Ухвала

від 13.03.2014 по справі 101/3912/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справа:101/3912/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Шустова Ірина Петрівна № провадження:11-кп/190/157/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Рижової І.В. Суддів -Балахонова Б.Л., Мельник Т.О. при секретарі - Іонової С.Я. за участю прокурора - Аметової Д.С. захисника - ОСОБА_6 обвинуваченого - ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130070001232 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 28 листопада 2013 року яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Фрунзе Генічеського району Херсонської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покладені обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, а також періодично з'являться для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Алуштинського міського центру зайнятості 14 603 грн. 57 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновок суду стосовно наявності складу злочину в його діях спростовується доказами, які були досліджені в ході судового розгляду; відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо вста новлено відсутність в діянні складу злочину; він не мав умислу на вчинення будь-яких дій, які б спричинили шкоду державної установі.

Апелянт стверджує, що в вироку зазначено, що наказом № 120420 від 20.04.2012 року йому було начислено одноразову допомогу, яка надійшла на його рахунок 26.04.2012 року, але це не відповідає дійсності. Одноразову до помогу йому було начислено на підставі наказу № 2 від 12.04.2012 року, який був виданий відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії Алуштинського міського центру зайнятості 11.04.2012 року. Що стосується наказу № 120420 від 20.04.2012 року, то він був виданий щодо перерахування коштів. Ще станом на 20.04.2012 року Алуштинський міський центр зайнятості був сповіщений ним про те, що наказом від 19.04.2012 року він прийнятий на роботу на посаду завідуючого господарством в КП «ПЗОВ Кримспоживспілка», а тому висновок суду, що він порушив вимоги ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не відповідають дійсності. Як вбачається з відповіді Алуштинського міського центру зайнятості № 06/03-1640 від 16.07.2013 року на час перерахування та отримання ним коштів центр зайнятості не мав інформації, яка б переш коджала отриманню коштів, станом на 01.07.2013 року заборгованості за ОСОБА_7 не має.

Так, наказ № 2 про надання йому одноразової допомоги для здійснення підприємницької діяльно сті був виданий 12.04.2012 року, а прийнятий на роботу на посаду завідуючого господарством Комуна льного підприємства «ПЗОВ Кримспоживспілка» він був тільки 19.04.2012 року. Все це свідчить про те, що він не мав наміру обманювати державний орган, а лише скористався без злого умислу помилкою. Більш того, на час отримання коштів він вважав, що має на це законне право.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 прокурором Максютою А.В. подані заперечення, в яких ставиться питання про залишення апеляційних вимог обвинуваченого без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого, останнє слово ОСОБА_7, який просив про закриття провадження по справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_7, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, заволодів грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України за наступних обставин. 17.02.2012 року ОСОБА_7 звернувся до Алуштинського міського центру зайнятості шукаючий роботу. Наказом директора Алуштинського міського центра зайнятості № НТ 120224 від 24.02.2012 року ОСОБА_7 було присвоєно статус безробітного.

У зв'язку з відсутністю підходящої з його спеціальністю роботи, ОСОБА_7 за направленням Алуштинського міського центру зайнятості у період з 12.03.2012 року по 26.03.2012 року пройшов навчання на курсах підвищення кваліфікації з науково-технічного напрямку «Основи економіки (підприємницької діяльності)», під час якого ОСОБА_7 було складено бізнес-план на тему: «Шиномонтажна майстерня», який був допущений до захисту в Алуштинському міському центрі зайнятості.

У подальшому 09.04.2012 року ОСОБА_7 звернувся із заявою до директора Алуштинського міського центру зайнятості з проханням здійснити одноразову виплату призначеної йому допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, згідно з Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за №915/5136. З умовами отримання та порядком використання вказаної виплати ОСОБА_7 письмово було ознайомлено.

При цьому, з метою заволодіння грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України 11.04.2012 року, ОСОБА_7 на засіданні конкурсної комісії Алуштинського міського центру зайнятості з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності захистив складений ним бізнес-план на тему: «Шиномонтажна майстерня». Крім того, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 підприємницьку діяльність здійснювати не має можливості, так як договір оренди на приміщення та земельної ділянки не укладено, шляхом обману завірив членів комісії в прагненні реалізації бізнес-плану, отримав позитивне рішення комісії рекомендувати директору Алуштинського міського центру зайнятості видати безробітному ОСОБА_7 одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

На виконання рішення комісії наказом директора Алуштинського міського центру зайнятості №2 від 12.04.2012 року прийнято рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності за умовою подання засвідченої копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами. ОСОБА_7 18.04.2012 року зареєструвався в якості фізичної особи - підприємця та надав до центру зайнятості свідоцтво про реєстрацію, що послужило підставою для видання наказу директора Алуштинського міського центру зайнятості №НТ120420 від 20.04.2012 року про виплату ОСОБА_7 одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності, на підставі якого 26.04.2012 року перераховано на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк», який належить ОСОБА_7 у розмірі 14 603 грн. 57 коп.

У свою чергу, ОСОБА_7, продовжуючи злочинні дії, достовірно знаючи про те, що конкурсною комісією Алуштинського міського центру зайнятості з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності прийнято рішення про виплату йому грошових коштів для провадження господарської діяльності як підприємця фізичної особи, 19.04.2012 року звернувся з заявою до юридичної особи КП «ПЗОВ «Кримспоживспілки»» про прийняття на роботу на посаду завідувача господарством, яке було задоволено та розпорядженням № 13-л від 19.04.2012 року ОСОБА_7 вступив в трудові відносини з зазначеною юридичною особою, що позбавляло його правових підстав для отримання грошових коштів від Алуштинського міського центру зайнятості. При цьому про працевлаштування в порушення ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_7 не поставив до відома Алуштинський міський центр зайнятості та протиправно заволодів та розпорядився на власний розсуд грошовими коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у сумі 14 603 грн.57 коп., які були перераховані 26.04.2012 року на іменний розрахунковий рахунок ОСОБА_7 в «Ощадбанку», чим спричинив матеріальну шкоду Алуштинському міському центру зайнятості на вказану суму.

Не дивлячись на невизнання вини ОСОБА_7, який не згоден з наявністю в його діях умислу на заволодіння коштами Алуштинського міського центру зайнятості шляхом обману, вина останнього об'єктивно підтверджується сукупністю достовірних та допустимих доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

У ході досудового розслідування і в судовому засіданні ОСОБА_7 підтверджував той факт, що за направленням Алуштинського міського центру зайнятості пройшов навчання на курсах підвищення кваліфікації, було складено бізнес-план, який був затверджений. В подальшому в нього не вийшло орендувати земельну ділянку. Після грошової виплати центром зайнятості з'ясувалося, що договір оренди укласти неможливо. Приватне підприємство він закрив. 19.04.2012 року він влаштувався на роботу, при цьому центр зайнятості не повідомив.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона була членом комісії, яка прийняла рішення надати ОСОБА_7 одноразову виплату допомоги для організації безробітним підприємницької діяльності. ОСОБА_7 захистив бізнес-план «Шиномонтажна майстерня», і комісія рекомендувала Центру зайнятості надати йому одноразову допомогу на розвиток бізнесу. Мови про те, що є труднощі з укладенням договору оренди не йшло. Головною умовою отримання такої допомоги є те, що людина не повинна бути працевлаштована. Одноразова виплата не називається виплатою по безробіттю, це - аванс за весь час безробіття.

Свідок ОСОБА_9, начальник відділу з надання соціальних послуг Алуштинського міського центру зайнятості, підтверджувала, що дійсно ОСОБА_7 звернувся до центру, був поставлений на облік. Йому не змогли підібрати роботу, запропонували надати разову допомогу на розвиток бізнесу. Він висловив таке бажання. Після цього пройшов навчання на курсах в Сімферополі, склав та захистив бізнес-план, який був розглянутий комісією, та було вирішено надати йому одноразову допомогу. Центр зайнятості не повинен перевіряти, яким чином витрачаються надані кошти.

Таке ж пояснив допитаний у суді свідок ОСОБА_10, який на момент проведення виплати працював юрисконсультом у Центрі зайнятості, що кошти, надані обвинуваченому, повинні були витрачатись за цільовим призначенням.

Крім того, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, а саме:

- заявою ОСОБА_7 від 24.02.2012 року,якою останній підтверджує факт відсутності в нього заробітку, а також зобов'язався невідкладно повідомити Алуштинський міський центр зайнятості у разі, якщо в нього з'явиться будь-який прибуток, просив надати статус безробітного (а.п. а.п. 39, 40);

- протоколом № 2 від 11.04.2012 року засідання конкурсної комісії Алуштинського міського центру зайнятості директору де було рекомендовано надати ОСОБА_7 одноразову виплату по безробіттю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, наказом № 2 від 12.04.2012 року про виплату допомоги (а.п. а.п. 32, 35);

- відомістю виплат за видами забезпечення № 215 від 26.04.2012 року, де 14 603, 57 грн. перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_7 (а.п. 69).

З показань свідків ОСОБА_11, директора КП «ПЗОВ «Кримспоживспілки»», та ОСОБА_12, бухгалтера та відповідного за кадрову роботу, вбачається, що 19.04.2012 року за власним бажанням ОСОБА_7 був прийнятий на посаду завідуючого господарством на їх підприємство.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність умислу на вчинення будь-яких дій, які б спричинили шкоду державної установі, є безпідставними, крім того, перевірялися судом першої інстанції, неспроможність таких тверджень мотивована у вироку суду першої інстанції.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 не мав наміру використання коштів Фонду соціального страхування на реалізацію бізнес-плану «Шиномонтажна майстерня», а саме вже тоді мав умисел на незаконне заволодіння державними коштами. Що також підтверджується тим, що під час захисту бізнес-плану, з показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, цікавився 10-11 квітня 2012 року роботою, на яку 19.04.2013 року офіційно був прийнятий. Одноразову до помогу ОСОБА_7 було начислено на підставі наказу № 2 від 12.04.2012 року, який був виданий відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії Алуштинського міського центру зайнятості 11.04.2012 року (а.п. а.п. 32, 35). Факт працевлаштування ОСОБА_7 підтверджується дослідженими під час розгляду кримінального провадження документами: заявою ОСОБА_7 про прийняти його на роботу від 19.04.2012 року (а.п. 119); розпорядженням № 13-Л від 19.04.2012 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 (а.п. 120); довідкою про доходи, відповідно до якої з квітня 2012 року ОСОБА_7 отримував заробіток у КП «ПЗОВ «Кримспоживспілки»» (а.п. 121).

Таким чином, ОСОБА_7 вже тоді не мав наміру використання коштів Фонду соціального страхування на реалізацію бізнес-плану "Шиномонтажна майстерня», тобто вже тоді мав умисел на незаконне заволодіння державними коштами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання обвинуваченого на те, що в нього не було наміру на заволодіння коштами Алуштинського міського центру зайнятості шляхом обману, оскільки з моменту видачі наказу про одноразову грошову допомогу центром зайнятості (а.п. 35) до його працевлаштування (а.п. 119, 120) пройшов лише тиждень. Крім того, кошти надійшли на його рахунок після працевлаштування - 26.04.2012 року, та він від них не відмовився. Чи є він боржником центру зайнятості, на що в апеляційній скарзі і посилається обвинувачений, ОСОБА_7 поцікавився лише 01.07.2013 року, про що свідчить заява (а.п. 132), тобто під час, коли кримінальне провадження вже тривало.

Доводи апеляції про те, що рішення суду суперечить рішенню Конституційного суду України відносно визначення неконституційною ч. 3 ст. 36 Закону «Про загальне обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на думку колегії суддів є необґрунтованими , так як це положення розповсюджується на осіб, які отримали одноразову допомогу не будучи працевлаштованим, а ОСОБА_7 отримав таку допомогу через тиждень після працевлаштування, не попередивши про це центр зайнятості.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд всебічно перевірив всі докази, дав їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_7 у заволодінні чужим майном шляхом обману - шахрайство, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України.

Істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок при проведенні досудового розслідування і судового розгляду щодо ОСОБА_7, не встановлені.

Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_7 призначено покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі вирішено відповідно з вимогами ст. ст.128,129 КПК України та ст. 1166 ЦПК України, тому підстав для скасування вироку у зазначеній частині не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду першої інстанції, про що ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 28 листопада 2013 року, засудженого за ч. 1 ст. 190 КК України - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І:

Б. Л. Балахонов І.В.Рижова Т.О. Мельник