Рішення

від 02.12.2013 по справі 927/1313/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 02 грудня 2013 року по справі №927/1313/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1313/13

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_2

до відповідача: приватного підприємства «Смерека», вул. Рокосовського, 34, кв. 43,

м. Чернігів, 14034

про стягнення 10253грн.12коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, нотаріально посвідчена довіреність від 28.10.2013, зареєстрована в реєстрі за №5540

від відповідача: не з'явився

Судове засідання, призначене на 21.11.2013, у зв'язку з виробничою необхідністю переносилось на 02.12.2013, про що сторони повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 9777грн.51коп. боргу по оплаті будівельних матеріалів, поставлених в червні 2013 року на підставі договору №7 від 13.05.2013 по видатковим накладним №ПС-0008326 від 06.06.2013, №ПС-0008387 від 07.06.2013, №ПС-0008449 від 08.06.2013, №ПС-0008475 від 10.06.2013, №ПС-0008607 від 11.06.2013, №ПС-0008627 від 12.06.2013, №ПС-0008638 від 12.06.2013, №ПС-0008732 від 13.06.2013, №ПС-0008687 від 13.06.2013, №ПС-0008715 від 13.06.2013, №ПС-0008779 від 14.06.2013, №ПС-0008817 від 15.06.2013, №ПС-0008885 від 17.06.2013, №ПС-0008916 від 17.06.2013, №ПС-0008937 від 17.06.2013, №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013, 397грн.39коп. пені, нарахованої за період з 14.06.2013 по 10.10.2013, та 78грн.22коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з червня 2013 року по вересень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе за договором зобов'язання в частині своєчасної оплати товару.

Відповідач письмово відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В засідання господарського суду, яке відбулось 02.12.2013, про що складено протокол, з'явився повноважний представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкладення розгляду справи на 21.11.2013, що направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві та яка співпадає з адресою місцезнаходження, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру серії АВ №102524 станом на 28.10.2013 -а.с.34), а саме: вул. Рокосовського, 34, кв. 43, м. Чернігів, повернулась до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Про перенесення судового засідання по розгляду даної справи з 21.11.2013 на 02.12.2013 відповідач повідомлявся телеграмою від 19.11.2013. Як вбачається з повідомлення оператора поштового зв'язку (а.с.85) вказана телеграма не була доставлена у зв'язку з тим, що «квартира зачинена, адресат за повідомленням за телеграмою не з'являється».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі, продавець за договором) та приватним підприємством «Смерека» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір №7 (далі по тексту рішення - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (будівельні матеріали) в кількості та за ціною, вказаною у видаткових накладних, які підтверджують прийом-передачі товару від позивача до відповідача та є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору продаж товару здійснюється партіями відповідно до замовлення покупця, в якому встановлюється найменування, кількість. Датою передачі товару є дата отримання покупцем товару у продавця згідно видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін.

Згідно із п.3.4. договору право власності покупця на товар виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній.

В розділі 4 сторони узгодили порядок розрахунків за товар, та встановили, що покупець оплачує товари по цінах, зазначених у рахунках-фактурах, що надаються продавцем на кожну партію товару (п.4.1. договору). Умови оплати: відстрочка платежу на 7 (сім) календарних днів з дня виписки накладної (п.4.2. договору). Оплата проводиться в національній валюті Україні - гривні (п.4.3. договору). Днем здійснення платежу є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.4. договору).

Згідно із п.9.1. договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №7 від 13.05.2013, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту договору №7 від 13.05.2013, свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №7 від 13.05.2013 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

За твердженням позивача на виконання умов договору ним поставлено відповідачу по видатковим накладним №ПС-0008326 від 06.06.2013, №ПС-0008387 від 07.06.2013, №ПС-0008449 від 08.06.2013, №ПС-0008475 від 10.06.2013, №ПС-0008607 від 11.06.2013, №ПС-0008627 від 12.06.2013, №ПС-0008638 від 12.06.2013, №ПС-0008732 від 13.06.2013, №ПС-0008687 від 13.06.2013, №ПС-0008715 від 13.06.2013, №ПС-0008779 від 14.06.2013, №ПС-0008817 від 15.06.2013, №ПС-0008885 від 17.06.2013, №ПС-0008916 від 17.06.2013, №ПС-0008937 від 17.06.2013, №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013 товар на загальну суму 13580грн.51коп.

Судом встановлено, що про отримання відповідачем товару по видатковим накладним №ПС-0008326 від 06.06.2013, №ПС-0008387 від 07.06.2013, №ПС-0008449 від 08.06.2013, №ПС-0008475 від 10.06.2013, №ПС-0008607 від 11.06.2013, №ПС-0008627 від 12.06.2013, №ПС-0008638 від 12.06.2013, №ПС-0008732 від 13.06.2013, №ПС-0008687 від 13.06.2013, №ПС-0008715 від 13.06.2013, №ПС-0008779 від 14.06.2013, №ПС-0008817 від 15.06.2013, №ПС-0008885 від 17.06.2013, №ПС-0008916 від 17.06.2013, №ПС-0008937 від 17.06.2013 загальною вартістю 12541грн.42коп. свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних, якою засвідчено підпис особи, що приймала товар. Факт отримання від позивача по вищевказаним накладним товару загальною вартістю 12541грн.42коп. в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді відповідачем не заперечувався.

Разом з тим, видаткові накладні №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013 не можуть бути прийняті судом як належні докази передачі відповідачу товару загальною вартістю 1039грн.09коп., з огляду на наступне:

За загальними правилами документ, щодо оформлення якого встановлені певні вимоги, має юридичну силу лише за наявності всіх обов'язкових для нього реквізитів.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до оформлення первинних документів, до яких відноситься і видаткова накладна, а також визначено перелік обов'язкових реквізитів, які мають містити такі документи, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порушення наведених вимог закону видаткові накладні №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013 не містять даних про особу (прізвище та ініціали, посадове становище), яка отримувала товар та підписувала вищевказані накладні від імені покупця, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318, встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п.5 вищевказаної Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або його заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

В розумінні норм чинного законодавства довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення повноважної особи (керівника) юридичної особи про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - видаткову накладну, який засвідчує безпосередньо факт передачі цінностей від постачальника їх одержувачу. Отже, вказана довіреність належить до документів, які підтверджують факт та законність здійснення господарської операції.

Ухвалами від 14.10.2013 про порушення провадження у справі, від 29.10.2013 про відкладення розгляду справи судом зобов'язано позивача надати докази, що підтверджують повноваження осіб, яким передавався товар для відповідача.

Позивачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих відповідачем уповноваженим ним особам, надано не було та повідомлено суд, що товар по договору поставки №7 від 13.05.2013 отримував особисто директор відповідача (пояснення по справі від 08.11.2013 - а.с.46-48).

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ч.2 ст.34 цього Кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних належних та допустимих доказів отримання товару загальною вартістю 1039грн.09коп. особисто директором відповідача позивач суду не надав. Видаткові накладні №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013 не можуть бути прийнятті як належні докази отримання товару директором відповідача за відсутності зазначення в них посади, прізвища та ініціалів, особи, яка отримувала товар від імені покупця, та за відсутності відбитку печатки відповідача на цих накладних.

За змістом п.15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на підприємство-постачальника.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт передачі по видатковим накладним №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013 товару загальною вартістю 1039грн.09коп. саме відповідачу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем відповідачу, по видатковим накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 12541грн.42коп.

В позовній заяві позивачем повідомлено про часткову оплату відповідачем отриманого товару, разом з тим доказів оплати до позовної заяви додано не було.

В порядку підготовки справи до розгляду на підставі ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 14.10.2013 про порушення провадження у справі, а також ухвалою від 29.10.2013 про відкладення розгляду справи судом зобов'язано позивача надати докази часткової оплати відповідачем товару, отриманого по видатковим накладним, які покладені в основу позову.

На виконання вимог суду 08 листопада 2013 року від позивача до господарського суду надійшло клопотання (а.с.49-76) про залучення до матеріалів справи копій банківських виписок, фіскальних чеків, прибуткових касових ордерів. Як вбачається з цих документів відповідачем сплачено позивачу за товар 17432грн.19коп.

В судовому засіданні, яке відбулось 02.12.2013, позивачем надано суду розрахунок суми основного боргу, з якого вбачається, що між сторонами існують тривалі договірні відносини в зв'язку з чим позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу до спірних поставок, що підтверджується наданими позивачем до розрахунку видатковими накладними. З розрахунку позивача вбачається, що за період з 20.05.2013 по 30.06.2013 позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 27209грн.70коп., а сплачено за товар поставлений у вказаний період 17432грн.19коп.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача та наданих позивачем платіжних документів (а.с.50-74) при оплаті товару відповідач не зазначав призначення платежу, а тому кошти зараховувались позивачем на оплату товару, який був переданий раніше спірних поставок, що не суперечить чинному законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача, оскільки останній не скористався наданим йому правом на визначення призначення платежу при здійсненні розрахункової операції. Такі дії позивача також не оспорювались відповідачем в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді.

Таким чином, за розрахунком позивача, станом на день звернення до господарського суду з даним позовом борг за товар, отриманий по видатковим накладним, покладеним в основу позову, становить 9777грн.51коп. (27209грн.70коп. (вартість товару, поставленого за період з 20.05.2013 по 30.06.2013) - 17432грн.19коп. (кошти, сплачені відповідачем за товар, отриманий в період з 20.05.2013 по 30.06.2013), який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Фактично на оплату товару, переданого по видатковим накладним, покладеним в основу позову, позивачем зараховано 3803грн., а саме по видатковій накладній №ПС-0008326 від 06.06.2013 на загальну суму 4714грн.20коп. Інші видаткові накладні, покладені в основу позову, як вбачається з розрахунку позивача, відповідачем не оплачені.

Відповідачем доказів оплати товару в повному обсязі або в іншому - більшому розмірі на момент винесення рішення суду не надано.

Разом з тим, враховуючи, що судом не прийнято до уваги, видаткові накладні №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013 з підстав викладених вище, на момент винесення рішення матеріалами справи підтверджується, що фактичний залишок неоплаченої вартості товару становить 8738грн.42коп. (13580грн.51коп. (вартість товару, поставленого по видатковим накладним, покладеним в основу позову) - 3803грн. (кошти, направлені позивачем на оплату товару, поставленого по видатковій накладній №ПС-0008326 від 06.06.2013, покладеній в основу позову) - 1039грн.09коп. (вартість товар по видатковим накладним №ПС-0008970 від 18.06.2013, №ПС-0009225 від 21.06.2013, №ПС-0007981 від 30.06.2013, які не прийнятті судом до уваги)).

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.4.2. договору відповідач мав оплатити товар з відстрочкою платежу на 7 (сім) календарних днів з дня виписки накладної.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом строки оплати товару, поставленого по видатковим накладним, покладеним в основу позову, спливли.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору №7 від 13.05.2013 в частині своєчасної оплати товару, в зв'язку з чим 8738грн.42коп. неоплаченої вартості товару за своєю правовою природою є боргом.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів оплати товару відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 8738грн.42коп. боргу.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р.

З посиланням на вищенаведену умову договору позивач просить стягнути з відповідача 397грн.39коп. пені, нарахованої за період з 14.06.2013 по 10.10.2013.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку правильності обчислення пені суд, з урахуванням встановлених обставин справи та виявлених арифметичних помилок, прийшов до висновку, що фактичний розмір пені за вказаний позивачем період складає 357грн.37коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, з урахуванням встановленого судом правильного розміру пені, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 357грн.37коп. пені, нарахованої за період з 14.06.2013 по 10.10.2013.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 78грн.22коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з червня 2013 року по вересень 2013 року.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником виконання грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За повідомленням Державним служби статистики України індекс інфляції у червні 2013 року становив 100,0%, в липні 2013 року - 99,9%, в серпні 2013 року - 99,3%, у вересні 2013 року - 100,0%.

Тобто, за вказаний позивачем період мала місце дефляція, а тому нарахування позивачем на суму боргу втрат від інфляції в період з червня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 78грн.22коп. є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8738грн.42коп. боргу та 357грн.37коп. пені.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.32, 33, 34, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Смерека», вул. Рокосовського, 34, кв. 43, м.Чернігів (ідентифікаційний код 30294421, р/р 26003060785306 в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Чернігів, МФО 353586) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Чернігів, МФО 353586) 8738грн.42коп. боргу, 357грн.37коп. пені, 1526грн.30коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 04 грудня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич