Постанова

від 02.12.2013 по справі 802/4497/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 грудня 2013 р. Справа № 802/4497/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Гнатюка О.П.

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_5

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6

до: старшого державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - Гнатюка Олександра Павловича, державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - М'язіної Аліни Юріївни

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

про: визнання протиправним та скасування актів, приписів та протоколу, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - ОСОБА_5 до відповідача - старшого державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - Гнатюка Олександра Павловича, державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - М'язіної Аліни Юріївни. У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.08.2013 року, припис № 001220 від 03.09.2013 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.10.2013 року, припис № 001221 від 25.10.2013 року, протокол про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями старшого державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - Гнатюка Олександра Павловича, державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - М'язіної Аліни Юріївни зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства, привести у відповідність до фактичних меж використовувану земельну ділянку розміром 0,0427 га та звільнити землі загального користування привівши їх у стан придатний для використання за призначенням. Вказані рішення суб'єкта владних повноважень позивач вважає протиправними, оскільки використання земельної ділянки ним здійснюється відповідно до правопосвідчувальних документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити та зазначив, що 28.08.2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_5, при використанні земель житлової та громадської забудови на території Якушинецької сільської ради Вінницького району, про що складено акт. За результатами перевірки було встановлено, що позивачем з травня 2012 року фактично зайнято площу 0,0012 га із земель загального користування с. Березина та приєднано огородженим металевим парканом до земельної ділянки розміром 0,0427 га, яка належить йому на праві власності. У зв'язку із вказаним відповідачем було прийнято припис № 001220 від 03.09.2013 року про усунення виявлених порушень. У зв'язку із не виконанням позивачем припису № 001220 від 03.09.2013 року була проведена повторна перевірка, про що складено протокол про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року та видано повторний припис № 001221 від 25.10.2013 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без його участі.

Крім того, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просили у задоволенні адміністративного позову відмовити та зазначили, що гр. ОСОБА_5 вчинено зміщення місцезнаходження викупленої земельної ділянки на землі загального користування, що спричинило перешкоду для загального доступу та обслуговування сусідніх земельних ділянок.

Крім того, судом в якості свідка допитано ОСОБА_8. Свідок пояснив, що працює на посаді землевпорядника Якушинецької сільської ради. У наданих суду показах зазначив, що земельна ділянка яка перебуває у власності позивача належить до земель житлової та громадської забудови. Також свідок пояснив, що планування забудова та інше використання території населеного пункту здійснюється на підставі генерального плану. Генеральний план селища Березино Якушенецької сільської ради Вінницького району Вінницької області було затверджено рішенням 13 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13.12.2011 року. Проте, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду вказане рішення скасовано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

28.08.2013 року відповідачами за участю землевпорядника ОСОБА_8 проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_5, при використанні земель житлової та громадської забудови на території Якушинецької сільської ради Вінницького району, про що складено акт від 28.06.2013 року (а.с. 14).

За результатами перевірки було встановлено, що позивачем з травня 2012 року фактично зайнято площу 0,0012 га із земель загального користування с. Березина та приєднано огородженим металевим парканом до земельної ділянки розміром 0,0427 га, яка належить йому на праві власності. У зв'язку із вказаним було прийнято припис № 001220 від 03.09.2013 року про усунення виявлених порушень, яким зобов'язано позивача в 30 - ти денний термін усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства, а саме: привести у відповідність до фактичних меж використовувану земельну ділянку та звільнити землі загального користування привівши їх у стан придатний для використання за призначенням (а.с. 15).

З метою перевірки виконання позивачем припису № 001220 від 03.09.2013 року відповідачами була проведена повторна перевірка, результати якої оформлені Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25 жовтня 2013 року, яким задокументовано факт невиконання припису від 03.09.2013 року. Вказане стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року та прийняття повторного припису № 001221 від 25.10.2013 року

Надаючи оцінку приписам № 001220 від 03.09.2013 року та № 001221 від 25.10.2013 року, які стали предметом оскарження, суд виходить із того, що основним законодавчим актом, який регулює відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 придбав земельну ділянку НОМЕР_1 у гр. ОСОБА_9 площею 0,0427 га, цільове призначення якої є ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного договору ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,0427 га, кадастровий номер 0520688900:08:001:0279. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.08.2013 року (а.с.8) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено судом, гр. ОСОБА_5 після придбання земельної ділянки НОМЕР_1 у гр. ОСОБА_9 площею 0,0427 га, звернувся до Якушинецької сільської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Так, рішенням 18 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району від 06.06.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Якушинецької сільської ради, в межах населеного пункту» гр. ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення та змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Частиною 3 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Аналогічна правова норма міститься у п. 2.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Як вбачається із матеріалів генерального плану, оригінал якого оглянутий в судовому засіданні, між земельною ділянкою НОМЕР_1 та ділянкою НОМЕР_2 існує проїзд, шириною 4 м. Вказане також підтверджується наявними у матеріалах справи фотокартками (а.с. 96-100), Експлікацією земель садівничого товариства «Медик» (оригінал оглянуто судом), витягом із генерального плану (а.с. 42), схемою генерального плану (а.с. 79) експлікацією земельних угідь (а.с. 89).

Таким чином, відповідно до генерального плану ОСОБА_5 допущено відхилення від фактичних мір ліній та вчинено зміщення місцезнаходження земельної ділянки із відхиленням на 1,80 метра безпосередньо на землі загального користування.

Що стосується посилань позивача щодо скасування генерального плану відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки при затвердженні проекту землеустрою Якушинецькою сільською радою (рішення від 06.06.2012 року а.с. 95) генеральний план населеного пункту с. Березина був чинний.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 7 ст. 79-1 ЗК України, винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

В силу ч. 7 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Водночас, актом про передачу межових знаків під охорону та нагляд за зберіганням підтверджується факт отримання на зберігання гр. ОСОБА_5 чотири межових знака, однак згідно схеми місця розташування придбаної садової ділянки таких знаків міститься п'ять. Таким чином, даний факт свідчить про встановлення зазначених меж не за фактичним використанням, як передбачено ч.2 ст. 107 ЗК України.

Враховуючи вище викладене, гр. ОСОБА_5 при встановлені меж земельної ділянки в натурі допущено порушення земельного законодавства та здійснено у не відповідності із генеральним планом, у зв'язку з чим приписи Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 001220 від 03.09.2013 року та № 001221 від 25.10.2013 року є правомірними та скасуванню не підлягають.

Крім того, посилання позивача стосовно втрати чинності Інструкції про порядок складання видачі, реєстрації і збереження державних актів на право власності на земельну ділянку від 04.05.1999 року є безпідставними, оскільки на час вчинення ОСОБА_5 зміщення меж викупленої земельної ділянки у 2012 році та складання Акту про передачу межових знаків під охорону від 30.05.2012 року вказана Інструкція була чинною.

Щодо визнання протиправними та скасування актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.08.2013 року та 25.10.2013 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 25.02.2013 року (далі - Порядок), державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами.

Пунктом 5.3 вказаного Порядку визначено, що за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

Акт за своєю правовою природою - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення земельного законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, так як безпосередньо не спричиняє виникнення зміну чи припинення прав та обов'язків осіб, інтересів яких він стосується.

Отже, акт перевірки є носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог земельного законодавства суб'єктом, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому такий акт не може бути предметом оскарження у адміністративній справі, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог у цій частині.

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року суд відмовляє у задоволенні такої з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 253 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який носить доказову інформацію про факт адміністративного правопорушення, та є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, а відтак самостійно не породжує певних правовідносин, та не може бути предметом оскарження у адміністративній справі. Тому, у задоволенні позову з приводу скасування протоколу слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 94 КАС України, не вбачає підстав для повернення сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович