Постанова

від 02.12.2013 по справі 910/15273/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/15273/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Кондес Л.О.

при секретарі: Назарчук Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Вакуленко Л.В.

Баранська Н.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року (суддя Любченко М.О.)

за позовом Приватного підприємства "Р.К. Майстер-принт"

до Державного підприємства "Державне спеціалізоване

видавництво художньої літератури "Дніпро"

про стягнення 133796,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року по справі №910/15273/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" на користь Приватного підприємства "Р.К. Майстер-принт" 120000,00 грн. - основного боргу, 9092,76 грн. - 3% річних, 4226,25 грн. - інфляційних збитків та 2666,39 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Державне підприємство "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 11.11.2013 року.

08 листопада 2013 року від представника позивача через відділ документального забезпечення суду, надійшли пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року відкладено розгляд справи до 18.11.2013 року.

18 листопада 2013 року представником відповідача, в судовому засіданні, подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке після його завершення, зареєстровано у відділі документального забезпечення суду.

В судовому засіданні 18.11.2013 року оголошено перерву до 02.12.2013 року.

В судове засідання 02.12.2013 року з'явилися представники відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить підпис представника позивача в повідомленні про перерву (а.с. 199), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 червня 2010 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №25/06 на виготовлення друкованої продукції (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити друковану продукцію, відповідно до її опису та на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними додатками, та передати її замовнику у власність.

Згідно з п.п. 2.1., 2.4. Договору вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах до даного договору. За умови відсутності додаткових угод, невід'ємною частиною Договору є рахунки-фактури та накладні.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що умови платежів та порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактурами.

Відповідно до п. 4.2. Договору кількість продукції визначається додатковими угодами, а у випадку їх відсутності - видатковою накладною.

25 червня 2013 року сторони уклали Додаткову Угоду №1 до Договору (далі - Угода №1), відповідно до умов якої, кількість продукції становить 1000 примірників (том 1-1000 прим.), вартість яких становить 200000,00 грн. без ПДВ. Назва продукції: книга "Історія українського парламентаризму" (три томи у двох примірниках).

Пунктами 4.1, 4.2 Угоди №1 сторони визначили, що замовник протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди повинен перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 100000,00 грн. Вартість продукції, що залишилась, в розмірі 100000,00 грн., замовник сплачує виконавцеві протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про виготовлення продукції.

Відповідно до п. 5.1. Угоди №1 термін виготовлення продукції - 30 робочих днів з моменту здійснення замовником на користь виконавця часткової 50% попередньої оплати її вартості в розмірі, передбаченому додатковою угодою та затвердження чи/та надання замовником оригінал-макету продукції.

28 вересня 2013 року сторони уклали Додаткову Угоду №2 до Договору (далі - Угода №2), відповідно до умов якої кількість продукції становить 1000 примірників (том 2 - 1000 прим.), вартість яких становить 150000,00 грн. без ПДВ. Назва продукції: книга "Історія українського парламентаризму" (три томи у двох примірниках).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Угоди №2 замовник протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди повинен перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 75000 грн. Вартість продукції, що залишилась, в розмірі 75000 грн. замовник сплачує виконавцеві протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про виготовлення продукції.

Відповідно до п. 5.1. Угоди №2 термін виготовлення продукції - 30 робочих днів з моменту здійснення замовником на користь виконавця часткової 50% попередньої оплати її вартості в розмірі, передбаченому додатковою угодою, та затвердження чи/та надання замовником оригінал-макету продукції.

Згідно з п. 4.3 вищезазначених додаткових Угод повідомлення про виготовлення продукції за згодою сторін може бути усним чи письмовим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виготовив та передав друковану продукцію на загальну суму 480000,00 грн. Проте, відповідач повернув позивачу друковану продукцію в кількості 1000 примірників на суму 130000,00 грн. Відтак, у нього виник обов'язок оплатити 350000,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар частково, на загальну суму 230000,00 грн., в наслідок чого виникла заборгованість на суму 120000,00 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 509 Цивільного кодексу України та 173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином та в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускаються.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Твердження апелянта щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а саме виготовлення неякісної продукції, яка містила значну кількість поліграфічного браку, що підтверджується експертним висновком №В-1972 від 11.09.2013 року, колегією суддів визнано необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що передача-прийняття продукції за якістю та кількістю здійснюється шляхом оформлення та підписання сторонами видаткової накладної чи акту прийому-передачі виконаних робіт. В акті чи у видатковій накладній вказуються всі претензії до продукції.

Згідно з п.4.4 Договору, якщо при передачі продукції виявлено істотні недоліки, дефекти, брак, які виключають можливість використання якостей продукції та самої продукції, що виникли з вини виконавця, замовник не повинен приймати таку продукцію до моменту усунення виконавцем недоліків, дефектів, та браку та має право затримати оплату за неякісно виконану продукцію. У такому випадку сторони повинні підписати протокол, вказавши в ньому всі недоліки, дефекти, брак причини їх виникнення та строки їх усунення.

Місцевим господарським судом встановлено, що видаткові накладні, відповідно до яких передано та прийнято друковану продукцію, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень, протоколу про виявлені недоліки матеріали справи не містять, отже, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 120000,00 грн. є обґрунтованими.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які складено арифметично правильно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури "Дніпро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року по справі №910/15273/13- без змін.

Матеріали справи №910/15273/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Л.О. Кондес

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.12.2013 року