оскільки є обов'язком контролюючого органу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 № 0000682230 та від 09.07.2013 № 0000692230 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09.07.2013 № 0000682230 та від 09.07.2013 № 0000692230.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 141,90 грн. (сто сорок одна гривня 90 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун Україна» (код ЄДРПОУ 30492276) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський