Рішення

від 28.11.2013 по справі 917/2033/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа №917/2033/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", вул. Петровського, 16, м. Лубни, 37500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спікафарм", вул. Радянська, 35, м. Лубни, 37500

про стягнення 74 398,38 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 74 398,38 грн. заборгованості по договору № 2 про поставку продукції від 03.01.2012 р., з яких: основного боргу 71 735, 58 грн. - основний борг, 874, 98 грн. - пеня, 1 755,37 грн. - 3% річних, 32,45 грн. інфляційних. 05.11.2013 р. позивач, у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій повідомив, що у позовній заяві помилково не було враховано борг на суму 2 065,57 грн. за накладними № РН- 0000064 від 25.06.2012 р., № РН - 0000066 від 25.06.2012 р. та № РН - 0000071 від 09.07.2012 р. Також, у заяві позивач повідомив про часткову оплату відповідачем Товару на суму 31 739,21 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 68 535,58 грн. основного боргу, 2 350,22 грн. пені, 1 848,70 грн. - 3% річних.

Суд приймає до розгляду вказану заяву.

У разі прийняття судом зміни кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

19.11.2013 р. позивач повідомив суд про сплату відповідачем частини боргу в сумі 4 700,00 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками: від 10.10.2013 р. на сум у 1 000,00 грн., від 15.10.2013 р. на суму 500,00 грн., від 22.10.2013 р. на суму 500,00 грн., від 23.10.2013р. на суму 500,00 грн., від 30.10.2013 р. на суму 200,00 грн., від 12.11.2013р. на суму 500,00 грн., від 13.11.2013 р. на суму 1 000,00 грн.

Вказані докази долучені до матеріалів справи (а. с. 140 -147).

27.11.2013 р. позивач надіслав телеграму, у якій просить суд розглянути справу без участі представника.

Суд вказане клопотання задовольнив.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що договором не обумовлено терміну сплати за отриманий Товар. Вказує, що відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України вимогу про оплату Товару позивач на адресу ТОВ "Спікафарм" не надсилав, тому термін виконання зобов'язання не настав.

Разом з тим відповідач вважає, що терміном виконання грошового зобов'язання є 31 грудня 2013 року - останній день дії договору, що виключає можливість нарахування пені та штрафу за невиконання ним грошового зобов'язання.

Також, відповідач подав суд докази часткової сплати суми основного боргу в розмірі 5 696,16 грн., а саме копії платіжних доручень № 893 від 10.10.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 914 від 15.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 924 від 21.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 935 від 22.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 965 від 30.10.2013 р. на суму 200,00 грн., № 999 від 12.11.2013 р. на суму 500,00 грн., № 1004 від 13.11.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 1010 від 15.11.2013 р. на суму 300,00 грн., № 1023 від 19.11.2013 р. на суму 696,16 грн., № 941 від 23.10.2013 р. на суму 500,00 грн.

Вказані платіжні документи залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03.01.2012 р. між сторонами укладеного договір на поставку продукції № 2 (а. с. 14 15).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язувався протягом строку дії договору поставити та передати у власність відповідача медичну продукцію (Товар), а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна на одиницю товару, асортимент, загальна вартість кожної окремої заломленої партії продукції зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною до цього договору (п.1.2.).

Оплата за отриманий товар проводиться на умовах, вказаних у відвантажувальних документах (п. 2.5.).

Додатковою угодою №2 від 03.01.2013 р. строк дії договору № 2 від 03.01.2012 року продовжено до 31.12.2013 р. (а. с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи позивач умови договору № 2 від 03.01.2012 р. виконав у повному обсязі, поставив продукцію відповідачу за період з 03.01.2012 р. по 15.05.2013 р. на загальну суму 100 274,79 грн.

Даний факт відповідачем не оспорюється.

Проте, порушуючи умови договору відповідач частково провів розрахунки за поставлений товар у розмірі 31 739,21 грн. (на момент звернення до суду з позовом).

Як зазначає позивач, станом на час подання позову (10.10.2013 р.) залишився неоплачений Товар за наступними видатковими накладними: № РН-0000056 від 12.06.2012 р., № РН-0000061 від 19.06.2012 р., № РН-0000064 від 25.06.2012 р., № РН-0000066 від 26.06.2012 р., № РН-0000075 від 16.07.2012 р., № РН-0000077 від 24.07.2012 р., № РН-0000081 від 07.08.2012 р., № РН-0000084 від 16.08.2012 р., № РН-0000088 від 20.08.2012 р., № РН-0000089 від 20.08.2012 р., № РН-0000092 від 28.08.2012 р., № РН-0000095 від 29.08.2012 р., № РН-0000097 від 06.09.2012 р., № РН-0000101 від 13.09.2012 р., № РН-0000104 від 18.09.2012 р., № РН-0000105 від 25.09.2012 р., № РН-0000107 від 26.09.2012 р., № РН-0000110 від 04.10.2012 р., № РН-0000112 від 04.10.2012 р., № РН-0000116 від 15.10.2012 р., № РН-0000119 від 23.10.2012 р., № РН-0000122 від 31.10.2012 р., № РН-0000123 від 31.10.2012 р., № РН-0000128 від 13.11.2012 р., № РН-0000131 від 15.11.2012 р., № РН-0000135 від 26.11.2012 р., № РН-0000142 від 13.12.2012 р., № РН-0000143 від 13.12.2012 р., № РН-0000148 від 25.12.2012 р., № РН-0000003 від 15.01.2013 р., № РН-0000007 від 24.01.2013 р., № РН-0000009 від 29.01.2013 р., № РН-0000013 від 06.02.2013 р., № РН-0000014 від 06.02.2013 р., № РН-0000018 від 12.02.2013 р., № РН-0000021 від 21.02.2013 р., № РН-0000022 від 21.02.2013 р., № РН-0000023 від 21.02.2013 р., № РН-0000025 від 21.02.2013 р., № РН-0000028 від 04.03.2013 р., № РН-0000030 від 04.03.2013 р., № РН-0000033 від 11.03.2013 р., № РН-0000036 від 18.03.2013 р., № РН-0000039 від 25.03.2013 р., № РН-0000040 від 25.03.2013 р., № РН-0000044 від 02.04.2013 р., № РН-0000047 від 10.04.2013 р., № РН-0000049 від 10.04.2013 р., № РН-0000052 від 17.04.2013 р., № РН-0000057 від 22.04.2013 р., № РН-0000059 від 22.04.2013 р. та № РН-0000062 від 15.05.2013 р. на загальну суму 71 735,58 грн.

Як свідчать надані докази, після подання позовної заяви за період з 10.10.2013 р. по 19.11.2013 року відповідач сплатив 5 695,16 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 893 від 10.10.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 914 від 15.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 924 від 21.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 935 від 22.10.2013 р. на суму 500,00 грн., № 965 від 30.10.2013 р. на суму 200,00 грн., № 999 від 12.11.2013 р. на суму 500,00 грн., № 1004 від 13.11.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 1010 від 15.11.2013 р. на суму 300,00 грн., № 1023 від 19.11.2013 р. на суму 696,16 грн., № 941 від 23.10.2013 р. на суму 500,00 грн. (копії платіжних доручень в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Сплата частини основного боргу в сумі 5 695,16 грн., яка здійснена відповідачем після подання позову, є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог, у зв'язку з відсутністю предмет спору.

Таким чином, з урахуванням проведених оплат, сума основного боргу відповідача за поставлений Товар складає 62 839,37 грн.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як досліджено судом позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставок Товару.

Відповідач, порушуючи взяті на себе зобов'язання за вказаним договором та приписи чинного законодавства, зокрема, ст. 692 Цивільного кодексу України, не оплатив отриманий Товар у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 62 839,37 грн. обґрунтовані, підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо ненастання строку виконання грошового зобов'язання за договором через його невизначеність та відсутність з боку позивача вимоги про сплату, в порядку статті 530 ЦК України, відхиляються судом як необґрунтовані, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі - продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного Кодексу України, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права")

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь - якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

У позовній заяві позивач також заявляє вимогу про стягнення з відповідача 2 350,22 грн. пені за прострочення оплати поставленого Товару.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору при порушенні строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 2 350,22 грн. пені.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання .

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 1 848,70 грн.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спікафарм", вул. Радянська, 35, м. Лубни, 37500, п/р 26002060073207 в ПГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 331401, код 34307575 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", вул. Петровського, 16, м. Лубни, Полтавська область, 37500, р/р 2600413096 у відділенні Лубенського управління ПАТ "Полтава-банк" МФО 331489, код ЄДРПОУ 32027112, ІПН 320271116048, св. пл. ПДВ № 23560680 - 62839,37 грн. основного боргу, 2350,22 грн. пені, 1848,70 грн. - 3% річних, 1720, 50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5695,16 грн.

Суддя Сірош Д.М.