Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а/1570/4529/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 2а/1570/4529/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Головуючий І інстанції суддя Марин П.П. Справа № 2а/1570/4529/2011

Доповідач суддя Золотніков О.С. Категорія № 8.2.6

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарях Василенко І.Ю. та Гончаруку А.М.,

за участю представників позивача Конева К.С. та Уртаєва О.І., представників відповідача Савецької Н.С. та Тараненко Р.Ю., прокурорів Вербовщука С.Г., Новацького М.В. та Стаценка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та прокуратури Приморського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Секрет Сервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Секрет Сервіс» (далі ТОВ «Секрет Сервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2011 року № 0006592310 та № 0006612310.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 квітня по 23 травня 2011 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено перевірку ТОВ «Секрет Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 30 травня 2011 року за № 3351/23-4/30310757, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 647204 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 528680 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0006592310 та № 0006612310, якими ТОВ «Секрет Сервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 621275 грн. та в сумі 158805 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 511015 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 127754 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Секрет Сервіс» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Секрет Сервіс» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09 червня 2011 року № 0006592310 в частині визначення зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 612650 грн. та 153162 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0006612310 в частині визначення зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 504115 грн. та 126029 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси та заступник прокурора Приморського району м. Одеси в апеляційних скаргах зазначають, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянтів, судом при розгляді справи порушено норми ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст. ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У зв'язку з викладеним в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

20 листопада 2013 року ТОВ «Секрет Сервіс» до суду апеляційної інстанції подано заяву про відмову від позову.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача та прокурора про необхідність скасування оскарженої постанови із закриттям провадження у справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та обговоривши заяву про відмову від позову, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що з 28 квітня по 23 травня 2011 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено перевірку ТОВ «Секрет Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 травня 2011 року за № 3351/23-4/30310757, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 647204 грн.. Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 528680 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року № 0006592310 та № 0006612310, якими ТОВ «Секрет Сервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 621275 грн. та в сумі 158805 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 511015 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 127754 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Секрет Сервіс», суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення позивачем п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди про надання послуг в сфері маркетингу та програмного забезпечення з ПП «Дана Маркет Юг», ТОВ «Сатєра», ПП «Квантор Плюс», ПП «Послуги і Реклама», ПП «Даймонд Сити», ПП «Глобал Юніон Трейд», ПП «Інлоуд», ПП «Віайпі Груп», ПП «Одеон-Буд».

Обґрунтовуючи доводи про відсутність у позивача права на віднесення витрат позивача за вказаними угодами з ПП «Дана Маркет Юг», ТОВ «Сатєра», ПП «Квантор Плюс», ПП «Послуги і Реклама», ПП «Даймонд Сити», ПП «Глобал Юніон Трейд», ПП «Інлоуд», ПП «Віайпі Груп», ПП «Одеон-Буд» до складу валових витрат, відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як не підтвердження позивачем належними документами використання наданих підприємствами послуг у власній господарській діяльності та про зв'язок наданих послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як вбачається з акта перевірки, під час проведення перевірки позивачем на підтвердження товарності угод між позивачем та контрагентами перевіряючим надано лише договори та типові акти виконаних робіт про надання послуг. Однак, ні в договорах про надання послуг, ні в актах виконаних робіт не міститься інформація про час надання послуг, період, зміст та спосіб надання та одержання послуг.

Також до перевірки не надавались інші документи, які б підтверджували зберігання та фактичне використання послуг, пов'язаних з дослідженням ринку, консультацій з питань діловодства, бухгалтерського обліку та управління, юридичних послуг, консультаційних послуг, пов'язаних з обробкою даних, в межах господарської діяльності ТОВ «Секрет Сервіс».

Зі змісту укладених позивачем договорів про надання послуг вбачається, що більшість послуг пов'язана з маркетинговим дослідженням ринку, з аналізом фінансово-господарської діяльності позивача, з розробкою програм обліку виробничих затрат, з розробкою загальних та конкретних напрямків розвитку фірми та з оцінкою платоспроможності контрагентів. Всі названі послуги за своїм характером пов'язанні з передаванням замовнику певної інформації шляхом її відображення у відповідному документі.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Згідно ст. 39 названого Закону інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

На підтвердження отримання послуг від контрагентів позивачем до суду апеляційної інстанції надано документи, в яких нібито проведено дослідження, аналіз та консультування позивача на виконання відповідних договорів.

Проте, інформація, викладена в наданих позивачем звітах, не підтверджує реальність надання послуг, оскільки є суперечливою, такою, що не відповідає дійсності, і, крім того, є суто теоретичною, тобто не придатною для використання у господарській діяльності господарюючого суб'єкта.

Інших документів на підтвердження товарності укладених позивачем з контрагентами договорів, ТОВ «Секрет-Сервіс» не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведено отримання та використання послуг за угодами, укладеними з ПП «Дана Маркет Юг», ТОВ «Сатєра», ПП «Квантор Плюс», ПП «Послуги і Реклама», ПП «Даймонд Сити», ПП «Глобал Юніон Трейд», ПП «Інлоуд», ПП «Віайпі Груп», ПП «Одеон-Буд», у власній господарській діяльності, а саме не надано докази, що підтверджують реальність отримання певних послуг, відсутні і підстави віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат.

З урахуванням викладеного, а також відсутністю доказів щодо товарності вказаних вище операцій, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 621275 грн. та застосування до підприємства на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158805 грн..

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, як зазначено вище, позивачем не доведено використання послуг, отриманих від ПП «Дана Маркет Юг», ТОВ «Сатєра», ПП «Квантор Плюс», ПП «Послуги і Реклама», ПП «Даймонд Сити», ПП «Глобал Юніон Трейд», ПП «Інлоуд», ПП «Віайпі Груп», ПП «Одеон-Буд», у власній господарській діяльності, обґрунтованим є і висновок податкового органу щодо порушення позивачем положень п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення ТОВ «Секрет-Сервіс» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум названого податку, сплачених по вказаним вище договорам надання інформаційних послуг.

Разом з цим, як зазначено вище, під час розгляду справи позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про відмову від позову.

Вказана заява не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а тому апеляційний суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, колегія суддів апеляційного суду на підставі ч. 1 ст. 203 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженого судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю «Секрет Сервіс» від позову.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 25 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: