Постанова

від 27.11.2013 по справі 801/8950/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8950/13-а

27.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 02.10.13 у справі № 801/8950/13-а

за позовом Приватного підприємства "КРИМАГРОТРЕЙД" (вул. М. Донського, 23/93, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.10.13 позовні вимоги Приватного підприємства "КРИМАГРОТРЕЙД" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволені.

Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені 03.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0009302270 та №00009312270.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "КРИМАГРОТРЕЙД" судовий збір у розмірі 499,98 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ферріт Д" у вересні, жовтні 2012 року та відображення їх в податковій звітності.

За результатами перевірки складений Акт №627/22-7/34522932 від 13.08.2013 року (т.с.1, а.с.36-46), яким виявлені порушення ПП "КРИМАГРОТРЕЙД":

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, донараховано податку на додану вартість у загальній сумі - 16259 грн., у т.ч. вересень 2012 року - 9356 грн., жовтень 2012 року - 6903 грн.

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, донараховано податку на прибуток у загальній сумі - 17072 грн., у т.ч. 3 кв.2012 року - 9824 грн., 4 кв. 2012 року - 7248 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що у вересні та жовтні 2012 року ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" мало взаємовідносини зокрема з контрагентом - ТОВ "Ферріт Д", яке в свою чергу здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, згідно Акту №7210/224/36441206 від 21.12.2012 року встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Ферріт Д" за період з 2011-2012 роки сформувало податковий кредит за рахунок угод з підприємствами ТОВ "Будівництво та комплектації", ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп" ТОВ "ПАСІФІК", БПП "Сура", ТОВ "Кафепродакшн", ПП "СВ Гермес", ТОВ "Хімагросервіс" та ПВП "Форест", якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме, у зазначених суб'єктів господарської діяльності взагалі відсутній податковий кредит, згідно наданих розрахунків коригування, задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам.

Отже, перевіркою ТОВ "Ферріт Д" було встановлено, що його контрагенти взагалі не придбали товар у 2011-2012 роках, в свою чергу й не могли здійснювати реалізацію товару, робіт та послуг в адресу ТОВ "Ферріт Д", а отже угоди, укладені між ними є нікчемними.

Враховуючи інформацію стосовно позивача, що використовувалась при проведенні перевірки, ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим дійшла висновку, що ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" перераховувало кошти ТОВ "Ферріт Д" без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентом, який в свою чергу мав взаємовідносини з підприємствами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

За результатами перевірки, ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0009312270 від 03.09.2013 року, яким ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24388,50 гривень, з яких 16259 грн. - основний платіж та 8129,50 грн. - штрафні санкції (т.с.1, а.с.47);

- №0009302270 від 03.09.2013 року, яким ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25608 гривень, з яких 17072 грн. - основний платіж та 8536 грн. - штрафні санкції (т.с.1, а.с.48).

Як підтверджується матеріалами справи, 01.02.2012 року між ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" (Покупець) та ТОВ "Ферріт Д" (Продавець) було укладено договір №575 купівлі-продажу товарів, відповідно до якого продавець зобов'язується доставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його за умовами даного договору (т.с.1, а.с.49).

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- видаткові накладні №6268 від 05.09.2012 року на загальну суму 18831,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3138,52 грн.(т.с.1, а.с.92); №6335 від 17.09.2012 року на загальну суму 21957,96 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3659,66 грн.(т.с.1, а.с.95); №6503 від 25.09.2012 року на загальну суму 15346,78 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2557,80 грн.(т.с.1, а.с.98); №7101 від 08.10.2012 року на загальну суму 6845,74 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1140,96 грн.(т.с.1, а.с.101); №7704 від 25.10.2012 року на загальну суму 13541,70 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2256,95 грн.(т.с.1, а.с.104); №7274 від 23.10.2012 року на загальну суму 13104,97 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2184,16 грн.(т.с.1, а.с.107); №7704 від 25.10.2012 року на загальну суму 7924,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1320,80 грн.(т.с.1, а.с.110).

- банківські виписки з рахунків позивача від 23.11.2012 року на 41417,21 грн. (т.с.1, а.с.54) та від 06.11.2012 року на 56135,86 грн. (т.с.1, а.с.55).

- податкові накладні на загальну суму 97553,07 грн., у тому числі ПДВ у сумі 16258,85 грн., а саме: №83 від 05.09.2012 року на загальну суму 18831,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3138,52 грн.(т.с.1, а.с.91); №119 від 17.09.2012 року на загальну суму 21957,96 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3659,66 грн.(т.с.1, а.с.94); №296 від 25.09.2012 року на загальну суму 15346,78 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2557,80 грн.(т.с.1, а.с.97); №121 від 08.02.2012 року на загальну суму 6845,74 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1140,96 грн.(т.с.1, а.с.100); №225 від 16.10.2012 року на загальну суму 13541,70 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2256,95 грн.(т.с.1, а.с.103); №289 від 23.10.2012 року на загальну суму 13104,97 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2184,16 грн.(т.с.1, а.с.106); 687 від 25.10.2012 року на загальну суму 7924,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1320,80 грн.(т.с.1, а.с.109). (отримання позивачем податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.с.1, а.с.66-73, 81-88).

- товарно-транспортні накладні (т.с.1, а.с.93, 96, 99, 102, 105, 108, 111).

Таким чином, враховуючи вищезазначені первинні документи, ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" підтвердило в повному обсязі фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів від постачальника ТОВ "Ферріт Д".

Судом також встановлено, що придбані ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" у ТОВ "Ферріт Д" товари були використані у господарській діяльності підприємства шляхом його реалізації третім особам, що підтверджується видатковими накладними, виписаними позивачем (т.с.1, а.с.119, 121, 123, 125, 127, 129, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 205, 207, 209, 211, 213, 214, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 238, 240, 241, 243, 245, 247, 249, т.с.2, а.с.1, 3, 5, 7, 9, 11, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93).

Таким чином, позивач ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" надав суду повне підтвердження реальності вироблених закупівель товару та його використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 08.11.2012 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі Міндоходів АР Крим було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, в якій задекларовані витрати, понесені внаслідок реалізації укладеного з ТОВ "Ферріт Д" договору (т.с.1, а.с.56-57).

05.02.2013 року позивачем до ДПІ у м.Сімферополі Міндоходів АР Крим було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, в якій задекларовані витрати, понесені внаслідок реалізації укладеного з ТОВ "Ферріт Д" договору (т.с.1, а.с.58-59).

19.10.2012 року позивачем до ДПІ у м. Сімферополі Міндоходів АР Крим було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року разом з Додатком №5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 9355,98 гривень, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферріт Д" (т.с.1, а.с.62-65).

19.11.2012 року позивачем до ДПІ у м. Сімферополі Міндоходів АР Крим було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року разом з Додатком №5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 6902,87 гривень, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферріт Д" (т.с.1, а.с.77-80).

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад.

Так, згідно з п. 135.1 ст. 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Колегією суддів були досліджені первинні документи та встановлено, що вони підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Ферріт Д" товару, його оприбуткування та використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Щодо формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Посилання податкового органу на матеріали зустрічної звірки контрагента позивача як на доказ безтоварності та нікчемності угоди ПП "КРИМАГРОТРЕЙД" з його контрагентом є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року по справі №804/1263/13-а було визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Ферріт Д" у період з грудня 2011 по жовтень 2012 року, яке відбулось на підставі Акту №7210/224/36441206 від 21.12.2012 року, на який у своїх висновках посилається ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, та усі податкові показники підприємства відновлені (т.с.2, а.с.107-117).

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №627/22-7/34522932 від 13.08.2013 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0009312270 від 03.09.2013 року, №0009302270 від 03.09.2013 року.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.10.13 у справі № 801/8950/13-а змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "КРИМАГРОТРЕЙД" судовий збір у розмірі 499,98 грн. "

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.10.13 у справі № 801/8950/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва