Ухвала

від 28.11.2013 по справі 813/633/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 876/11515/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні колійні системи" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» (далі - ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.09.2010 року №0000073540/0 та від 11.11.2010 року №0000073 540/1.

Позивач свої вимоги мотивує протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема позивач зазначає, що підставою для неправомірних висновків посадових осіб ДПІ є необґрунтоване припущення податкового органу про те, що позивачем завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Полі - Пром» із посиланнями на виявлені розбіжності згідно «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з посиланням на безпідставне формування податкового кредиту юридичними особами, що мали господарські правовідносини із контрагентом позивача. Відтак, податковим органом стверджується, що, у зв'язку із нібито невірним формуванням податкового кредиту зазначеними третіми особами, формування податкового кредиту позивачем не відповідає податковому законодавству. Як стверджує позивач, спірні господарські зобов'язання підкріплені реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами та первинними документами, які повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року. Крім цього, отриманий від ТОВ «Полі - Пром» товар оплачено позивачем у повному обсязі що підтверджується доданими платіжними дорученнями. Оскільки аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податково-бухгалтерського обліку платника податків, порушень якого перевіркою не встановлено відтак на думку позивача включення зазначених спірних сум податку на додану вартість де податкового кредиту відповідає вимогам п.п. 7.4.1, 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та є правомірним. З урахуванням принципу персональної відповідальності формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 07 вересня 2010 року № 0000073540/0 та від 11 листопада 2010 року № 0000073540/1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначив, що згідно «Системи Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» та ТзОВ «Полі-Пром» виявлено розбіжності в сумі 11670384,1 грн. за період березень-червень 2010 року. Згідно отриманої відповіді від 22.06.2010 року № 2983/7/15-280 з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТзОВ «Полі-Пром» не звітується з березня 2010 року. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно з додатком К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року відсутні основні фонди І, II та III груп необхідні для проведення відповідної господарської діяльності, загальна кількість персоналу для проведення фінансово-господарської діяльності підприємства становить лише дві особи, транспортні засоби на підприємстві відсутні. Аналізуючи дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ТзОВ «Полі-Пром» (код ЄДРПОУ 36351081) формував податковий кредит за період березень - червень 2010 року від ТзОВ «Метал-Інтеграл» (код ЄДРПОУ 36640138), який в свою чергу формував податковий кредит від ТзОВ «Техноградбуд» 36641200, ТзОВ «Укрспецінвест» 35446711, ТзОВ «Інфо-Інвест» 36387495, ТзОВ «Фартгруп» 36643778 , ТзОВ «Вікторія» 35446711, - податкові накладні яких на даний час не можливо підтвердити, в зв'язку з тим що підприємства ліквідовані, або визнані банкрутом чи не знаходяться за юридичною адресою. Крім цього, продавець - ТзОВ «Полі- Пром» у податкових зобов'язаннях декларацій за березень-червень 2010 року не відобразив податкові накладні по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» зареєстроване 10.09.2004 року Пустомитівською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 33133794, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.09.2004 року №14041050003000064.

Згідно акта перевірки, ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» взято на облік в органах державної податкової служби 28.09.2004 року за №2210, станом на момент проведення перевірки підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2004 року №18549173 виданого ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, індивідуальний податковий номер 331337913251.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» (код ЄДРПОУ - 33133794) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Полі-Пром» (код ЄДРПОУ - 36351081) за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.08.2010 року №1038/234/33133794 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством занижено суму податку на додану вартість в розмірі 11670384,1 грн., а саме по періодах: березень 2010 року - 4099039, 53 грн., квітень 2010 року - 2045561, 74 грн., травень 2010 року - 2714294, 32 грн., червень 2010 року - 2811488, 52 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000073540/0 від 07.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 17081753, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 11670384, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5411369, 00 грн. (т.1 а.с.23); та податкове повідомлення-рішення №0000073540/1 від 11.11.2010 року (т.1 а.с.28), прийняте за наслідками адміністративного оскарження, згідно рішення про результати розгляду первинної скарги №16244/10/23-025 від 11.11.2010 року.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин у відповідній редакції) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціям в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товару (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, сума податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту. Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996- ХІV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 Положення).

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Як видно з матеріалів справи, 25.01.2010 року між ТзОВ «Корпорація - ремонтні технології» та ТОВ «Полі-Пром» укладено договір поставки №10/01/25-2к, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «Полі-Пром») зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець (ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології») прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій до договору, що є невід'ємною його частиною.

Найменування продукції визначено у пунктах 1.2.1-1.2.8 зазначеного Договору. Виробник продукції: ВАТ «Дружківський завод металевих виробів» та ЗАТ «Северсталь - метиз» (п. 1.3.1 Договору).

Згідно п.5.1. Договору від 25.01.2010 року №10/01/25-2к Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA - (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням Продукції на адресу Вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці Покупця.

Оплата за кожну партію поставленої за цим Договором Продукції проводиться Покупцем на протязі 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії Продукції на адресу Вантажоодержувачів, у відповідності з рахунком - фактурою на дану партію, обумовлену згідно п. 5.1.2. Датою оплати вважається дата відправлення банком Покупця коштів за банківськими реквізитами Постачальника (п.6.1.-6.2. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору на кожну партію продукції, що поставляється Постачальник повинен надати Покупцю після прийняття продукції Вантажоодержувач; наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; копію залізничної накладної акт-прийому передачі продукції. Відвантажувальні платіжні документи повинні надаватись Покупцю по факсу на наступний день, оригінали - на протязі 5 (п'яти) днів з момент відвантаження Продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому відбувалося відвантаження Продукції.

На підтвердження факту виконання сторонами договірних зобов'язань відповідно до Договору поставки №10/01/25-2к від 25.01.2010 року позивачем подано суду наступні первинні документи:

- специфікація №1 до договору поставки №10/01/25-2к від 25.01.2010 року (т.1 а.с.48) із зазначенням найменування продукції та загальної суми за одиницю замовленої продукції без врахування ПДВ;

- додаткова угода №1 до вищевказаного договору поставки від 01.04.2010 року (т. 1 а.с.49);

- податкові та видаткові накладні виписані ТзОВ «Полі-Пром» відповідно до вищевказаного договору: №10 від 04.03.2010 року на суму 11364900,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 189415,00 грн.), №11 від 04.03.2010 року на суму 1050668,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 175111,48 грн.), №12 від 04.03.2010 року на суму 1349234,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 224872,40 грн.), №15 від 17.03.2010 року на суму 1050000,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 175000,08 грн.), №16 від 17.03.2010 року на суму 1049938,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174989,68 грн.), №17 від 17.03.2010 року на суму 1135759,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 189293,20 грн.), №18 від 19.03.2010 року на суму 1053072,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 175512,08 грн.), №19 від 19.03.2010 року на суму 1351560,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 225260,00 грн.), №20 від 20.03.2010 року на суму 1054360,39 грн. (в т.ч. ПДВ - 175726,73 грн.), №21 від 24.03.2010 року на суму 1147412,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 191235,40 грн.), №22 від 24.03.2010 року на суму 1359808,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 226634,80 грн.), №23 від 24.03.2010 року на суму 1051612,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 175268,68 грн.), №24 від 24.03.2010 року на суму 953059,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 158843,32 грн.), №25 від 26.03.2010 року на суму 1142625,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 190437,60 грн.), №26 від 26.03.2010 року на суму 1346386,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 224397,80 грн.), №27 від 26.03.2010 року на суму 1174958,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 195826,36 грн.), №28 від 26.03.2010 року на суму 1047743,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 174623, 88 грн.),№29 від 26.03.2010 року на суму 1047743,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 174623,88 грн.), №33 від 31.03.2010 року на суму 945955,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 157659,32 грн.), №34 від 31.03.2010 року на суму 1040689,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 173448,28 грн.), №35 від 31.03.2010 року на суму 1050743,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 175123,88 грн.), №37 від 31.03.2010 року на суму 1054414,8 грн. (в т.ч. ПДВ - 175735,68 грн.), №38 від 02.04.2010 року на суму 1048274,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 174712,46 грн.), №39 від 09.04.2010 року на суму 1049938,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174989,68 грн.), №40 від 09.04.2010 року на суму 1177174,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 196195,76 грн.), №41 від 09.04.2010 року на суму 945480,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 157580,12 грн.), №42 від 09.04.2010 року на суму 1348526,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 224754,40 грн.), №43 від 12.04.2010 року на суму 1177905,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 196317,56 грн.), №44 від 12.04.2010 року на суму 1050668,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 175111,48 грн.), №53 від 16.04.2010 року на суму 1047743,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 174623,88 грн.), №59 від 23.04.2010 року на суму 1053184,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 175530,68 грн.), №60 від 23.04.2010 року на суму 255831,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 42638,56 грн.), №61 від 24.04.2010 року на суму 1061838,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 176973,8 грн.), №63 від 30.04.2010 року на суму 1056804,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 176134,08 грн.), №64 від 07.05.2010 року на суму 1054414,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 175735,68 грн.), №65 від 26.08.2009 року на суму 1058976,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 176496,08 грн.), №66 від 07.05.2010 року на суму 1351560,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 225260,00 грн.), №67 від 07.05.2010 року на суму 947518,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 157919,72 грн.), №68 від 13.05.2010 року на суму 1046830,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174471,68 грн.), №69 від 13.05.2010 року на суму 944038,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 157339,72 грн.), №70 від 13.05.2010 року на суму 1047721,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 174620,28 грн.), №72 від 18.05.2010 року на суму 1188827,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 198137,96 грн.), №73 від 21.05.2010 року на суму 1348526,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 224754,40 грн.), №74 від 21.05.2010 року на суму 1049938,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174989,68 грн.), №75 від 21.05.2010 року на суму 1049938,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174989,68 грн.), №78 від 26.05.2010 року на суму 1053072,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 175512,08 грн.), №79 від 26.05.2010 року на суму 1043066,40 грн. (в т.ч. ПДВ -173844,40 грн.), №81 від 28.05.2010 року на суму 1050668,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 175111,48 грн.), №82 від 28.05.2010 року на суму 1050668,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 175111,48 грн.), №88 від 04.06.2010 року на суму 1349234,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 224872,40 грн.), №89 від 04.06.2010 року на суму 1136490,00 грн. (в т.ч. ПДВ -189415,00 грн.), №90/1 від 11.06.2010 року на суму 1047721,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 174620,28 грн.), №90/2 від 11.06.2010 року на суму 1037742,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 172957,08 грн.), №97 від 17.06.2010 року на суму 1053072,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 175512,.08 грн.), №98 від 17.06.2010 року на суму 1053072,48 грн. (в т.ч. ПДВ -175512,08 грн.), №99 від 17.06.2010 року на суму 1180308,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 196718,16 грн.), №100 від 17.06.2010 року на суму 257848,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 42974,76 грн.), №102 від 22.06.2010 року на суму 1056804,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 176134,8 грн.), №103 від 22.06.2010 року на суму 1142625,60 грн. (в т.ч. ПДВ -190437,60 грн.), №108 від 23.06.2010 року на суму 1046830,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174471,68 грн.), №111 від 29.06.2010 року на суму 953059,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 158843,32 грн.), №112 від 29.06.2010 року на суму 1051612,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 175268,68 грн.), №113 від 29.06.2010 року на суму 1061591,28 грн. (в т.ч. ПДВ -176931,88 грн.), №115 від 30.06.2010 року на суму 255219,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 42536,56 грн.), №116 від 30.06.2010 року на суму 1135759,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 189293,20 грн.), №117 від 30.06.2010 року на суму 1049938,08 грн. (в т.ч. ПДВ - 174989,68 грн.), що містять повну ідентифікацію кожного виду замовленого товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками цих підприємств (всього на загальну суму ПДВ - 11 670 384, 11 грн.);

- акти приймання-передачі продукції та рахунки на оплату замовленого товару (т.1 а.с.57-244, т.2 а.с.1-76);

- квитанції про приймання вантажу, згідно яких вбачається, що завантаження продукції здійснювалося ВАТ «Дружківський завод металевих виробів», власником вантажу є позивач, а поставка здійснюється на ДП «Укрзалізничпостач», згідно з договором № ЦХП- 05-00210-01 від 18.01.2010 року (т.2 а.с.77-142, т.2 а.с.196-211);

- платіжні доручення на оплату придбаного у ТОВ «Полі-Пром» товару у повному обсязі (т.2 а.с.212-250, т.З а.с.1-52).

Відповідачем в акті перевірки не було висловлено жодних зауважень до оформлення первинних документів.

Крім того, на підтвердження факту реалізації придбаного товару позивачем надано суду договір поставки №ЦХП-05-00210-01 від 18.01.2010 року укладений між ДП «Укрзалізничпостач» (Замовник) та ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність - а Замовник прийняти й оплатити Продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені з цьому договорі (т.2 а.с. 188-195).

З огляду на викладене, оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ «Полі-Пром», колегія суддів виходить із того, що в межах дослідження питання про формування податкового кредиту за березень-червень 2010 року варто враховувати наявність відповідних документів на підтвердження виконання договору та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництв з продаж й конкретні результати від цього.

Судом встановлено, що продукція придбана позивачем у ТОВ «Полі-Пром постачалася ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» на ДП «Укрзалізничпостач» зі цінами вищими, ніж прихідна вартість одиниці товару, що мало наслідком отримання доходу позивачем та свідчить про економічну доцільність здійснених операцій.

Крім того, на підтвердження факту придбання товарів з метою їх використання в межах власної господарської діяльності підприємством було подано суду копію Статуту ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» (нова редакція), затвердженого рішенням №1 від 16.07.2012 року, згідно п.2 якого придбання зазначеної продукції відповідає меті та предмету діяльності Товариства.

В свою чергу позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту. Зокрема, про фактичне отримання вищевказаної продукції свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Зазначені вище податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Зокрема, колегією суддів також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Слід зазначити, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №463222 щодо ТОВ «Полі-Пром» та володіло свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (довідка ДПІ в Шевченківському районі м. Києва № 18545/7/23-1106 від 27.09.2010 року про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Полі-Пром», а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд вірно дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. по справі № 813/633/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик