Постанова

від 20.12.2006 по справі 14/1593

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 грудня 2006 р.                                                                                  

№ 14/1593 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:         

головуючого - судді                                                         

Кривди Д.С.,

суддів                                                    

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у

відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від

позивача:        не з'явився

від відповідача:    не з'явився

розглянувши 

касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю "Дует ЛТД"

на постанову  Житомирського

апеляційного господарського суду  від

19.10.2006р.

у справі № 

14/1593  Господарського суду

Хмельницької області

за позовом  Приватного

підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Дует ЛТД"

про  стягнення 13702,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1

звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю "Дует ЛТД" про стягнення 13702,21 грн.

збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Господарського суду

Хмельницької області від 15.06.2006р. (суддя Ю.В.Гладюк), залишеним без змін

постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р.

(судді: І.О.Вечірко, Л.О.Зарудяна, А.А.Ляхевич), позовні вимоги приватного

підприємця ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Дует ЛТД" на користь приватного підприємця ОСОБА_1

13702,71 грн. шкоди, витрати на послуги адвоката у розмірі 1370,00 грн.,

витрати по сплаті держмита у розмірі 137,03 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Не погодившись з прийнятими у даній

справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дует

ЛТД" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення

Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2006р. та постанову Житомирського

апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. та направити справу на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу тим, що

господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми

матеріального та процесуального  права.

Сторони не скористались правом,

наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні.

Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу,

перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій

норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України

дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дует ЛТД" підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом,

- 17.12.2005р. позивач, на своєму

автомобілі IVECO Turbo 40-12, державний номер НОМЕР_1 здійснював пасажирські

перевезення по маршруту №33 в м. Хмельницькому. Перевезення здійснювалось ним

як приватним підприємцем, відповідно до договору від 02.02.2005р №НОМЕР_2,

ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України та свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи - підприємця. Біля 13 години в районі вул. Пілотської

водій автомобіля "ЗІЛ -130" реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався

позаду, не витримав безпечної дистанції руху, не врахував дорожньої обстановки,

внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем позивача.

- водій автомобіля "ЗІЛ -130”

ОСОБА_2працює в ТОВ “Дует ЛТД”, яке є власником цього автомобіля.

- вина ОСОБА_2 у вчиненні цього

правопорушення встановлена постановою судді Хмельницького міськрайонного суду

Ярмолюка О. І. від 12.01.2006р.

Як вже було зазначено, приватний

підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з

позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует ЛТД" про

стягнення 13702,21 грн. збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної

пригоди, в т.ч. вартість відновлення належного технічного стану автомобіля в

сумі 11052,75 грн., оплата послуг спеціаліста-автотоварознавця в сумі 300 грн.

та втрачений  дохід в сумі 2350,00 грн.

за час простою автомобіля.

Відповідно до ст. 22 ЦК України

особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має

право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа

зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які

особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права

(реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарським судом встановлено,

що:

- понесення позивачем витрат на

відновлення автомобіля в сумі 11052,75 грн. підтверджується  висновком 

спеціаліста-товарознавця № НОМЕР_5 

та письмовими, нотаріально посвідченими поясненнями приватного

підприємця ОСОБА_3про отримання від позивача 11052,00 грн. оплати за проведений

ремонт автомобіля.

- 300.,00 гривень витрат на послуги

спеціаліста-товарознавця підтверджується квитанцією НОМЕР_6

- втрати від простою автомобіля за

період ремонту з 18.12.2005року по 02.02.2006року з розрахунку по 50,00 грн. в

день (за 47 днів) підтверджуються оглянутою в судовому засіданні книгою обліку

доходів та витрат, з якої вбачається, що чистий доход позивача від  перевезення пасажирів становив 50,00 грн. на

день.  Період простою автомобіля

підтверджується довідкою комунального підприємства по організації роботи

міського пасажирського транспорту НОМЕР_7

- 

загальна сума матеріальних збитків (шкоди) становить 13702,71 грн.

Задовольняючи позовні вимоги,

господарський суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позов

обґрунтований та підтверджений належними доказами.

Однак, зазначені висновки

господарських судів першої та апеляційної інстанцій не є такими, що ґрунтуються

на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1166 ЦК України

майнова шкода, завдана неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим

немайновим правам фізичної або  юридичної

особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,

відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала

шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не

з її вини.

Таким чином, стаття 1166 ЦК України

встановлює загальні підстави для відшкодування 

шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних

зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна

відповідальність за загальним правилом настає лише за наявністю вини

заподіювача шкоди.

Отже, для вирішення спору щодо

стягнення шкоди господарський суд у встановленому законом порядку на підставі

відповідних доказів зобов'язаний

встановити факти наявності шкоди, протиправну поведінку відповідача, причинний

зв'язок між шкодою і протиправною

поведінкою та вину відповідача.

Таким чином, як випливає з приписів

вищенаведеної правової норми, юридичною підставою відповідальності за заподіяння

шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідні елементи якого є : шкода,

протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою,

вина. Фактичною підставою є вчинення правопорушення. Отже, хто зі своєї вини

заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати. За таких обставин, розмір

майнової шкоди визначає розмір цивільної відповідальності.

Згідно п. 1 ст. 1192 ЦК України з

урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу,

яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і

такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки

у повному обсязі. При цьому частиною 2 зазначеної норми визначено, що розмір

збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до

реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання

робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, розмір

збитків, що підлягають відшкодування, визначається відповідно до реальної вартості

виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, господарський суд першої та

апеляційної інстанції встановивши, що понесення позивачем витрат на відновлення

автомобіля в сумі 11052,75 грн. підтверджується 

висновком  спеціаліста-товарознавця

№НОМЕР_5  та письмовими, нотаріально

посвідченими поясненнями приватного підприємця ОСОБА_3не встановили обставин

щодо реальної вартості виконаних робіт за проведений ремонт автомобіля.

Крім того, як вже було зазначено,

господарським судом встановлено, що втрати від простою автомобіля за період

ремонту з 18.12.2005року по 02.02.2006р., що становить 47 днів нараховуються із

розрахунку 50,00 грн. в день за 47 днів без урахування вихідних днів

підтверджуються оглянутою в судовому засіданні книгою обліку доходів та витрат,

з якої вбачається, що чистий доход позивача від 

перевезення пасажирів становив 50,00 грн. на день. 

Правила щодо належності і

допустимості доказів встановлені ст. 34 ГПК України, згідно ч. 2 якої обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як випливає з судових рішень період

простою автомобіля підтверджується довідкою комунального підприємства по

організації роботи міського пасажирського транспорту НОМЕР_7 Проте,

господарським судом не було досліджено обставин щодо того які дні у період з

18.12.2005року по 02.02.2006р. були вихідними. Не досліджено господарським

судом і обставин щодо доходів позивача, які декларувалися позивачем до

податкових органів.

Наведене свідчить про неповне

з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що

мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст.

43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного

розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє

юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або

постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст.

111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не

наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні

встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи

господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі

передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення

обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та

відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3

ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Дует ЛТД" 

задовольнити.

Рішення Господарського суду

Хмельницької області від 15.06.2006р. та постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 19.10.2006р. у справі № 14/1593 скасувати, а справу

передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий - суддя                                                       Кривда Д.С.

судді                                                                               

Жаботина Г.В.

Уліцький А.М.