Постанова

від 04.12.2013 по справі 908/2782/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2013 р. справа №908/2782/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Марченко О.А..

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача 1.: від відповідача 2.:Джаним М.С. довіреність не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління освіти Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від 09.10.2013р. по справі№ 908/2782/13 (суддя: Мойсеєнко Т.В.) за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок», м. Мелітополь Запорізька область до 1 - Управління освіти Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізька область; 2 - Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізька область простягнення з першого відповідача - 13162,90 грн. та з другого відповдіача - 9' 701,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний будинок», м. Мелітополь Запорізька область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення субсидіарно з Управління освіти Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізька область (далі - «Управління») та Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізька область (далі - «Виконком») 14' 411,65грн. збитків від застосування економічно невигідного тарифу, та - з Управління пені в розмірі 5' 424,32грн. та 4' 962,64грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 року у справі № 908/2782/13 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Управління на користь позивача пеню у розмірі 5' 030,87 грн. та 657,58 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову до Управління відмовлено, до Виконкому відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо Управління відмовити у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норм матеріального права, наполягає на тому, що судом надана неправильна оцінка доказам зібраним по справі.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача 1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, поважність неявки суд не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та другого відповідача.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним у відповідності до норм матеріального та процесуальногоправа; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 16.02.2012р. між Управлінням, як замовником та ОПозивачем, як учасником, укладено договір № 73 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - «Договір»).

Предмет Договору передбачає, що учасник зобов'язується у 2012 році надавати замовникові послуги з постачання водяної пари і гарячої води (виключно з холодоагентами) 40.30.1 (лот № 2 - опалення ДНЗ № 48 м. Мелітополь) вчасно та відповідної якості, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги своєчасно і за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Учасник постачає (відпускає) замовнику теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення організації з максимум теплового навантаження 0,1719 ккал/год.

Орієнтовна вартість послуг з теплопостачання - 261448,81 грн. (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.3.1 та п.3.2 Договору, ціна договору згідно з п. 3.1 становить 261448,81 грн. без ПДВ. Для нарахування плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який містить дві складові: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії, грн./Гкал 567,17 грн. без ПДВ, абонентської плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в місяць протягом року в розрахунку на 1 кв.м. для населення, та 2,77 грн. без ПДВ за 100 ккал/год приєднаного теплового навантаження в місяць протягом опалювального сезону. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

За пунктом 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка-акта приймання наданих послуг. Розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць.

Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого учасником рахунку.

Пунктом 6.2.4 Договору сторони передбачили право замовника повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2 розділу ІV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Строк надання послуг, відповідно до п.5 договору, передбачено з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., місце надання послуг - дошкільний навчальний заклад № 48 м. Мелітополь.

Відповідно до п.7.5 Договору, за несвоєчасне внесення плати із замовника стягується пеня у розмірі встановленому законом, 1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Додатковою угодою № 1 від 06.03.2012 р. сторони зменшили ціну Договору до 180' 000,00 грн., а додатковою угодою № 2 від 06.07.2012 р. - до 148' 519,61 грн.

Для оплати послуг за опалення за жовтень-грудень 2012 року Позивач надав Управлінню рахунки-акти прийому-передачі робіт (а.с. 54-56, том 1), які останнім були отримані:

№ 10/1 від 01.11.2012 р. за жовтень 2012 р. - на суму 6' 126,84 грн.;

№ 11/1 від 03.12.2012 р. за листопад 2012 р. - на суму 29' 459,52 грн.;

№ 12/1 від 31.12.2012 р. за грудень 2012 р. - на суму 45' 071,88 грн.,

загалом на суму 80658,24 грн., але не були підписані, оскільки в них була зазначена ціна на послуги, яка не передбачена договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 р. у справі № 908/1050/13, яке набрало законної сили) було стягнуто з Управління на користь Позивача суму основного боргу в розмірі 70' 434,90 грн., відповідно до умов Договору.

Платіжним дорученням № 0874966 від 08.07.2013р. Управління освіти Мелітопольської міської ради перерахувало на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний будинок" суму в розмірі 70' 434,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на не належне виконання Управлінням прийнятих на себе зобов'язань за Договором, що призвело, зокрема, до застосування приписів ст. 231 ГК України, у вигляді нарахування штрафу у розмірі 7% та стягнення збитків.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Стаття 4 3 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України, передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Між сторонами укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому спірні відносини, регулюються главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст..901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 8 ст. 193 ГК України передбачає, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Таким підтвердженням за умовами Договору є рахунки-акти прийому-передачі робіт.

Позивачем, у підтвердження надання послуг Управлінню, надані рахунки-акти прийому-передачі робіт: № 10/1 від 01.11.2012 р. за жовтень 2012 р. - на суму 6126,84 грн., № 11/1 від 03.12.2012 р. за листопад 2012 р. - на суму 29459,52 грн., № 12/1 від 31.12.2012 р. за грудень 2012 р. - на суму 45071,88 грн., загалом на суму 80658,24 грн.

Вказані акти були отримані Управлінням та оплачені платіжним дорученням № 0874966 від 08.07.2013р. у розмірі 70' 434,90 грн., на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. у справі № 908/1050/13.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. у справі № 908/1050/13 мають преюдиціальне значення у даній справі.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що з боку Управління мало місце прострочення виконання зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу наведеної статті вбачається, що її застосування можливо лише якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування суми пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає пеня у розмірі 5' 030,87 грн., вимоги щодо стягнення з Управління штрафу в розмірі 7% від суми боргу є безпідставними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивач про стягнення з Управління судового збору в сумі 13' 162,90 грн. та пені в сумі 1' 303,27 грн., як збитків, виникненню яких слугувало стягнення з позивача рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2013 р. у справі № 908/1211/13 цих сум, підставою виникнення яких, на думку позивача, є неналежне виконання Управлінням своїх зобов'язань за договором № 73 від 16.02.2012р., колегія суддів вважає цілком обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем наявності причинного зв'язку між діями Управління та оплатою сум за рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2013 р. у справі № 908/1211/13, підставою позовної заяви за яким був договор на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2012 р. № ТКЕ03/БО/12.

Також цілком обгрунтованими, на думкі судової колегії є висновок місцевого господарського суду стосовно безпідставності вимог Позивач щодо стягнення з Виконкому різниці у вартості газу в сумі 9' 701,06 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до норм частин 2, 3, 4 статті 31 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Тарифи на послуги позивача були встановлені рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 26.03.2012 р. № 47/1, в подальшому не змінювалися.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. у справі № 5009/4485/12, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013р. встановлено, що нормами діючого законодавства передбачена можливість зміни істотних умов договору в разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Тому оплата послуг, що передбачена договором про закупівлю послуг, здійснюється у межах встановлених бюджетних асигнувань у визначеному році та з врахуванням зазначеного у договорі обсягу послуг та ціни.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. у справі №5009/4485/12 мають преюдиціальне значення у даній справі.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Першого Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління освіти Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізька область - залишити без задоволеня.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 року у справі № 908/2782/13 - змінити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.А.Марченко

Надруковано примірників:1 - позивачу; 2 - відповідачам; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС