Постанова

від 25.11.2013 по справі 801/9237/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 р. 11:52 Справа №801/9237/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»

до Територіальної державної інспекції з питань праці АР Крим

про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 5, 6 припису від 11.09.13р. №01-01-10/665-537,

за участю:

представника позивача - Абхаірова Е.Ш., довіреність №2 від 02.01.13р.;

представників відповідача - Родіонова Г.В., довіреність №01/2242 від 02.10.13р.;

Зейтуллаєв А.Р., довіреність №01/2145 від 18.09.13р.;

свідка - ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_1;

Суть спору: Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» (далі - позивач, ДП Видавництво і друкарня «Таврида») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 5, 6 припису від 11.09.13р. №01-01-10/665-537.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені пункти припису прийнято із неправильним застосуванням норм діючого законодавства і не повним встановленням фактичних обставин.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.09.13р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ДП Видавництво і друкарня «Таврида» не має жодних порушень з оплати заробітної плати під час простою.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, наведених у запереченні на позов від 10.10.13р., зазначивши, що перевірку було проведено у відповідності із діючим законодавством. Висновки, які були відображені у акті перевірки додержання законодавства про працю та припису, були зроблені на підставі чинного законодавства про працю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 03.09.13р. по 06.09.13р. посадовими особами відповідача була проведена позапланова перевірка додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №01-01-10/665 (а.с. 21-27, том 1).

У зазначеному акті відповідачем, у тому числі, зафіксовано порушення ч. 1,3 ст.24, ч.4 ст.97, ст. 113 КЗпП України.

Після вивчення матеріалів перевірки відповідачем 11.09.13р. було направлено припис №01-01-10/665-537, відповідно до якого позивачу було необхідно:

п.1 забезпечити оформлення трудових відносин з найманими працівниками відповідно до ч. 1,3 ст.24 КЗпП України. Строк: постійно;

п. 5 забезпечити додержання вимог ч.4 ст.97 КЗпП України. Строк: постійно;

п. 6 забезпечити додержання вимог ст. 113 КЗпП України. Час простою не з вини працівника оплачувати з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Строк: постійно (а.с. 20).

Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені у Кодексі законів про працю України ( далі КЗпП України ).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час перевірки встановлено, що в порушення ч. 1,3 ст.24 КЗпП України трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі, шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження не оформлено.

Так, наказ про прийом на роботу ОСОБА_5 відсутній, трудова книжка на ОСОБА_5 не ведеться. Замість трудового договору між ОСОБА_5 та ДП Видавництво і друкарня «Таврида» укладаються «трудові угоди» (з 02.01.13р. по 30.06.13р.; з 01.07.13р. по 31.12.13р.) на виконання наступних робіт: «Організація роботи котельні та інші роботи, які не вимагають відповідної кваліфікації» (а.с. 50, 53, том 2). При цьому, фактично ОСОБА_5 виконує обов'язки майстра котельної, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за травень, червень, липень 2013 року, у яких ОСОБА_5 підписується як майстер котельні (а.с. 27-41, 59-62, том 2), актами приймання виконаних робіт за травень, червень, липень 2013 року, у яких зазначено, що ОСОБА_5 виконував роботи на посаді майстра котельні (а.с. 51, 54-56, том 2).

Суд зазначає, що вказані вище порушення підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку із чим, відповідачем правомірно винесено п. 1 припису від 11.09.13р. №01-01-10/665-537.

Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Також відповідачем під час перевірки встановлено, що в порушення ч.4 ст.97 КЗпП України виявлено факти прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодою, колективним договором, а саме: п.5.7 Колективного договору між директором ДП Видавництво і друкарня «Таврида» та первинною профспілковою організацією ДП Видавництво і друкарня «Таврида» передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду. При цьому згідно із табелями обліку використання робочого часу за травень, червень, липень 2013 року у працівників мали місце факти простою, але згідно із відомостями нарахування заробітної плати час простою працівникам не оплачений у встановленому колективним договором розмірі.

Частиною 4 статті 97 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Суд зазначає, що відповідно до умов Колективного договору (а саме п.5.7) ДП Видавництво і друкарня «Таврида» на 2011-2012 роки, схваленого на загальних зборах трудового колективу 06.04.11р., час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган, чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров'я працівника, або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк, не більш як шість місяців (ст. ПЗКЗпП).

Оплата праці за роботу в надурочний час, святкові, вихідні та неробочі Дні здійснюється згідно до діючого законодавства України.

Матеріалами справи підтверджені обставини прийняття керівництвом ДП Видавництво і друкарня «Таврида» в односторонньому порядку рішень про зміну умов оплати праці.

З наведеного вище вбачається, що висновки відповідача щодо встановлення факту прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодою, колективним договором є помилковим, а отже п. 5 припису від 11.09.13р. №01-01-10/665-537 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що в порушення ст. 113 КЗпП України, на ДП Видавництво і друкарня «Таврида» час простою не з вини працівника не оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Так, у табелях обліку використання робочого часу

-у травні 2013 року у працівників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44,ОСОБА_45, ОСОБА_46. ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51,

-у червні 2013 року у працівників ОСОБА_39, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_45, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_60, ОСОБА_23. ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_61,ОСОБА_62, ОСОБА_30., ОСОБА_63, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_64, ОСОБА_11, ОСОБА_13. ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17;

- у липні 2013 року у працівників ОСОБА_67, ОСОБА_50, ОСОБА_41, ОСОБА_53, ОСОБА_68, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_69, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_70, ОСОБА_28, ОСОБА_61 мали місце факти простою, які зафіксовані табелями обліку використання робочого часу - проставлені літери «пц», що означає «простій (цілоденний)». Оплату за час простою не здійснено.

Також відповідачем було зазначено, що ДП Видавництво і друкарня «Таврида» були самостійно змінені умови плати праці у випадку простою.

Поняття «простій» дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Ст.113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.

З аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що , як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України. Саме така позиція зазначена в ухвалі Верховного суду України від 13.07.2011 р. по справі № 6-21724.

Під час розгляду справи, допиту свідка судом встановлено, що позивач, знаючи заздалегідь про факт відсутності роботи, сповіщав про це працівників, які в ці дні не виходили на роботу. У разі, якщо працівники приходили на роботу, але не працювали з причин відсутності заказів на друкування, ним нараховувалась заробітна плата з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як докази такої поведінки позивача до матеріалів справи залучені табелі обліку робочого часу, акти про простій обладнання і робочі наряди (а.с. 54-250, том 1, а.с. 1-85, том 2), які підтверджують, що під час простою працівники були відсутні на роботі.

Матеріалами справи, поясненнями представників сторін, свідка, твердження, що роботодавець перешкоджав виходу працівників і знаходженню їх на робочому місці в період простою не знайшли свого підтвердження.

Наданими доказами також спростовуються обставини невиплати заробітної плати працівникам, зазначеним в приписі від 11.09.13р. №01-01-10/665-537, під час простою, в момент знаходження на робочому місці.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач дотримується вимог ст. 113 КЗпП України, сплачуючи працівникам за час простою не з їх вини заробітну з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого ним розряду (окладу).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 25.11.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 02.12.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати пункти 5, 6 припису Територіальної державної інспекції з питань праці АР Крим від 11.09.13р. №01-01-10/665-537.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44, ЄДРПОУ 05905680) 22,94грн. судових витрат

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя підпис Котарева Г.М.