Постанова

від 27.11.2013 по справі 2а-14065/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2013 р. 13:03 Справа №2а-14065/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Баценко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства « Фірма Український нафтопродукт»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників:

від позивача - Мартьянов О.В. - пред-к ,дов. від 06.02.2012р.

від відповідача - Казанцева О.В. - пред-к, дов. № 398/9/24/10.0-19 від 08.08.2013 р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства « Фірма Український нафтопродукт» (далі позивач) до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим ДПС ( далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.07.2012р. № 0016882200 та № 0016892200 . Вимоги мотивовані тим , що представники податкового органу при проведенні планової виїзної перевірки позивача зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог ПК України.

Представник ДПІ у судовому засіданні 14.01.2013р. надав заперечення на позов, в яких зазначено,що відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалами суду від 14.01.2013р. за результатами розгляду клопотання позивача провадження по справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської експертизи.

Після повернення матеріалів справи та надання експертного висновку провадження по справі було оновлено.

Ухвалою суду від 31.10.2013р. відповідно до ст.55 КАС України проведено заміну відповідача на належного Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів ( далі відповідач).

Представником відповідача надані додаткові заперечення на позов, в яких зазначено,що відсутні підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень.

Розгляд справи неодноразово відкладався для витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 27.11.2013р. представники сторін наполягла на вимогах та запереченнях,викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками ДПІ, правонаступником якої є відповідач, проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.02.2011р. по 01.03.2012р. , за результатами якої 26.06.2012р. був складений акт № 1796/22-00/37463592.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано ,зокрема, порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п. 138.6, п. 138.8 п.п. 138.8.1 ст.138 , п.п 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 9088179грн., п.198.3 ст.198 ПК України , в наслідок чого встановлено заниження ПДВ у сумі 1492597 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки ДПІ, правонаступником якої є відповідач, 13.07.2012 р прийняти податкові повідомлення-рішення №0016882200, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 9088179 грн., № 0016892200, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1492597 грн. ,застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 746299грн.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те ,що ДПІ проводилась перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 16.02.2011р. по 01.03.2012р. , суд вважає,що при перевірки правильності визначення йому податкового зобов'язання по податку на прибуток, мають бути застосовані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було вказано, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до положень п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, які не були підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У п. 138.1 ст.138 ПК України встановлено,що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Згідно з п. 138 .2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, (п.п.а) п. 185.1 ст. 185 ПК України).

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У п. 188.1 ст.188 ПК України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що ДПІ в акті перевірки № 1796/22-00/37463592 від 26.06.2012 р. зазначила, що при формуванні податкового кредиту ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ТОВ «Брокер Сервіс», ТОВ «Грандбудінвест 2007», ТОВ «ЛЕК-ОЙЛ», ТОВ «Лінда Стар», ТОВ «Роса-Україна», ТОВ «СУГ Восток» ,ПМП «Український нафтопродукт», ТОВ «ТК Елемент»,ТОВ «Елемент -СА», при проведенні розрахунків за придбаний товар . На думку податкового органу у зазначених суб'єктів господарювання були відсутні можливості постачання товарів, зазначених у податковій та бухгалтерській звітності позивача, ним не надані докази його транспортування на адресу останнього , що спростовує його твердження про отримання нафтопродуктів. укладені з ними договори не мали реального характеру, у позивача були також відсутні підстави для віднесення сплачених ним сум до складу валових витрат.

Судом встановлено,що між позивачем та ТОВ «Роса-Україна» 10.06.2011р. укладений договір постачання №13/06-11, відповідно до якого перший мав прийняти та оплатити вартість товару (нафтопродуктів) , постачання якого здійснювалось останнім. До матеріалів справи залучені копії податкових накладних №РН00000019 від 17.06.2011р., №РН-0000088 від 09.08.2011р. №РН-0000187 від 13.10.2011р., якими підтверджений факт отримання позивачем в період часу,що перевірявся , від ТОВ«Роса-Україна» нафтопродуктів у кількості 87,046л на суму 1031677,80 грн. ( в тому числі ПДВ 171946,30 грн.) . Позивачем надані докази перерахування ТОВ«Роса-Україна» вартості придбаного у нього товару ( в тому числі сплату ПДВ).

Вивчивши наведені вище обставини , суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат 879731,50 грн. , сплачених в період часу ,що перевірявся, ТОВ «Роса-Україна» за придбаний у нього товар, обґрунтованим формування податкового кредиту у розмірі 171946,30 грн.

Надані позивачем документи свідчать про те,що в період часу,що перевірявся, ТОВ «Роса-Україна» здійснило постачання позивачу по договору №51 від 22.04.2011р. нафтопродуктів у кількості 1318,672 т на суму 16198091,40 грн. (в тому числі ПДВ 2699681,91 грн.) . Постачання здійснювалось залізничним транспортом , по наданим накладним вантажоотримувачем зазначено ПММП «ДЮН» .

До матеріалів справи залучені акти приймання - передачі паливо мастильних матеріалів, відповідно до яких ПММП «ДЮН» , яким підтверджено отримання позивачем товару , постачання якого здійснювалось ТОВ «Роса-Україна» по договору №51 від 22.04.2011р.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 22.04.2011р. уклав з ТОВ«ТК Елемент» договір постачання нафтопродуктів №51, відповідно до умов якого останній мав здійснити постачання на його адресу нафтопродукти . Сторонами оформлялись додатки до вказаного договору, в яких були визначені обсяги постачання нафтопродуктів, їх вартість, умови постачання.

Надані позивачем документи свідчать про те,що постачання товару, придбаного у ТОВ«ТК Елемент» здійснювалось залізничним транспортом , отримувачем вантажу було визначено ПММП «ДЮН», яке в подальшому вказаний товар передало платнику податків,що підтверджено відповідними актами, копії яких залучені до матеріалів справи та були вивчені при проведенні експертизи.

При вивчені матеріалів справи встановлено оформлення ТОВ«ТК Елемент» вантажів на суму 16198091,38 грн. ( в тому числі ПДВ 2699681,91 грн.) , проведення позивачем оплати за придбаний товар у розмірі 15766821,68 грн. ( в тому числі перерахування ПДВ).

Наведені вище обставини були підтвердженні при проведенні судової бухгалтерської експертизи, яка здійснювалась на виконання ухвали суду від 14.01.2013р.

Вивчивши надані позивачем документи, експертний висновок № 4 від 14.10.2013 р. суд вважає обґрунтованим включення позивачем до складу валових витрат за період часу,що перевірявся , перерахованих ТОВ «ТК Елемент» коштів у розмірі 13498409,47грн., віднесення до податкового кредиту по ПДВ 2699681,91 грн.

Судом встановлено ,що між позивачем та ТОВ «Елемент - СА» 09.06.2011р. був укладений договір постачання нафтопродуктів №58 , предметом якого постачання останнім паливо-мастильних матеріалів, кількість та ціна яких узгоджувалась сторонами шляхом укладення відповідних додатків.

В експертному висновку № 4 від 14.10.2013 р. зазначено, що відповідно до наданих позивачем документів в період часу, що перевірявся ТОВ «Елемент - СА» здійснило постачання на адресу позивача паливо-мастильних матеріалів у кількості 3366, 75 т на суму 45549555,70 грн. ( в тому числі ПДВ 7591592,62 грн.) .

Позивачем надані залізничні накладні, що підтверджують відвантаження зазначеного товару ТОВ «Елемент - СА» в наведених вище обсягах, на адресу отримувача вантажу ПММП «ДЮН».

При проведені експертизи були вивчені оформлені позивачем та ПММП «ДЮН», акти приймання передачі, яки свідчать про те,що товар, постачання якого здійснювалось ТОВ «Елемент - СА», був отриманий платником податків.

Позивачем перерахована ТОВ «Елемент - СА» вартість придбаного товару ( в тому числі сплачений ПДВ).

З огляду на зазначене суд вважає доведеним факт правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат за період часу,що перевірявся 37957963,04 грн. , віднесення до податкового кредиту по ПДВ 7591591, 62 грн.

Матеріали справи свідчать про те,що позивач 21.11.2011р. уклав з ТОВ «Лек -Оил» договір купівлі - продажу №Л-89/11. На виконання умов зазначеного договору з ТОВ «Лек -Оил» здійснило постачання Бензину А-95 у кількості 321,919т на суму 3904877,47 грн. ( в тому числі ПДВ 650812,91 грн.).Позивач оплатив ТОВ «Лек -Оил» вартість бензину ( в тому числі перерахував ПДВ).

При проведенні експертизи був підтверджений факт отримання бензину від ТОВ «Лек -Оил» в наведених вище обсягах, проведення розрахунків ( в тому числі перерахування ПДВ).

Після вивчення матеріалів справи , експертного висновку суд дійшов висновку про обґрунтованість включення позивачем в період часу,що перевірявся, до складу валових витрат 3254064,56 грн. та формування податковог о кредиту по ПДВ у розмірі 650812,91 грн.

Надані позивачем документи свідчать про те,що 23.05.2011р. та 16.03.2011р. ним були укладені з ТОВ «Брокер Сервіс» договори відповідно № 85 та № 51, предметом яких було постачання нафтопродуктів ( бензину, дизельного палива, масла та бітуму) . Постачання товару здійснювалось залізничним транспортом, отримувачем вантажів було ПММП «Дюн».

В експертному висновку №4 від 14.10.2013р. зазначено,що надані позивачем документи свідчать про те,що ТОВ «Брокер Сервіс» по договору №85 від 23.05.2011р. надіслав на адресу позивача товару у кількості 214,905 т на суму 2680076,50 грн. ( в тому числі ПДВ 446679,42 грн.) , по договору №51 від 16.03.2011р. - 1347,887 т на суму 17768308,99 грн. ( в тому числі ПДВ у розмірі 2961384,84 грн.) .

Матеріали справи свідчать про те,що постачання товару здійснювалось залізничним транспортом, вантаж отримувався ПММП «ДЮН», яке в подальшому передавало його позивачу.

Позивачем придбаний у ТОВ «Брокер Сервіс» товар оплачений ( в тому числі перерахований ПДВ).

З огляду на зазначене, беручи до уваги інформацію, викладену в експертному висновку, суд вважає обґрунтованим включення позивачем до податкового кредиту по ПВД за період часу, що перевірявся 3408064,23 грн., віднесення до складу валових витрат 17040321,06 грн.

Між позивачем та ТОВ «Грандбудінвест 2007» 20.06.2011р. укладений договір купівлі - продажу № 2ГК-11, предметом якого було постачання на адресу першого скрапленого газу. Крім того, 01.09.2011 р. з ТОВ «Грандбудінвест 2007» був укладений договір купівлі - продажу № 75ГК-11 , відповідно до умов якого позивач придбавав у нього скраплений газ.

Надані позивачем документи свідчать про отримання залізничним транспортом в період часу,що перевірявся, скрапленого газу у кількості 71,33т на суму 782022,92 грн. ( в тому числі ПДВ 130337,15 грн. ), вартість якого сплачена у повному обсязі ( в тому числі перерахований ПДВ).

За таких обставин у позивача були правові підстави для включення до складу податкового кредиту 130337,15 грн., 651685,77 грн. - до складу валових витрат.

Матеріали справи свідчать про те,що між позивачем та ТОВ «СУГ-Восток» 01.04.2011р. укладений договір купівлі-продажу №3СУГ-11К , предметом якого було постачання на адресу першого скрапленого газу.

В експертному висновку № 4 від 14.10.2013 р. зазначено, що при вивчені наданих позивачем документів встановлено отримання ним в період часу,що перевірявся, від ТОВ «СУГ-Восток» скрапленого газу у кількості 1095,15 т на суму 10673601,50грн. ( в тому числі ПДВ у розмірі 1778933,57 грн.), вартість якого сплачена у повному обсязі ( в тому числі перерахований ПДВ).

З огляду на зазначене у позивача були правові підстави віднесення до складу валових витрат 8894667,97 грн. та 1778933, 57 грн. - до складу податкового кредиту по ПДВ.

Позивач 25.05.2011р. уклав з ТОВ «Линда Стар» договір постачання нафтопродуктів, відповідно до умов якого останнє мало здійснити постачання нафтопродуктів на суму 3000000 грн.

До матеріалів справи залучені докази того, що в період часу,що перевірявся, ТОВ «Линда Стар» здійснило постачання позивачу по договору від 25.05.2013р. паливо-мастильних матеріалів на суму 2365944 грн. ( в тому числі ПДВ у розмірі 394324грн.) , що підтверджено податковими накладними .

Судом встановлено, що позивач 18.04.2011р. уклав з ПМП «Український нафтопродукт» договір купівлі-продажу №1, предметом якого було постачання на адресу першого нафтопродуктів, газу та надання послуг.

В експертному висновку № 4 від 14.10.2013 р. зазначено, що при вивчені наданих позивачем документів встановлено, що в період часу , що перевірявся, ПМП «Український нафтопродукт» здійснило постачання позивачу бензину А-92 у кількості 100т., масла М10Г2К - у кількості 10 т., Бензину А-80 - у кількості 20 т на суму 1255000 грн. ( в тому числі ПДВ 209166,67 грн.). Вартість вказаного товару була оплачена позивачем ( в тому числі перерахований ПДВ)

Судом встановлено, що між позивачем та ПММП «ДЮН» 05.04.2009 р. укладений договір , відповідно до умов якого перший прийняв у користування залізничні путі №10 та № 11 Джанкойської філій ВАТ «Київ -Джанкойське підприємство промислового залізничного транспорту» для приймання вантажів.

В експертному висновку № 4 від 14.10.2013 р. зазначено ,що виконання договорів постачання нафтопродуктів з зазначеними вище контрагентами, перевезення яких на адресу платника податків здійснювалось залізничним транспортом, відбувалось за участю ПММП «ДЮН» , який був визначений отримувачем вантажів та в подальшому передавав товар позивачу.

Крім того експертами встановлено,що між позивачем та ПП «Салют С» 28.05.2011 р. був укладений договір оренди 6 модулів автозаправочних станцій , колонок для реалізації скрапленого газу .

При вивчені наданих позивачем документів експертами визначений факт виконання сторонами умов зазначеного договору оренди, використання позивачем орендованого ПП «Салют С» обладнання.

Експертами встановлено,що за даними бухгалтерського обліку позивача ним за період часу з 01.01.2011 р. по 31.03.20112р. оприбутковано на складі Бензину А-76 у кількості 883718,832 л. на суму 68215479,16 грн.( в тому числі ПДВ), Бензину А-80 - у кількості 584621,615 л на суму 4579706,43 грн. ( в тому числі ПДВ), бензину А-92 - у кількості 7441869,517 л на суму 61571369,69 грн. ( в тому числі ПДВ) , бензину А-95 - у кількості 2809232,14 грн., на суму 23761004,89 грн. ( в тому числі ПДВ), газу скрапленого - у кількості 5991283,91 л, на суму 28693221,08 грн. ( в тому числі ПДВ), масла моторного М10ГаК - у кількості 103976,102 л на суму 978898,17 грн., надані документи щодо подальшого використання вказаного товару.

Позивачем надана копія укладеного 17.05.2010р. з ПММП «ДЮН» договору оренди автозаправочний станцій.

До матеріалів справи також залучені копії торгівельних патентів, яки підтверджують право позивача на здійснення торгівлі нафтопродуктами на автозаправочних станціях, орендованих у ПММП «ДЮН» відповідно до умов договору від 17.05.2010р.

Судом встановлено ,що набрали законної сили рішення Окружного адміністративного суду по справам № 2а-9191/12/0170/1, №2а-7987/12/0170/25, під час розгляду яких були встановлені факти реального виконання ТОВ «Брокер Сервіс», ТОВ «Грандбудінвест 2007», ТОВ «ЛЕК-ОЙЛ», ТОВ «Лінда Стар», ТОВ «Роса-Україна», ТОВ «СУГ Восток» ,ПМП «Український нафтопродукт», ПП «Салют-С», ТОВ «ТК Елемент», ПММП «ДЮН» , ПП «Салют С» правочинів , укладених з позивачем, в період часу,що перевірявся. чинності

До матеріалів справи залучена копія договору зберігання, укладеного 04.10.2010 р. між позивачем та ПММП «ДЮН» , предметом якого було прийняття останнім на зберігання нафтопродуктів, яки належали першому.

Вивчивши наведені вище обставини, приймаючи до уваги відомості, викладені в експертному висновку, факті , встановлені під час розгляду справ № 2а-9191/12/0170/1, №2а-7987/12/0170/25, суд, вважає доведеним факт придбання платником податків в період часу,що перевірявся , у ТОВ «Брокер Сервіс», ТОВ «Грандбудінвест 2007», ТОВ «ЛЕК-ОЙЛ», ТОВ «Лінда Стар», ТОВ «Роса-Україна», ТОВ «СУГ Восток», ПМП «Український нафтопродукт», ПП «Салют-С», ТОВ «ТК Елемент» товарів в обсягах , відображених ним в його бухгалтерської звітності, правомірності віднесення сплаченої їх вартості до складу його валових витрат, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цими контрагентами , викладені в акті перевірки № 1796/22-00/37463592 від 26.06.2012р. ,не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених коштів до складу валових витрат.

В силу викладеного існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 04.12.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим ДПС від 13.07.2012р. № 0016882200 та № 0016892200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма Український нафтопродукт» ( м.Джанкой , вул.. Московська 134, кв.1, код ЄДРПОУ37463592) 2146 ( дві тисячі сто сорок шість ) грн. - судового збору, 18056,50грн.(вісімнадцять тисяч п'ятдесять шість грн.. 50 коп.) - витрат на проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя Яковлєв С.В.