Ухвала

від 10.01.2014 по справі 805/16302/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №805/16302/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

кий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

секретар судового засідання Овчаренко М.Б.,

за участю: від позивача Ковальов С.В., від відповідача Іващенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі № 805/16302/13-а за позовом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою суду першої інстанції від 02 грудня 2013 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що ДП «УкрДержНДІпластмас» протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі міста Донецька, є платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статуту ДП «УкрДержНДІпластмас», затвердженого наказом голови Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном 21 листопада 2012 рок №367, вказане підприємство засновано на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном. Метою та предметом діяльності підприємства є, зокрема: дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; технічні випробування а дослідження; виробництво пластмас у природних формах; виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей.

06 червня 2011 року між ДП «УкрДержНДІпластмас» як покупцем та ТОВ «Хімресурси» як постачальником, укладено договір поставки № 254, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукцію в асортименті, кількості та вартості відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти поставлену продукцію та своєчасно сплатити її вартість (п.п. 1.1, 1.2 договору, 3.1).

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну, товаросупровідні документи.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.4 договору розрахунки за продукцію, що постачається постачальником, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Попередня оплата за продукцію здійснюється в розмірі 100%.

Відповідно до додаткової угоди до договору від 28 грудня 2011 року №1 дію договору пролонговано до 31 грудня 2012 року.

На підставі вказаного договору позивачу поставлялася наступна продукція: тонокс, смола УП 631, тетрабромдифенилолпропан м.«А», 4.4 DDS (Diaminodifenilsulphon), яка в подальшому використовувалася позивачем відповідно до мети діяльності підприємства.

В період з 04 вересня 2013 року по 10 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «УкрДержНДІпластмас» (код ЄДРПОУ 00209355) з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Хімресурси» (код ЄДРПОУ 32676108) за період з 01 серпня 2011 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2013 року № 199/05-63-22-03, яким встановлені порушення податкового законодавства.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договору, укладеному між позивачем та контрагентом ТОВ «Хімресурси», протягом серпня 2011 року не мали реального характеру і не здійснювалися, тобто, господарські операції по договору є нікчемними.

До вказаного висновку контролюючий орган прийшов виходячи з довідки Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі міста Харкова від 25 січня 2012 року №101/23-104/32676108 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімресурси», код ЄДРПОУ 32676108, по взаємовідносинам з ПП «Хармат», код ЄДРПОУ 34018183, за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», код ЄДРПОУ 33010817, за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна», код ЄДРПОУ 37189531, за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року, якою встановлено відсутність реального вчинення ТОВ «Хімресурси» господарських операцій з вказаними контрагентами з придбання товарів.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 30 вересня 2013 року №0000682203,;- форми «П» від 30 вересня 2013 року №0000692203.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Пунктом 46.1 ст. 46 вказаного Кодексу надано поняття податкової декларації.

Відповідно до п. 202.1 ст. 201 вказаного Кодексу для платників податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Підпунктами 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано поняття бюджетного відшкодування та податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій передбачених відповідною нормою.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин (серпень 2011 року), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Абзацами 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 134.1 ст. 134.1 Податкового кодексу України надано поняття об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Пунктами 135.1 та 35.2 ст.135 вказаного Кодексу визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст. 138 вказаного Кодексу визначає склад витрат та порядок їх визнання.

Згідно з п. п.138.8 ст. 138 вказаного Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктами 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 передбачено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надано поняття первинних документів визначено порядок їх заповнення та порядок їх обліку.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договором поставки від 06 червня 2011 року №254, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «Хімресурси» як постачальником, є наступні докази: специфікації від 04 серпня 2011 року №2, від 04 серпня 2011 року №3, від 08 серпня 2011 року №4 та від 08 серпня 2011 року №5, які є невід'ємною частиною договору і на підставі яких позивачу поставлявся товар; відповідні рахунок-фактури від 04 серпня 2011 року №436 та №437, рахунок-фактури від 08 серпня 2011 року №464 та №466, відповідно до яких позивач як покупець повинен оплатити лише продукцію (тонокс, смола УП 631, тетрабромдифенилолпропан м.«А», 4.4 DDS (Diaminodifenilsulphon) без урахування витрат на її транспортування; видаткові накладні, що підтверджують факт прийому-передачі товару на загальну суму ПДВ - 18167 грн.; податкові накладні на загальну суму ПДВ - 18167 грн.; банківські виписки, які підтверджують оплату позивачем товару; відомість доходів та витрат за серпень - вересень 2011 року; оборотно-сальдові відомості по рахункам 61, 281, 702 за серпень - вересень 2011 року; товарно-транспортні накладні (вантажні декларації), які підтверджують транспортування товару позивачу; довіреності на отримання товару на підставі відповідних рахунок-фактур ТОВ «Хімресурси»; відповідні прибуткові ордери, які підтверджують надходження товару на склад позивача; сертифікати аналізу, паспорти якості, вимоги, акти напрацювання, лабораторні регламенти, технологічні регламенти, які підтверджують подальше використання позивачем отриманої продукції для здійснення мети своєї господарської діяльності.

Податкові накладні по вказаним господарським операціям були відображені в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідного податкового періоду.

Доставка продукції позивачу здійснювалася ТОВ «Хімресурси» як вантажовідправником через перевізника компанію «Ваш Час» (торгова марка компанії ТОВ«Юбс Плюс, яка є логістичним оператором автогрузоперевезень України і займається експрес-доставкою вантажів), документальним підтвердженням чого є відповідні товарно-транспортні накладні (вантажні декларації). Витрати на транспортування здійснювалися з боку ТОВ «Хімресурси».

Статтею 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено поняття небезпечного вантажу.

Відповідно до довідок ДП «УкрДержНДІпластмас» від 02 грудня 2013 року на речовини, які закуповувалися позивачем у ТОВ «Хімресурси» як сировина, не поширюється дія Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», оскільки ці речовини не включені до жодного з 9 класів небезпечних речовин, що визначені статтею 1 вказаного Закону, його не класифіковано за міжнародною класифікацією небезпечних вантажів і не присвоєно відповідний номер.

Наказом Держспоживстандарту України від 01 лютого 2005 року №28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1287 затверджено Перелік особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню.

Реальність господарських операцій по укладеним договорам підтверджена відповідними первинними документами, всі первинні документи відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 р. у справі № 805/16302/13-а за позовом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 р. у справі № 805/16302/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 10 січня 2014 року, повний текст буде виготовлений 10 січня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.