Вирок

від 28.11.2013 по справі 101/3912/13-к

АЛУШТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ВИРОК

Іменем України

Справа № 101/3912/13-к

28 листопада 2013 р. м. Алушта

Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі

головуючого судді Шустової І.П.,

при секретарі Безнос А.В.,

за участю прокурора Максюти А.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013130070001232 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого завідувачем господарства КП «Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку Кримспоживспілки», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кімната 8-Б, раніше не судимого,

У скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, заволодів грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України за наступних обставин.

ОСОБА_2 17.02.2012 року звернувся до Алуштинського міського центру зайнятості як шукаючий роботу. Наказом директора Алуштинського міського центра зайнятості № НТ 120224 від 24.02.2012 року ОСОБА_2 було присвоєно статус безробітного.

У зв'язку з відсутністю підходящої спеціальності (професії), ОСОБА_2 за направленням Алуштинського міського центру зайнятості у період з 12.03.2012 року по 26.03.2012 року пройшов навчання на курсах підвищення кваліфікації з науково-технічного напрямку «Основи економіки (підприємницької діяльності)», під час якого ОСОБА_2 було складено бізнес-план на тему: «Шиномонтажна майстерня», який був допущений до захисту в Алуштинському міському центрі зайнятості.

У подальшому 09.04.2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до директора Алуштинського міського центру зайнятості з проханням здійснити одноразову виплату призначеної йому допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, згідно з Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за №915/5136. З умовами отримання та порядком використання вказаної виплати ОСОБА_2 письмово було ознайомлено.

При цьому, з метою заволодіння грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України 11.04.2012 року, ОСОБА_2 на засіданні конкурсної комісії Алуштинського міського центру зайнятості з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності захистив складений ним бізнес-план на тему: «Шиномонтажна майстерня». Крім того, достовірно знаючи, що за адресою: м. Алушта, вул. Сімферопольська, 9 підприємницьку діяльність здійснювати не має можливості, так як договір оренди на приміщення та земельної ділянки не укладено, шляхом обману завірив членів комісії в прагненні реалізації бізнес-плану, отримав позитивне рішення комісії рекомендувати директору Алуштинського міського центру зайнятості видати безробітному ОСОБА_2 одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

На виконання рішення комісії наказом директора Алуштинського міського центру зайнятості №2 від 12.04.2012 року прийнято рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності за умовою подання засвідченої копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_2 18.04.2012 року зареєструвався в якості фізичної особи - підприємця та надав до центру зайнятості свідоцтво про реєстрацію, що послужило підставою для видання наказу директора Алуштинського міського центру зайнятості №НТ120420 від 20.04.2012 року про виплату ОСОБА_2 одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності, на підставі якого 26.04.2012 року перераховано на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк», який належить ОСОБА_2 у розмірі 14 603 гривень 57 копійок.

У свою чергу, ОСОБА_2, продовжуючи злочинні дії, достовірно знаючи про те, що

конкурсною комісією Алуштинського міського центру зайнятості з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності прийнято рішення про виплату йому грошових коштів для провадження господарської діяльності як підприємця - фізичної особи, 19.04.2012 року звернувся з заявою до юридичної особи КП «ПЗОВ «Кримспоживспілки»» про прийняття на роботу на посаду завідувача господарством, яке було задоволено та розпорядженням № 13-л від 19.04.2012 року ОСОБА_2 вступив в трудові відносини з зазначеною юридичною особою, що позбавляло його правових підстав для отримання грошових коштів від Алуштинського міського центру зайнятості. При цьому про працевлаштування в порушення ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_2 не поставив до відома Алуштинський міський центр зайнятості та протиправно заволодів та розпорядився на власний розсуд грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у сумі 14 603 гривні 57 копійок, які були перераховані 26.04.2012 року на іменний розрахунковий рахунок ОСОБА_2 в «Ощадбанку», чим спричинив матеріальну шкоду Алуштинському міському центру зайнятості на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому йому злочині не визнав і показав суду, що на початку 2012 року працював на посаді начальника ЖЕД №2, потім звільнився. Після звернення до міського центру зайнятості, йому було запропоновано стати підприємцем, закінчити курси та захистити бізнес-план. За направленням Алуштинського міського центру зайнятості пройшов навчання на курсах підвищення кваліфікації, під час якого ним було складено бізнес-план на тему: «Шиномонтажна майстерня», який був допущений до захисту в Алуштинському міському центрі зайнятості, де був затвердженим. В подальшому в нього не вийшло орендувати земельну ділянку, оскільки в господаря земельної ділянки виникли проблеми з документами. На оренду інших земельних ділянок грошей не хватало. Після грошової виплати центром зайнятості з’ясувалося, що договір оренди укласти неможливо. Йому не пояснювали, що він не має права влаштовуватися на роботу. Приватне підприємство він закрив. Він став покупати інструменти, про робітників не думав, шукав приміщення. Зараз всі інструменти знаходяться в нього. Після того як порушили кримінальну справу він намагався відшкодувати Алуштинському міському центру зайнятості отриману суму, але йому сказали що претензій до нього не мають. 19.04.2012 року він влаштувався на роботу, при цьому центр зайнятості не повідомив.

Дослідивши та оцінивши всі докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, суд знаходить, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ним заволодіння коштами Алуштинського міського центру зайнятості шляхом обману повністю знайшла своє підтвердження.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що вона була членом комісії, яка прийняла рішення надати ОСОБА_2 одноразову виплату допомоги для організації безробітним підприємницької діяльності. ОСОБА_2 захистив бізнес-план «Шиномонтажна майстерня», і комісія рекомендувала Центру зайнятості надати йому одноразову допомогу на розвиток бізнесу. Мови про те, що є труднощі з укладенням договору оренди не йшло, в іншому випадку саме вона позитивні рекомендації не надала би. Головною умовою отримання такої допомоги є те, що людина не повинна бути працевлаштована. Одноразова виплата не називається виплатою по безробіттю, це - аванс за весь час безробіття.

Допитана в суді свідок ОСОБА_4 показала, що працює в Алуштинському міському центрі зайнятості начальником відділу з надання соціальних послуг. ОСОБА_2 звернувся до центру, був поставлений на облік. Йому не змогли підібрати роботу, запропонували надати разову допомогу на розвиток бізнесу. Він висловив таке бажання. Після цього пройшов навчання на курсах в Сімферополі, склав та захистив бізнес-план, який був розглянутий комісією, та було вирішено надати йому одноразову допомогу. Вона також була членом комісії. Комісія розглянула це питання та прийняла позитивне рішення. Центр зайнятості не повинен перевіряти, яким чином витрачаються надані кошти. Відмітка про виплату була зроблена у трудовій книжці.

Таке ж пояснив допитаний у суді свідок ОСОБА_5, який на момент проведення виплати працював юрисконсультом у Центрі зайнятості та також був членом комісії, що приймала рішення про виплату разової допомоги ОСОБА_2. Пояснив також, що ОСОБА_2 запевняв членів комісії, що має намір реалізувати бізнес-план. Кошти, надані обвинуваченому, повинні були витрачатись за цільовим призначенням. Раніше на Центр зайнятості покладався обов`язок по контролю за витрачанням таких коштів, проте згодом такий обов`язок з Центру зайнятості законодавцем був знятий. Вимоги положення Закону щодо повернення отриманих коштів безробітним державі, якщо вони витрачені не за цільовим призначенням, були Конституційним судом України визнані неконституційними.

Крім показань свідків, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України підтверджена наступними, дослідженими у суді, доказами.

Відповідно до заяви від 24.02.2012 року ОСОБА_2 підтвердив факт відсутності в нього заробітку, а також зобов’язався невідкладно повідомити Алуштинський міський центр зайнятості у разі, якщо в нього з`явиться будь-який прибуток (а.п. 39); просив надати статус безробітного (а.п. 40).

Згідно з протоколом № 2 від 11.04.2012 року засідання конкурсної комісії Алуштинського міського центру зайнятості директору було рекомендовано надати ОСОБА_2 одноразову виплату по безробіттю з коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.п. 32); на підставі нього був виданий наказ № 2 від 12.04.2012 року про виплату допомоги (а.п. 35) та 26.04.2012 року 14 603, 57 грн. перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_2, що підтверджується відомістю від 25.04.2012 року (а.п. 69).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, який працює на посаді директора КП «ПЗОВ «Кримспоживспілки»», та ОСОБА_7, яка працює там же бухгалтером та відповідає за кадрову роботу, показали, що 19.04.2012 року за власним бажанням ОСОБА_2 був прийнятий на посаду завідуючого господарством на їх підприємство. При цьому, як пояснив ОСОБА_6, вперше ОСОБА_2 з питанням про працевлаштування до нього звернувся 10-11 квітня 2012 року.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 вже тоді не мав наміру використання коштів Фонду соціального страхування на реалізацію бізнес-плану «Шиномонтажна майстерня», тобто вже тоді мав умисел на незаконне заволодіння державними коштами. Що також підтверджується тим, що під час захисту бізнес-плану цікавився роботою, на яку 19.04.2013 року офіційно був прийнятий.

Факт працевлаштування ОСОБА_2 підтверджується дослідженими під час розгляду кримінального провадження документами, а саме: заявою ОСОБА_2 з проханням прийняти його на роботу від 19.04.2012 року (а.п. 119); розпорядженням № 13-Л від 19.04.2012 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 (а.п. 120); довідкою про доходи, відповідно до якої з квітня 2012 року ОСОБА_2 отримував заробіток у КП «ПЗОВ «Кримспоживспілки»» (а.п. 121).

Суд відхиляє посилання захисника обвинуваченого на те, що в ОСОБА_2 не було наміру на заволодіння коштами Алуштинського міського центру зайнятості шляхом обману, оскільки з моменту видачі наказу про одноразову грошову допомогу центром зайнятості (а.п. 35) до його працевлаштування (а.п. 119, 120) пройшов лише тиждень. Крім того, кошти надійшли на його рахунок після працевлаштування - 26.04.2012 року, та він від них не відмовився.

Чи є він боржником центру зайнятості ОСОБА_2 поцікавився лише 01.07.2013 року, про що свідчить заява (а.п. 132), тобто під час, коли кримінальне провадження вже тривало.

Прокурором в інтересах Алуштинського міського центру зайнятості був заявлений цивільний позов на суму 14 603, 57 грн., який до закінчення судового розгляду обвинуваченим погашений не був, що спростовує його готовність, висловлену під час допиту у суді, добровільно відшкодувати заподіяну державі шкоду.

Показання ОСОБА_2 про те, що частину отриманих від центру зайнятості грошей він витратив на придбання інструментів для шиномонтажної майстерні, жодним доказом не підтверджені. Також відсутні докази на підтвердження витрачання наданих коштів іншим чином в межах захищеного обвинуваченим бізнес-плану (а.п. 59-67).

Той факт, що ОСОБА_2 мав реальні можливості орендувати земельну ділянку для розташування шиномонтажної майстерні у ОСОБА_8, спростовуються показаннями самого свідка ОСОБА_8, який, будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що ні про що конкретно він з ОСОБА_2 не домовлявся, орендну плату, сплату податків, вони не оговорювали. Коли обвинувачений на його земельній ділянці запропонував відкрити шиномонтажну майстерню, він не заперечував, проте повідомив ОСОБА_2, що документи на приватизацію землі не оформлені, а згодом виявилася помилка в технічній документації, яка призупинила приватизацію земельної ділянки.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що органи досудового слідства дії обвинуваченого правильно кваліфікували за ч. 1 ст. 190 КК України. Кваліфікуюча ознака - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину: у силу статті 12 КК України вчинено злочин невеликої тяжкості. Обвинувачений на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 181, 182), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має постійне місце роботи.

Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за можливе призначити покарання, передбачене санкцією частини 1 статті 190 КК України, у вигляді обмеження волі.

З урахуванням усіх обставин у справі, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, даних, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Прокурором в інтересах держави в особі Алуштинського міського центра зайнятості був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого суми одноразової грошової допомоги - 14 603,57 грн..

Оскільки ОСОБА_2 висловив готовність відшкодувати отриману від Алуштинського міського центру зайнятості суму, підтверджену копією відомості від 25.04.2012 року (а.п. 69), позов прокурора в цієї частині підлягає задоволенню.

В частині стягнення з обвинуваченого судового збору в дохід держави позов задоволенню не підлягає, оскільки таке стягнення при розгляді цивільного позову в межах кримінального провадження законодавством не передбачено.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому судом не обирається, оскільки клопотання про це сторонами не заявлялося.

Керуючись статтями 368, 374 КПК України; суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 1 (один) рік - не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України суд покладає на засудженого обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, а також періодично з`являться для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Алуштинського міського центру зайнятості (р/р 37170001000401 в ГУ ГКСУ в АРК м. Сімферополь, ОКПО 20708557, МФО 824026) грошові кошти у розмірі 14 603 (чотирнадцять тисяч шістсот три) грн. 57 коп.. В іншій частині позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя Алуштинського міського суду І.П.Шустова.