Ухвала

від 18.06.2014 по справі 813/633/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/800/64806/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Титенко М.П.

за участю представників сторін: позивача - не з'явився,

відповідача - Петричук І.М.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р.

у справі № 813/633/13-а (№ 876/11515/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології» (далі - позивач, ТОВ «Корпорація КРТ»), правонаступником якого є - товариство з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2010 р. № 0000073540/0 та від 11.11.2010 р. № 0000073540.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області 07.09.2010 р. № 0000073540/0 та від 11.11.2010 р. № 0000073540; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2010 р. по 25.08.2010 р., на підставі направлень від 11.08.2011 р. № 376/234 та від 18.08.2010 р. № 394/232, посадовими особами ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, згідно наказу ДПА у Львівській області від 30.07.2010 р. та наказів ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 10.08.2010 р. № 189, від 17.08.2010 р. № 200, була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Корпорація КРТ» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Полі-Пром» за період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 27.08.2010 р. № 1038/234/33133794 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 1.7 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Корпорація КРТ» занижено суму податку на додану вартість за період, що перевірявся, у розмірі 11 670 384,10 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 07.09.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000073540/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17 081 753 грн., з яких 11 670 384 грн. за основним платежем та 5 411 369 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000073540/1 від 11.11.2010 р., прийняте за наслідками адміністративного оскарження, згідно рішення про результати розгляду первинної скарги № 16244/10/23-025 від 11.11.2010 р.

Як вбачається з акту перевірки № 1038/234/33133794 від 27.08.2010 р. підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Полі-Проф», оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем з вказаним контрагентом було укладено без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемним. Вказані доводи були зроблені відповідачем на підставі даних отриманих від ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, згідно з якими встановлено відсутність у ТОВ «Полі-Проф» реальної можливості займатись господарською діяльністю, відсутність.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, - не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Враховуючи положення зазначених правових норм, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ТОВ «Корпорація КРТ», в межах своєї господарської діяльності, було укладено з ТОВ «Полі-Проф» договір поставки № 10/01/25-2к від 25.01.2010 р., згідно умов якого ТОВ «Полі-Пром» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність, а ТОВ «Корпорація КРТ» (Покупець) прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій до договору, що є невід'ємною його частиною.

Найменування продукції визначено у пунктах 1.2.1-1.2.8 зазначеного Договору. Виробник продукції: ВАТ «Дружківський завод металевих виробів» та ЗАТ «Северсталь-метиз».

Згідно пункту 5.1. договору поставки від 25.01.2010 р. № 10/01/25-2к Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FСА (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням Продукції на адресу Вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці Покупця.

Пунктами 6.1.-6.2 передбачено, що оплата за кожну партію поставленої за цим Договором Продукції проводиться Покупцем на протязі 75 банківських днів після дати поставки партії Продукції на адресу Вантажоодержувачів, у відповідності з рахунком - фактурою на дану партію, обумовлену згідно пункту 5.1.2. Датою оплати вважається дата відправлення банком Покупця коштів за банківськими реквізитами Постачальника.

Відповідно до пункту 7.1. Договору на кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник повинен надати Покупцю після прийняття продукції Вантажоодержувачем наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; копію залізничної накладної; акт-прийому передачі продукції. Відвантажувальні платіжні документи повинні надаватись Покупцю по факсу на наступний день, оригінали - на протязі 5 днів з моменту відвантаження Продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому відбувалося відвантаження Продукції.

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: - специфікацією № 1 до договору поставки № 10/01/25-2к від 25.01.2010 р. із зазначенням найменування продукції та загальної суми за одиницю замовленої продукції без врахування податку на додану вартість; - додатковою угодою № 1 від 01.04.2010 р. до договору поставки № 10/01/25-2к від 25.01.2010 р.; - податковими та видатковими накладними виписаними ТОВ «Полі-Пром» відповідно до вищевказаного договору: № 10 від 04.03.2010 р., № 11 від 04.03.2010 р., № 12 від 04.03.2010 р., № 15 від 17.03.2010 р., № 16 від 17.03.2010 р., № 17 від 17.03.2010 р., № 18 від 19.03.2010 р., № 19 від 19.03.2010 р., № 20 від 20.03.2010 р., № 21 від 24.03.2010 р., № 22 від 24.03.2010 р., № 23 від 24.03.2010 р., № 24 від 24.03.2010 р., № 25 від 26.03.2010 р., № 26 від 26.03.2010 р., № 27 від 26.03.2010 р., № 28 від 26.03.2010 р., № 29 від 26.03.2010 р., № 33 від 31.03.2010 р., № 34 від 31.03.2010 р., № 35 від 31.03.2010 р., № 37 від 31.03.2010 р., № 38 від 02.04.2010 р., № 39 від 09.04.2010 р., № 40 від 09.04.2010 р., № 41 від 09.04.2010 р., № 42 від 09.04.2010 р., № 43 від 12.04.2010 р., № 44 від 12.04.2010 р., № 53 від 16.04.2010 р., № 59 від 23.04.2010 р., № 60 від 23.04.2010 р., № 61 від 24.04.2010 р., № 63 від 30.04.2010 р., № 64 від 07.05.2010 р., № 65 від 26.08.2009 р., № 66 від 07.05.2010 р., № 67 від 07.05.2010 р., № 68 від 13.05.2010 р., № 69 від 13.05.2010 р., № 70 від 13.05.2010 р., № 72 від 18.05.2010 р., № 73 від 21.05.2010 р., № 74 від 21.05.2010 р., № 75 від 21.05.2010 р., № 78 від 26.05.2010 р., № 79 від 26.05.2010 р., № 81 від 28.05.2010 р., № 82 від 28.05.2010 р., № 88 від 04.06.2010 р., № 89 від 04.06.2010 р., № 90/1 від 11.06.2010 р., № 90/2 від 11.06.2010 р., № 97 від 17.06.2010 р., № 98 від 17.06.2010 р., № 99 від 17.06.2010 р., № 100 від 17.06.2010 р., № 102 від 22.06.2010 р., № 103 від 22.06.2010 р., № 108 від 23.06.2010 р., № 111 від 29.06.2010 р., № 112 від 29.06.2010 р., № 113 від 29.06.2010 р., № 115 від 30.06.2010 р., № 116 від 30.06.2010 р., № 117 від 30.06.2010 р., що містять повну ідентифікацію кожного виду замовленого товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками цих підприємств (всього на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 11 670 384,11 грн.); - актами приймання-передачі продукції та рахунками на оплату замовленого товару; - квитанціями про приймання вантажу, згідно яких вбачається, що завантаження продукції здійснювалося ВАТ «Дружківський завод металевих виробів», власником вантажу є позивач, а поставка здійснюється на ДП «Укрзалізничпостач», згідно з договором № ЦХП-05-00210-01 від 18.01.2010 р.; - платіжними дорученнями на оплату придбаного у ТОВ «Полі-Пром» товару у повному обсязі.

Крім того, факт реалізації придбаного товару позивачем підтверджується договором поставки № ЦХП-05-00210-01 від 18.01.2010 р. укладений між ДП «Укрзалізничпостач» (Замовник) та ТОВ «Корпорація КРТ» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти й оплатити Продукцію, найменування, марка та кількості якої вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентом-постачальником позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину через відсутність ТОВ «Полі-Пром» за місцем знаходження та відсутність у останнього необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності з посиланням на дані отримані від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті перевірки контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 07.09.2010 р. № 0000073540/0 та від 11.11.2010 р. № 0000073540, вимоги щодо визнання протиправними і скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. у справі № 813/633/13-а (№ 876/11515/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко