Постанова

від 03.10.2013 по справі 817/2890/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2890/13-а

03 жовтня 2013 року 13год. 23хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Палагнюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Овдійчук О.О.,

відповідача: Якимчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Равіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Равіс» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 року № 0000152251, від 12.08.2013 року №0000772251, якими збільшено суми грошового зобов'язання та донараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Обґрунтовуючи позов представники Позивача вказали, що не погоджуються з висновками Відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) оскільки підприємство не вчиняло порушень законодавства про оподаткування прибутку підприємств, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, спростовуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Просили позов задоволити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та зокрема зазначив, що господарські операції не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, вважає, що Позивач не вправі відносити до складу валових витрат витрати за господарськими операціями, зазначеними в акті перевірки. Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Равіс» зареєстроване 07.12.1995 року Рівненською районною державною адміністрацією.

Одним із видів діяльності товариства є вантажний автомобільний транспорт.

Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ-фірми «Равіс», код ЄДРПОУ 23301738, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт Державної податкової інспекції у Рівненському районі №22/22-141/23301738 від 13.03.2013 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ-фірми «Равіс», код ЄДРПОУ 23301738, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року».

На підставі даного акту 27 березня 2013 року ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152251, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а 12 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772251, яким донараховано податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток.

В акті перевірки у зв'язку з цим вказується, що на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство протягом 2010 року та в 1 кварталі 2011 року здійснювало списання пального без відповідним чином оформлених первинних підтверджувальних документів, що призвело до заниження приросту запасів та, відповідно, валових доходів платника на суму 28768 грн. за 2010 рік та на суму 12897 грн. за 1 квартал 2011 року.

На спростування вказаного Позивачем надані первинні документи бухгалтерського обліку: наказ №28 від 30.12.2010 року, наказ №05/1 від 31.03.2010 року, наказ №16 від 31.12.2009 року, наказ №35/1 від 09.11.2006 року, наказ №7/1 від 16.03.2011 року, подорожні листи службового легкового автомобіля за 2010-2012 роки, акти списання товарів за 2010-2012 роки, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з додатками (квитанціями) за 2010-2012 роки, журнали руху подорожніх листів за 2010 - 2012 роки.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року N 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних та підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити - назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року, зареєстрованого в МЮ України 05.06.1995 року за № 168/704 передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

В даному випадку окрім подорожніх листів первинними документами, які надають право на списання палива, у товаристві наявні та надавалися до перевірки податковому органу наступні первинні документи бухгалтерського обліку: акти списання товарів за 2010-2012 роки, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт з додатками (квитанціями) за 2010-2012 роки, журнали руху подорожніх листів за 2010 - 2012 роки, розрахункові чеки та видаткові накладні на придбання товарів за межами підприємства тощо.

При цьому окремі недоліки у заповненні подорожніх листів ще не свідчать про те, що підприємство не має права на списання паливно-мастильних матеріалів у межах встановлених норм і в порядку, визначеному товариством та чинним законодавством.

Тому суд приходить до висновку, що лише у тому разі, якщо у пп. 5.3-5.8 зазначеного Закону міститься пряма заборона щодо включення вищевказаних витрат до валових витрат, такі включення можливо кваліфікувати як неправомірні.

Згідно із пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено наступне: «не належать до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 139.1.1-139.1.15 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Податкового кодексу міститься пряма заборона щодо включення вищевказаних витрат до валових витрат, такі включення можливо кваліфікувати як неправомірні.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат виробництва та обігу крім тих, що зазначені у Законі, не дозволяється.

Таким чином, за змістом вище наведені норми Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу не включення до валових витрат лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

А в даному випадку до перевірки надавалися відповідні подорожні листи ф. №3, журнали руху подорожніх листів, акти на списання паливно-мастильних матеріалів що свідчить про наявність відповідних первинних документів на підтвердження валових витрат.

В даному випадку судом встановлено, що необхідні документи на підтвердження валових витрат ТОВ фірма «Равіс» під час перевірки для ДПІ у Рівненському районі надавалися. Проте Відповідач безпідставно не взяв до уваги вказані документи, що підтверджують валові витрати товариства. Це призвело до додаткових обмежень щодо віднесення до валових витрат витрат, пов'язаних із списанням паливно-мастильних матеріалів.

В Акті перевірки також вказується, що підприємством включено в рядок 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» витрати на ремонт тента, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб підприємства на загальну суму 3605 грн.

Тому, як вказується в акті перевірки, при віднесенні до складу валових витрат витрат на ремонт тента, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб, їх сума повинна відноситись до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону та відображатись у рядку 04.10 Декларації.

Позивачем на спростування вказаного надано до матеріалів справи товарний чек №283К від 22.03.2010 року на суму 3605,00 грн., який підтверджує факт придбання плівки ПВХ.

Представники Позивача пояснили при цьому, що така плівка була придбана для латання дір в пошкодженому тенті вантажного автомобіля і такі роботи могли виконуватися самими водіями за допомогою обладнання наявного на підприємстві.

Представники Відповідача жодних доказів на спростування вказаного до матеріалів справи не надали.

Суд по даній господарській операції приходить до висновку, що витрати з ремонту обладнання (тента) не призводять до збільшення майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, а є поточними витратами з підтримання первісного стану обладнання та віднесяться до складу валових витрат. Підприємство в таких випадках діє відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. №561.

Відповідно до п. 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. №561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені яких складений документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N168/704 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб'єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції - ремонту тента, зокрема, товарний чек №283К від 22.03.2010 року на придбання плівки ПВХ.

Тому суд приходить також до висновку про правомірність формування Позивачем валових витрат по господарській операції по придбанню плівки ПВХ на суму 3605,00 грн.

Згідно акту перевірки підприємством включено в рядок 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці» працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб підприємства на загальну суму 10820 грн. (Дт 903 Кт 661), а саме витрати на оплату праці автослюсара, що згідно штатного розпису підприємства є працівником ремонтної групи.

Тобто при віднесенні до складу валових витрат витрат на оплату праці працівників зайнятих на роботах, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб, їх сума повинна відноситись до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 6 Закону та відображатися у рядку 04.10 Декларації.

Враховуючи вище викладене перевіркою відображених показників у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці», за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. встановлено завищення задекларованих ТОВ показників у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці» на загальну суму 10 820,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами та доповненнями, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно з посадовою інструкцією слюсаря з ремонту автомобілів, затвердженою директором ТОВ-фірми «Равіс» Вишневським О.Ю. 0310.2006 року, що міститься в матеріалах справи, до завдань та обов'язків слюсаря з ремонту автомобілів відноситься: проведення діагностики і профілактичного огляду автотранспортних засобів, виявлення дефектів; вибракування деталей після розбирання та мийки, проведення при необхідності слюсарної обробки деталей, статичне балансування деталей і вузлів; виконання робіт з розбирання, ремонту і складання вузлів і механізмів автотранспортних засобів відповідно до ТУ заводу-виготовлювача та іншими керівними матеріалами з організації робіт; виконання робіт з установлення, регулювання та заміни запасних частин, агрегатів та обладнання згідно оформленого замовлення-наряду; усунення виявлених в ході діагностики дефектів та несправностей за погодженням з директором.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слюсар з ремонту автомобілів ТОВ-фірми «Равіс» ОСОБА_5 також підтвердив той факт, що в переважній більшості він займався не ремонтом основних фондів, які підлягають амортизації, а поточним та регламентним обслуговування автомобілів (проводив заміну мастил, фільтрів, акумуляторів, шин тощо), що пов'язано з наявністю переважно нового автотранспорту.

Тому суд прийшов до висновку про безпідставність тверджень Відповідача з приводу невіднесення до валових витрат підприємства витрат на оплату праці автослюсаря, оскільки роботи, що ним виконуються, - поточне та регламентне обслуговування автомобілів не відносяться до робіт, на які нараховується амортизація.

Відповідно до акту перевірки, на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство зависило валові витрати за рахунок внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування, нарахованих на оплату праці працівників, задіяних не в господарській діяльності на 3106 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 р. - 1278 грн., за 1 квартал 2011 р. - 1828 грн.

При віднесенні до складу валових витрат суми страхових зборів (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування нарахованих на заробітну плату працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб, їх сума повинна відноситись до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону та відображатися у рядку 04.10 Декларації. Враховуючи вище викладене, перевіркою відображених показників у рядку 04.4 Декларацій «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 р. встановлено завищення задекларованих ТОВ показників у рядку 04.4 Декларацій «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» на загальну суму 4075 грн.

Пунктом 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи.

Відповідно до п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тому суд прийшов до висновку про те, що в даному випадку такі порушення законодавства про оподаткування прибутку підприємств є надуманими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Всупереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень -рішень від 27.03.2013 року № 0000152251, від 12.08.2013 року №0000772251.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0000152251 від 27.03.2013 р. та № 0000772251 від 12.08.2013 р.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Равіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1000,18 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.