Постанова

від 27.11.2013 по справі 804/12338/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/12338/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача Комлика О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Контакт-Рембуд" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекцїї Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Контакт - Рембуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить суд визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної ДПІ по визнанню нікчемним правочину між позивачем ПП "Контакт - Рембуд » та ТОВ «Колідо» згідно договору куплі - продажу № 01/09-1КП від 01.09.2010 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ від 26.05.2011 року № 0000812323 та № 0000822320, від 18.08.2011 року № 0001712320, відшкодування судових витрат присудити з державного бюджету .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про нікчемність правочину є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ «Колідо» підприємства були зареєстровані в установленому порядку, у тому числі як платники податку на додану вартість. Укладений договір між товариствами не є нікчемним на підставі наявності всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій за договором, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про нереальність правочинів, та порушення податкового законодавства ПП «Контакт-Рембуд».

Відповідач заперечення на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Приватне підприємство «Контакт - Рембуд» зареєстроване 30.06.2004 р та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З 04.05.2011 року по 11.05.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Контакт-Рембуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо»(код ЄДРПОУ 37196376) за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.05.2011 року складено акт №457/232/32930535, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями(який діяв на момент вчинення порушення) в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на 10147,41 грн., в тому числі у 3 кварталі 2010 року - 3920,98 грн., у 4 кварталі 2010 року - 6226,43 грн.; п.п.7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » від 03.04.1994 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (який діяв на момент вчиненя порушення) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8117,92 грн., у тому числі за вересень 2010 року на суму 3137,18, за грудень 2010 року на суму 4980,74 грн.

На підставі акту перевірки від 13.05.2011 року №457/232/32930535, відповідачем 26.05.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000812320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 10147,40 грн., з яких 8117,92 грн. основний платіж, 2029,48 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На підставі акту перевірки від 13.05.2011 року №457/232/32930535, відповідачем 26.05.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000822320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 12684,26 грн., з яких 10147,41 грн. основний платіж, 2536,85 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган визначив нікчемність договору № 01/09-1 КП від 01.09.2010 року між позивачем та ТОВ «Колідо» , який не створив юридичних наслідків. Так в даному випадку відсутні база і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Листом № 20211/10/23-215 від 06.06.2011 року відповідач у зв'язку з технічною помилкою повідомив , що необхідно вважати вірними номера податкових повідомлень- рішень № 0000812320 від 26.05.2011 замість № 0000032800 від 26.05.2011 року та № 0000822320 від 26.05.2011 року замість № 0000022800 від 26.05.2011. Інша інформація залишається без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями позивач 09.06.2011 року до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області подав скаргу на податкові повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ, в якій зазначено, що правочини між підприємствами відбулися реально, у межах чинного законодавства, без усіляких порушень . Просив скасувати дію акта Нікопольської ОДПІ № 457/232/32930535 від 13.05.2011 року та скасувати дію податкових повідомлень - рішень № 0000822320(0000022800) та № 0000812320 (00000328000).

Рішенням № 22598/10/25-008 від 29.07.2011 року Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області виклала позицію податкового органу зазначивши, керуючись ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні, п.п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України та підпунктами «а», «г» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податку органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року № 10/18748)», Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області залишає без змін податкові повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ від 26.05.2011 року за № 0000822320(0000022800),№ 0000812320()0000032800 без задоволення та збільшує на 14081,00 грн. суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, визначену в податковому повідомлені - рішенні від 26.05.2011 року № 0000822320.

На підставі акту перевірки від 13.05.2011 року №457/232/32930535 та Рішення ДПА у Дніпропетровській області № 22598/10/25-008 від 29.07.2011 року, відповідачем 18.08.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001712320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 14081,00 грн., з яких 11265,00 грн. основний платіж, 2816,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно абзацу першого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел , у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, вартості товарів (робіт/послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період до 01 січня 2011 року, визначався Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем ПП «Контакт - Рембуд» було укладено договір купівлі - продажу з ТОВ «Колідо » 01.09.2010 року 01/09-1КП.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

На виконання умов договору купівлі - продажу з ТОВ «Колідо», останнім на адресу позивача були видані податкові накладні №15905 від 15.09.2010,№151202 від 15.12.2010, №151201 від 15.12.2010, видаткові накладні №150902 15.09.2010 , № 151202 від 15.12.2010, № 151201 від 15.12.2010 року.

Транспортування підтверджується товаро - транспортними накладними від 15.09.2010 року та 15.12.2010 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду

Всього було придбано товару у ТОВ «Клідо» за вересень 2010 року на загальну суму 18823,08 грн. з ПДВ, за грудень 2010 року на загальну суму 29884,46 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар було проведено у безготівковій формі шляхом перерахування ПП «Контакт - Рембуд » на розрахунковий рахунок ТОВ «Колідо» грошові кошти на загальну суму 48707,54 грн. відповідно до платіжних доручень № 30 від 30.09.2010 року, № 29 від 30.09.2010 року, № 49 від 30.12.2010 року, № 48 від 30.12.2010 року. Зазначений факт встановлено при проведенні перевірки на підставі наданих платіжних доручень.

До складу валових витрат ПП «Контакт - Рембуд» включено вартість отриманих ТМЦ від ТОВ « Колідо »в розмірі 40589,62 грн.

Як перевіркою так і при розгляді справи встановлено, що в подальшому ПП «Контакт - Рембуд» використало придбані у ТОВ «Колідо» матеріали при здійснені капітальних ремонтів житлових будинків, що підтверджується такими документами :

- Дефектний акт на капітальний ремонт ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а;

- Локальний кошторис № 2-2-1 на капітальний ремонт ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а;

- Акт прийомки виконаних будівельних робіт житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а ;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- Підсумкова відомість ресурсів (витрат за фактом) капітального ремонту ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а;

- Договір № 19/10 від 01.11.2010 року на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку;

- Акт виконаних послуг з капітального ремонту ОСББ «Лаванда» житлового будинку за адресою вул. Дибенко, 57;

- Локальний кошторис № 2-2-1 на капітальний ремонт ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,57;

- Акт прийомки виконаних будівельних робіт житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,57 ;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;

- Підсумкова відомість ресурсів (витрат за фактом) капітального ремонту ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,57.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Колідо», сумнівність яких зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням (припинення його юридичної особи) враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагент позивача не був зареєстрований платником ПДВ та не мав права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особою, які на час їх видання не втратив статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та відображення у складі витрат.

Єдиною підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ПП «Контакт - Рембуд» та ТОВ «Колідо» не мають реального характеру став акт перевірки зазначеного контрагента.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акти перевірок контрагента є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо з ПП «Контакт - Рембуд», реальність укладеного правочину якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Судом не приймається як підстава для висновків про нереальність операцій зазначена актом перевірки ТОВ «Колідо» інформація щодо непричетності директора ТОВ «Колідо» до діяльності зазначеного підприємства з огляду на те , що в період відношень з ПП «Контакт - Рембуд» директором була ОСОБА_1, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальний правочин з зазначеним контрагентом.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції з ТОВ «Колідо» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, Приватне підприємство «Контакт - Рембуд» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість та на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Контакт - Рембуд». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Враховуючи зазначене суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог визнання неправомірними дій Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції по визнанню нікчемним правочину між ПП "Контакт - Рембуд » та ТОВ «Колідо» згідно договору купівлі - продажу № 01/09- 1 КП від 01.09.2010 року, суд вважає таким що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Нікопольська ОДПІ зробила висновок про нікчемність договору № 01/09-1 КП від 01.09.2010 року та нікчемності правочину, який не створює юридичних наслідків у висновках Акту « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Контакт - Рембуд» (код ЄДРПОУ 32930535) з питання дотримання вимог повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо» (код ЄДРПОУ 37196376) за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року» № 457/232/32930535 від 13.05.2011 року.

Згідно з п.1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

В свою чергу акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, він не є обов'язковим до виконання та не тягне сам по собі для платника податків жодних правових наслідків.

При цьому слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 369,13 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Контакт-Рембуд" до Нікопольськї об'єднаної державної податкової інспекцїї Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекцїї від 26.05.2011 року № 0000812320 та № 0000822320, від 18.08.2011 року № 0001712320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Контакт-Рембуд", сплачений ним, судовий збір у розмірі 369,13грн.

В решті адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська