Ухвала

від 05.02.2014 по справі 802/4497/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4497/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Білої Л.М. Загороднюка А.Г.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

відповідачів: Гнатюка О.П., М'язіною А.Ю.

третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 до старшого державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Держсільгоспінспекції України Гнатюка Олександра Павловича, державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області - М'язіної Аліни Юріївни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними і скасування актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства,приписів та протокол про адміністративне правопорушення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.08.2013 року, припис № 001220 від 03.09.2013 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.10.2013 року, припис № 001221 від 25.10.2013 року, протокол про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яикм позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідачі та треті особи в судовому засіданні заперечували проти доводів викладених в апеляційній скарзі.

Третя особа - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.08.2013 року відповідачами за участю землевпорядника Присяжнюка В.Ф. проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства позивачем, при використанні земель житлової та громадської забудови на території Якушинецької сільської ради Вінницького району, про що складено акт від 28.06.2013 року.

За результатами перевірки було встановлено, що позивачем з травня 2012 року фактично зайнято площу 0,0012 га із земель загального користування с. Березина та приєднано огородженим металевим парканом до земельної ділянки розміром 0,0427 га, яка належить йому на праві власності. У зв'язку із вказаним було прийнято припис № 001220 від 03.09.2013 року про усунення виявлених порушень, яким зобов'язано позивача в 30 - ти денний термін усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства, а саме: привести у відповідність до фактичних меж використовувану земельну ділянку та звільнити землі загального користування привівши їх у стан придатний для використання за призначенням.

З метою перевірки виконання позивачем припису № 001220 від 03.09.2013 року відповідачами була проведена повторна перевірка, результати якої оформлені Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25 жовтня 2013 року, яким задокументовано факт невиконання припису від 03.09.2013 року. Вказане стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року та прийняття повторного припису № 001221 від 25.10.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем при встановлені меж земельної ділянки в натурі допущено порушення земельного законодавства та здійснено у не відповідності із генеральним планом, то приписи Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області №001220 від 03.09.2013 року та №001221 від 25.10.2013 року є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III регулюються відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Як слідує з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач придбав земельну ділянку № 146 у гр. ОСОБА_11 площею 0,0427 га, цільове призначення якої є ведення особистого селянського господарства.

Згідно вказаного договору позивач набув право власності на земельну ділянку № 146, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,0427 га, кадастровий номер 0520688900:08:001:0279. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.08.2013 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2013 року.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що позивач після придбання земельної ділянки № 146 у гр. ОСОБА_11 площею 0,0427 га, звернувся до Якушинецької сільської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд..

Вимогами ст. 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України

В подальшому, рішенням 18 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району від 06.06.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Якушинецької сільської ради, в межах населеного пункту» позивачу затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення та змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 2.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками та ч. 3 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

З наявних у матеріалах справи фотокарток, Експлікації земель садівничого товариства «Медик», витягу із генерального плану, схеми генерального плану, експлікації земельних угідь судом встановлено, що між земельною ділянкою № 146 та ділянкою № 201/6 існує проїзд, шириною 4 м.

Відповідно до генерального плану позивачем допущено відхилення від фактичних мір ліній та вчинено зміщення місцезнаходження земельної ділянки із відхиленням на 1,80 метра безпосередньо на землі загального користування.

Доводи позивача щодо скасування генерального плану відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року, суд не бере до уваги, оскільки при затвердженні проекту землеустрою Якушинецькою сільською радою генеральний план населеного пункту с. Березина був чинний.

Приписами ч. 7 ст. 79-1 ЗК України визначено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

За змістом ч. 7 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Разом з тим, актом про передачу межових знаків під охорону та нагляд за зберіганням підтверджується факт отримання на зберігання позивачем чотири межових знака, однак згідно схеми місця розташування придбаної садової ділянки таких знаків міститься п'ять. Отже, даний факт свідчить про встановлення зазначених меж не за фактичним використанням, як передбачено ч.2 ст. 107 ЗК України.

Також, посилання позивача на втрату чинності Інструкції про порядок складання видачі, реєстрації і збереження державних актів на право власності на земельну ділянку від 04.05.1999 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки на час вчинення позивачем зміщення меж викупленої земельної ділянки у 2012 році та складання Акту про передачу межових знаків під охорону від 30.05.2012 року вказана Інструкція була чинною.

Стосовно визнання протиправними та скасування актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.08.2013 року та 25.10.2013 року суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, так як безпосередньо не спричиняє виникнення зміну чи припинення прав та обов'язків осіб, інтересів яких він стосується.

Тобто, акт перевірки є носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог земельного законодавства суб'єктом, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому такий акт не може бути предметом оскарження у адміністративній справі, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог у цій частині.

Водночас, надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення № 000644 від 25.10.2013 року суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вказаної вимог з огляду на таке.

З аналізу змісту ст. 253 КУпАП слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який носить доказову інформацію про факт адміністративного правопорушення, та є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, а відтак самостійно не породжує певних правовідносин, та не може бути предметом оскарження у адміністративній справі. Таким чином, у задоволенні позову з приводу скасування протоколу також слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 лютого 2014 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Біла Л.М.

Загороднюк А.Г.