Постанова

від 02.12.2013 по справі 810/6080/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року 16 год. 33 хв. 810/6080/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 або позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0000721720/1054.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД» (далі - ТОВ «Магірус ЛТД») та договірні відносини щодо виконання робіт між ним та Приватним підприємством «Авто Інвест» (далі - ПП «Авто Інвест») мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, видатковими, податковими накладними, актами надання послуг, доказами оплати товарів, послуг тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД», ПП «Авто Інвест», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірок ТОВ «Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест», без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 02.12.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судове засідання 02.12.2013 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, місце та час проведення судового засідання. Жодних заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило.

Заслухавши думку представників позивача та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 18.12.2009, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23570000000006313. Як платник податків узята на податковий облік у податковому органі з 09.12.2009.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість від 13.10.2010 № 100305814, виданого Ірпінською ОДПІ.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами; роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; роздрібна торгівля тютюновими виробами; здавання в оренду власного нерухомого майна; діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; дослідження кон'юнктури ринку та вивчення суспільної думки; підбір та забезпечення персоналом; надання інших комерційних послуг.

У період з 31.05.2013 по 01.06.2013 на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 31.05.2013 № 311, повідомлення про проведення перевірки від 31.05.2013 №957/О/172, посадовою особою Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платниками податків ТОВ «Магірус ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37122550) та ПП «Авто Інвест» (код за ЄДРПОУ 36798394) за листопад, грудень місяці 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 07.06.2013 №709/172/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3, ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест»;

- пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за листопад, грудень місяці 2011 року на загальну суму 73405,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Магірус ЛТД» та робіт (послуг) у ПП «Авто Інвест», що ґрунтується на даних перевірок ТОВ «Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест».

Такі висновки зроблено посадовими особами податкового органу на підставі акта Білоцерківської ОДПІ від 06.07.2012 №1833/22-3/37122550 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД»», у якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю юридичної особи за податковою адресою та його посадових осіб перевірка проводилась у приміщенні Білоцерківської ОДПІ та встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Магірус ЛТД» господарських операцій у зв'язку з відсутністю у нього майна, інших матеріальних ресурсів (основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів), трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, у зв'язку з чим посадові особи Білоцерківської ОДПІ дійшли висновку про нікчемність всіх укладених цим підприємством договорів.

Разом з цим, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у ньому відсутні записи щодо відсутності суб'єкта господарювання за вказаним ним місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Крім цього, відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПС у Шевченківському районі м. Києва від 23.11.2012 №1986/2240/36798394 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Авто Інвест» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податкових кредит за листопад, грудень 2011 року, лютий 2012 року».

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ПП «Авто Інвест», посадові особи ДПС у Шевченківському районі м. Києва дійшли висновку про відсутність у нього первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства та про нікчемність всіх укладених ним договорів.

А відтак, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є факт неможливості проведення перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест».

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа Ірпінської ОДПІ дійшла висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест» включена до складу податкового кредиту безпідставно.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 № 0000721720/1054, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100107,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 73405,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36702,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ФОП ОСОБА_3 та продавцем - ТОВ «Магірус ЛТД» укладений договір поставки від 25.08.2011 №11541 (а.с.46-48), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пункт 1 договору).

Крім цього, між замовником - ФОП ОСОБА_3 та виконавцем - ПП «Авто Інвест» укладений договір від 23.08.2011 №1252 про надання послуг (а.с.108-110), відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з мийки та фарбування торгових кіосків, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ Магірус ЛТД» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 01.11.2011 №94, від 02.11.2011 №126, від 03.11.2011 №138, від 07.11.2011 №143, №146, від 08.11.2011 №147, №163, від 09.11.2011 №166, №167, від 11.11.2011 №170, №171, від 14.11.2011 №175, №176, від 15.11.2011 №179, №180, від 16.11.2011 №183, від 17.11.2011 №184, від 18.11.2011 №185, №186, від 21.11.2011 №187, №188, від 22.11.2011 №191, №192, від 23.11.2011 №193, №194, від 24.11.2011 №195, №196 та від 28.11.2011 №197 (а.с.49-76).

На підтвердження надання ПП «Авто Інвест» послуг позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти надання послуг від 30.11.2011 №23, від 29.12.2011 №63 та від 30.12.2011 №67 (а.с.111-113).

За результатами господарських операцій ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест» видано на користь ФОП ОСОБА_3 податкові накладні від 01.11.2011 №94, від 02.11.2011 №126, від 03.11.2011 №138, від 07.11.2011 №143, №146, від 08.11.2011 №147, №163, від 09.11.2011 №166, №167, від 11.11.2011 №170, №171, від 14.11.2011 №175, №176, від 15.11.2011 №179, №180, від 16.11.2011 №183, від 17.11.2011 №184, від 18.11.2011 №185, №186, від 21.11.2011 №187, №188, від 22.11.2011 №191, №192, від 23.11.2011 №193, №194, від 24.11.2011 №195, №196, від 28.11.2011 №197 від 30.11.2011 №23, від 29.12.2011 №63 та від 30.12.2011 №67 (а.с.77-104, 114-116).

Розрахунки між позивачем та ТОВ Магірус ЛТД» і ПП «Авто Інвест» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.105-107, 117, 118).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ Магірус ЛТД» та робіт у ПП «Авто Інвест» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3, ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест» за листопад та грудень місяці 2011 року включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень місяці 2011 року, даним декларації з ПДВ за листопад та грудень місяці 2011 року.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувалися до податкових органів, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо неналежного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів та робіт.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, роботи не виконувались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, нікчемними, а тому формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів та робіт підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів та робіт, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування висновків про нікчемність правочинів, на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Як вбачається із змісту Актів перевірок, податковими органами не перевірялися ТОВ Магірус ЛТД» та ПП «Авто Інвест» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угод нікчемними та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт (послуг), товарів постачальником.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, які роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, транспортування товарів від ТОВ «Магірус ЛТД» здійснювалось водієм-експедитором ОСОБА_4, який працює у позивача на підставі трудового договору, на транспортному засобі позивача.

На підтвердження чого надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - легковий хетчбек (а.с.189), трудовий договір від 13.10.2010 б/н (а.с.190) та докази роботи автомобіля - відомість списання бензину та фіскальні чеки на його покупку (а.с.191 -197).

З огляду на зазначене та враховуючи, що товар (продукти харчування), який поставлявся ТОВ «Магірус ЛТД», має невеликі габарити, суд дійшов висновку про підтвердження позивач належними доказами факту транспортування товарів.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Магірус ЛТД» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суду не надано також жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Магірус ЛТД» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Щодо наданих ПП «Авто Інвест» на користь позивача послуг, представник позивача зазначив, що згідно Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради №1051/1051, власник або користувач тимчасової споруди (малої архітектурної форми) зобов'язаний самостійно утримувати у належному санітарному та технічному стані тимчасові споруди (малі архітектурні форми). За невиконання зазначених правил передбачена відповідальність. Крім цього, у період новорічних свят, районні державні адміністрації міста Києва пропонують суб'єктам господарювання прикрашати торгівельні об'єкти гірляндами та іншими новорічними прикрасами. У зв'язку з цим позивачем і було замовлено послуги у ПП «Авто Інвест».

Зі змісту договору про надання послуг та актів надання послуг вбачається, що ПП «Авто Інвест» виконувались на користь позивача роботи (послуги) з мийки, фарбування та декорування до Новорічних свят торгових кіосків позивача.

Із зазначених документів також вбачається місце проведення робіт, їх обсяг та зміст.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні акта невиїзної перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів та надання послуг фактично не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та не обєктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентами позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД», ПП «Авто Інвест» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ Магірус ЛТД», ПП «Авто Інвест» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання робіт (послуг) та товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних робіт (послуг) та товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту виконання робіт та отримання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.06.2013 №0000721720/1054.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 1110 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. згідно квитанції від 11.11.2013 №ПН45338К.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 грудня 2013 р.