Постанова

від 02.12.2013 по справі 805/16302/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 р. Справа №805/16302/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Железняк Ю.О.,

з участю представника позивача Рябошапки Д.С., представника відповідача Іващенка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» (далі - ДП «УкрДержНДІпластмас») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Державною податковою інспекцією у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП «УкрДержНДІпластмас» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Хімресурси» за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2013 року складено акт від 17 вересня 2013 року № 199/05-63-22-03, на підставі якого прийняті два податкових повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 30 вересня 2013 року №0000682203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22709 грн., з них за основним платежем - 18167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4542 грн.;

- форми «П» від 30 вересня 2013 року №0000692203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації з податку додану вартість за звітний період 3 квартал 2011 року (вх. №9010681114 від 09 листопада 2011 року) на 90835 грн.

Податкові повідомлення-рішення позивач вважав неправомірним у зв'язку з наступним, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки про нікчемність господарських операції по угоді, що укладена між ДП «УкрДержНДІпластмас» та ТОВ «Хімресурси», які вважав необґрунтованими, оскільки документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Крім того, відповідачем не враховано, що на речовини, які закуповувалися позивачем у ТОВ «Хімресурси» як сировина, не поширюється дія Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», адже ці речовини не включені до жодного з 9 класів небезпечних речовин, що складають поняття «небезпечні речовини», визначення якого міститься у ст. 1 вказаного Закону. Придбані речовини не включені до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджено наказом Держспоживстандарту України від 01 лютого 2005 року №28, не входять до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1287. А тому, посилання відповідача в акті на необхідність обов'язкової відповідності супровідної документації вимогам вказаного Закону та наявність сертифікатів якості є безпідставними.

Позивач після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міидоходів у Донецькій області форми «Р» від 30 вересня 2013 року №0000682203 та форми «П» від 30 вересня 2013 року № 0000692203.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Також пояснив, що підприємство надало відповідачу усі документи, які він вимагав по господарським операціям стосовно періоду, що перевірявся. Договір поставки від 06 червня 2011 року №254, укладений між позивачем та ТОВ «Хімресурси», на час перевірки був в наявності у позивача, а його ненадання зумовлено відсутністю вимог контролюючого органу про його надання до перевірки. Товари, які поставлялися позивачу відповідно до вказаного договору, використовувалися позивачем відповідно до мети діяльності підприємства для подальшого виробництва певної продукції, до якої вони входили як складова. Представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, зокрема, що оскаржені податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, яким встановлені певні порушення законодавства. Вважав, що вони відповідають вимогам законодавства. Також пояснив, що продукція, яка поставлялася позивачу, до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1287, не включена. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ДП «УкрДержНДІпластмас» протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі міста Донецька (натепер - Державній податковій інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області). Є платником, зокрема, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статуту ДП «УкрДержНДІпластмас», затвердженого наказом голови Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном 21 листопада 2012 рок №367, вказане підприємство засновано на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном. Метою та предметом діяльності підприємства є, зокрема: дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; технічні випробування а дослідження; виробництво пластмас у природних формах; виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей.

06 червня 2011 року між ДП «УкрДержНДІпластмас» як покупцем та ТОВ «Хімресурси» як постачальником укладено договір поставки №254, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію в асортименті, кількості та вартості відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти поставлену продукцію та своєчасно сплатити її вартість (п.п. 1.1, 1.2 договору, 3.1).

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну, товаросупровідні документи.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.4 договору розрахунки за продукцію, що постачається постачальником, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Попередня оплата за продукцію здійснюється в розмірі 100%.

Відповідно до додаткової угоди до договору від 28 грудня 2011 року №1 дію договору пролонговано до 31 грудня 2012 року.

На підставі вказаного договору позивачу поставлялася наступна продукція: тонокс, смола УП 631, тетрабромдифенилолпропан м.«А», 4.4 DDS (Diaminodifenilsulphon), яка в подальшому використовувалася позивачем відповідно до мети діяльності підприємства.

В період з 04 вересня 2013 року по 10 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «УкрДержНДІпластмас» (код ЄДРПОУ 00209355) з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Хімресурси» (код ЄДРПОУ 32676108) за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2013 року № 199/05-63-22-03, яким встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

- в порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з підприємством-постачальником ТОВ «Хімресурси», в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 18167 грн.;

- в порушення п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування (збитків) за серпень 2011 року на суму 90835 грн.

Так, актом перевірки встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (в додатку 5 до декларації) позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 47405 грн., з них на суму 18167 грн. по господарським операціям з ТОВ «Хімресурси».

В звітній податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (вх. №9007941226 від 20 вересня 2011 року) відображено позитивне (від'ємне) значення (ряд. 18.1 або 18.2 декларації; з 01 січня 2011 року ряд. 18 або 19) в сумі - 35412 грн., сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті, ряд. 27 декларації, ряд. 25 з 01 січня 2011 року - 35412 грн.

В звітній податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (вх. №9034140581 від 18 червня 2012 року) відображене позитивне (від'ємне) значення (ряд. 18.1 або 18.2 декларації; з 01 січня 2011 року ряд. 18 або 19) в сумі 18167 грн.

Податковий орган прийшов до висновку, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з вказаним контрагентом за серпень 2011 року на суму 18167 грн., внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18167 грн.

В звітній податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2011 року позивачем до складу валових витрат, на думку податкового органу, безпідставно віднесено витрати на придбання товарів, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування (збитків) податком на прибуток на загальну суму 90835 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договору, укладеному між позивачем та контрагентом ТОВ «Хімресурси», протягом серпня 2011 року не мали реального характеру і не здійснювалися, тобто, господарські операції по договору є нікчемними.

До вказаного висновку контролюючий орган прийшов виходячи з довідки Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова від 25 січня 2012 року №101/23-104/32676108 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімресурси», код ЄДРПОУ 32676108, по взаємовідносинам з ПП «Хармат», код ЄДРПОУ 34018183, за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», код ЄДРПОУ 33010817, за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна», код ЄДРПОУ 37189531, за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року, якою встановлено відсутність реального вчинення ТОВ «Хімресурси» господарських операцій з вказаними контрагентами з придбання товарів.

Крім того, на думку контролюючого органу, позивачем не було надано належним чином оформлених документів, що підтверджують факт транспортування хімічних речовин, оскільки вантажні декларації (товарно-транспортні накладні) на експрес-доставку товару складені з порушенням вимог законодавства, не надано сертифікати якості товару, акти приймання-передачі товару, журнал обліку виданих довіреностей, книги реєстрації в'їзду та виїзду з території підприємства, внаслідок чого не можливо встановити факт отримання товарно-матеріальних цінностей саме від ТОВ «Хімресурси».

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 30 вересня 2013 року №0000682203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20, ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.198.3 ст.198 вказаного Кодексу підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22709 грн., з них за основним платежем - 18167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4542 грн.;

- форми «П» від 30 вересня 2013 року №0000692203, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п. 138.1, п.138.8 ст. 138 вказаного Кодексу підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації з податку додану вартість за звітний період 3 квартал 2011 року (вх. №9010681114 від 09 листопада 2011 року) на 90835 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 46.1 ст. 46 вказаного Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 202.1 ст. 201 вказаного Кодексу для платників податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин (серпень 2011 року), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 135.1 та 35.2 ст.135 вказаного Кодексу визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 вказаного Кодексу, яка визначає склад витрат та порядок їх визнання, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. п.138.8 ст. 138 вказаного Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 44.1 та п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Предметом спірних правовідносин є правомірність податкових повідомлень-рішень: форми «Р», яке прийнято за порушення платником податків п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та форми «П», яке прийнято за порушення платником податків п. 138.1, п.138.8 ст. 138 вказаного Кодексу.

Контролюючий орган прийшов до висновку про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 18167 грн. через завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на вказаний період по господарським операціям з ТОВ «Хімресурси», та до висновку про безпідставне віднесення витрат на придбання товарів по таким операціям, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування (збитків) податком на прибуток на загальну суму 90835 грн., оскільки господарські операції по договору з вказаним контрагентом, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру.

Орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що товари по вказаному договору позивачу не поставлялися, тобто, фактично операції по договору є «нікчемними».

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інший підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 гл. 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Органом державної податкової служби доказів тому, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не надано.

Посилання відповідача на ч.ч. 1 й 5 ст. 203, ч.ч. 1 й 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказані норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та ТОВ «Хімресурси» надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договором поставки від 06 червня 2011 року №254, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «Хімресурси» як постачальником, є наступні докази: специфікації від 04 серпня 2011 року №2, від 04 серпня 2011 року №3, від 08 серпня 2011 року №4 та від 08 серпня 2011 року №5, які є невід'ємною частиною договору і на підставі яких позивачу поставлявся товар; відповідні рахунок-фактури від 04 серпня 2011 року №436 та №437, рахунок-фактури від 08 серпня 2011 року №464 та №466, відповідно до яких позивач як покупець повинен оплатити лише продукцію (тонокс, смола УП 631, тетрабромдифенилолпропан м.«А», 4.4 DDS (Diaminodifenilsulphon) без урахування витрат на її транспортування; видаткові накладні, що підтверджують факт прийому-передачі товару на загальну суму ПДВ - 18167 грн.; податкові накладні на загальну суму ПДВ - 18167 грн.; банківські виписки, які підтверджують оплату позивачем товару; відомість доходів та витрат за серпень - вересень 2011 року; оборотно-сальдові відомості по рахункам 61, 281, 702 за серпень - вересень 2011 року; товарно-транспортні накладні (вантажні декларації), які підтверджують транспортування товару позивачу; довіреності на отримання товару на підставі відповідних рахунок-фактур ТОВ «Хімресурси»; відповідні прибуткові ордери, які підтверджують надходження товару на склад позивача; сертифікати аналізу, паспорти якості, вимоги, акти напрацювання, лабораторні регламенти, технологічні регламенти, які підтверджують подальше використання позивачем отриманої продукції для здійснення мети своєї господарської діяльності.

Податкові накладні по вказаним господарським операціям позивач відобразив в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідного податкового періоду.

Доставка продукції позивачу здійснювалася ТОВ «Хімресурси» як вантажовідправником через перевізника компанію «Ваш Час» (торгова марка компанії ТОВ«Юбс Плюс, яка є логістичним оператором автогрузоперевезень України і займається експрес-доставкою вантажів), документальним підтвердженням чого є відповідні товарно-транспортні накладні (вантажні декларації). Витрати на транспортування здійснювалися з боку ТОВ «Хімресурси».

Посилання відповідача на те, що вантажні декларації (товарно-транспортні накладні) на експрес-доставку товару складені з порушенням вимог законодавства, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентом укладено не договір перевезення, а договір поставки, і саме щодо господарських операцій по договору поставки відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є основним первинним документом.

Встановлені актом перевірки дефекти не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати, на формування податкового кредиту у разі реального здійснених операцій.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в справі К/9991/8144/12 (адміністративна справа №2а/0570/17166/2011).

Отже, позивачем реальність господарських операцій по укладеному договору підтверджена відповідними первинними документами, які відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Щодо інших посилань відповідача в акті перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Відповідно до довідок ДП «УкрДержНДІпластмас» від 02 грудня 2013 року на речовини, які закуповувалися позивачем у ТОВ «Хімресурси» як сировина, не поширюється дія Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», оскільки ці речовини не включені до жодного з 9 класів небезпечних речовин, що визначені статтею 1 вказаного Закону, його не класифіковано за міжнародною класифікацією небезпечних вантажів і не присвоєно відповідний номер.

Наказом Держспоживстандарту України від 01 лютого 2005 року №28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1287 затверджено Перелік особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню.

Придбані позивачем товари не включені до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, і не включені до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню.

Крім того, вказані обставини (щодо не включення товарів до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню) сторонами визнаються, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Отже, посилання відповідача в акті на необхідність обов'язкової відповідності супровідної документації вимогам Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» і наявність сертифікатів якості є безпідставними.

Крім того, вказані документи в операціях з поставки товару не є основними первинними документами і їх відсутність не може свідчити про нереальність господарських операцій.

В даному випадку відсутність встановлених актом перевірки документів не позбавляє можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо.

Посилання контролюючого органу на довідку Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова від 25 січня 2012 року №101/23-104/32676108 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімресурси», код ЄДРПОУ 32676108, по взаємовідносинам з ПП «Хармат», код ЄДРПОУ 34018183, за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», код ЄДРПОУ 33010817, за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна», код ЄДРПОУ 37189531, за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року, якою встановлено відсутність реального вчинення ТОВ «Хімресурси» господарських операцій з вказаними контрагентами з придбання товарів, - є неприйнятними оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, яка набрала законної сили, в справі № 2а-1931/12/2070 (справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімресурси» Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій) дії Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова по проведенню перевірки та складання вказаної довідки визнані протиправними.

Вказане судове рішення набрало законної сили до проведення відповідачем перевірки позивача, складання за її результатами акту перевірки та винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Посилання контролюючого органу на Закон України «Про захист прав споживачів» щодо права споживача на належну якість та безпеку продукції є неприйнятними, оскільки споживачем відповідно до вказаного Закону є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, вказаний Закон до господарських операцій між юридичними особами і до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Реальність господарських операцій по укладеним договорам підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що товари по договору позивачу не поставлялися та про порушення підприємством податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання, і до неправомірного зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на наведене прийняті органом державної податкової служби повідомлення-рішення не можна вважати таким, що відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області форми «Р» від 30 вересня 2013 року №0000682203 та форми «П» від 30 вересня 2013 року №0000692203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 227,09 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 04 грудня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.