Рішення

від 02.07.2013 по справі 926/595/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 926/595/13.

За позовомВиробничо-комерційного приватного підприємства «Тонус-Плюс» до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Соломон будівництво надійні технології» простягнення заборгованості - 5841,83 грн. Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачаПанасюк І. П., довіреність від 01.06.2013 року Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Виробничо-комерційне приватне підприємство «Тонус-Плюс» звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соломон будівництво надійні технології» заборгованості за матеріали будівельного призначення згідно видаткової накладної № 474 від 17.07.2012р. в сумі 5841,83 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково в сумі 4939,37 грн. та звернувся із заявою про зменшення позовних вимог вх. 3726 від 02.07.2013 року, згідно до якої нова ціна позову складає - 5539,37 грн., крім того повідомив суд, що відповідачем в період 07.06.-13.06.13р. частково сплачено заборгованість в сумі 600 грн.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, проте явку свого представника в судові засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

Згідно усної домовленості, на підставі видаткової накладної № 474 від 17.07.2012 р. ВКПП «Тонус-Плюс» передало ТзОВ «Соломон будівництво надійні технології» визначені у рахунку № 519 від 11.07.2012 р. товари будівельного призначення на загальну суму 27864,21 грн.

16.07.2012 року на підставі зазначеного рахунку відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в сумі 5000 грн. Надалі за отриманий товар відповідачем було перераховано 13370,40 грн. в період з 27.07.2012р. по 12.11.2012р., що підтверджується копіями банківських виписок, доданих до матеріалів справи.

Згідно зворотної накладної від 13.09.2012р., було повернуто відповідачем матеріали на суму 3654,44 грн.

04 квітня 2013 року позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату залишку боргу, однак товариство 19.04.2013 в рахунок залишку боргу перерахувало лише 300 грн.

Надалі зобов'язання не виконувалось, таким чином сума боргу на день пред'явлення позову становить 5539,37 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки продукції за накладною від 17.07.2012 року є самостійною угодою укладеною у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 даного Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 даного Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковою накладною, прийняття товару та часткова оплата товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки стаття 692 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою права, якою встановлений термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), а тому загальні положення частини 2 статті 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Станом на день розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем за матеріали будівельного призначення згідно видаткової накладної № 474 від 17.07.2012р., становить 4939,37 грн. та підлягає стягненню (підтверджується довідкою позивача № 410 від 02.07.2013 року); в частині стягнення з відповідача частини боргу в сумі 600 грн. слід припинити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем дана частина боргу сплачена в період (07.06.-13.06.2013 року), тобто після порушення провадження у справі (05.06.2013 року).

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, тому судовий збір слід покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведений до розгляду в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Соломон будівництво надійні технології» (58018, м. Чернівці, провул. Складський, 8; код 37596970)

на користь Виробничо-комерційне приватне підприємство «Тонус-Плюс» (21001, м. Вінниця, вул. Київська, 14; код 30957822)

- заборгованість в сумі 4939,37 грн.;

- судовий збір в сумі 1720,50 грн.

3. В частині стягнення заборгованості в сумі 600 грн. - припинити провадження у справі.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.В. Швець