Ухвала

від 18.12.2014 по справі 804/12338/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/12338/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року по справі № 804/12338/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Контакт-Рембуд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Контакт-Рембуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати неправомірними дії Відповідача по визнанню нікчемним правочину між Позивачем та ТОВ «Колідо» згідно договору купівлі-продажу №01/09-1КП від 01.09.2010 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Відповідача від 26.05.2011 року №0000812320 та №0000822320, від 18.08.2011 року №0001712320;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки правочини між Позивачем та його контрагентом відповідають вимогам чинного законодавства, при його укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, умови договору сторонами було виконано, а грошові кошти було сплачено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0000812320 та №0000822320, від 18.08.2011 року №0001712320.

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Контакт Рембуд» (код ЄДРПОУ 32930535) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КОЛІДО» (код ЄДРПОУ 37196376) за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року, на підставі якої було складено Акт №457/232/32930535.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями (який діяв на момент вчинення порушення) в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на 10147.41 грн., в тому числі у з кв.2010 року - 3920.98 грн., у 4 кв. 2010 року - 6226.43 грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.4., п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.199 року №168/97- ВР зі змінами та доповненнями ( який діяв на момент вчинення порушення) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8117.92 грн., у тому числі за вересень 2010 року на суму 3137.18 грн., за грудень 2010 року на суму 4980.74 грн.;

Не погодившись з правомірністю висновків зазначених в акті перевірки 10.07.2013 року Позивач подав заперечення, яким просив його скасувати.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.07.2013 року №438/10/22-02 у задоволенні заперечення було відмовлено.

На підставі Акту №2067/227/30540303, 26.05.2013 року Відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000812320 яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10147.40, в тому числі за основним платежем - 8117.92 грн., штрафними санкціями у розмірі - 2019.48 грн. та №0000822320, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12684.26 грн., в тому числі за основним платежем - 10147.41 грн., штрафними санкціями у розмірі - 2536.85 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями позивач 09.06.2011 року до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області подав скаргу на податкові повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ, в якій просив їх скасувати.

Рішенням № 22598/10/25-008 від 29.07.2011 року Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області виклала позицію податкового органу зазначивши, керуючись ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні, п.п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України та підпунктами «а», «г» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податку органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року № 10/18748)», Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області залишає без змін податкові повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ від 26.05.2011 року за № 0000822320(0000022800),№ 0000812320()0000032800 без задоволення та збільшує на 14081,00 грн. суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, визначену в податковому повідомлені - рішенні від 26.05.2011 року № 0000822320, на підставі чого 18.08.2011 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0001712320.

Не погодившись з зазначеними висновками, Позивач подав повторну скаргу до Державної податкової служби України, яка за наслідками розгляду була залишена без задоволення.

Вважаючи винесення зазначених податкових повідомлень рішень протиправними та таким, що суперечать приписам чинного законодавства, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 26.05.2011 року №0000812320 та №0000822320 та від 18.08.2011 року №0001712320 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, що свідчить про необхідність їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки податкового органу порушення контрагентом Позивача (ТОВ «Колідо») своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства та відсутності у складених ними первинних документів статусу первинних документів.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.5.1. ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприєммств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності з п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.09.2010 року між Позивачем та ТОВ «Колідо» було укладено договір купівлі продажу № 01/09-1 КП, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати товар, який йому належить на праві власності, а Покупець прийняти та оплатити товар, на умовах цього договору.

Проте, на думку податкового органу, вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Колідо» на підставі договору купівлі продажу № 01/09-1 КП та договору про надання послуг №01/09-10.

Так, в підтвердження виконання умов договору купівлі продажу № 01/09-1 КП позивачем було надано, а судом досліджено наступні документи: податкові накладні №№150902 від 15.09.2010 року, №151202 від 15.12.2012 року, №151201 від 15.12.2010 року, видаткові накладні №150902 від 15.09.2010 року, №151202 від 15.12.2010 року, №151201 від 15.12.2010 року

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжним дорученням №30 від 30.09.2010 року, №29 від 30.09.2010 року, рахунками на оплату №6/15-09 від 15.09.2010 року, №15/15-12 від 15.12.2010 року.

Використання отриманого товару Позивачем у власній господарській діяльності підтверджується Дефектний акт на капітальний ремонт ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а; Локальний кошторис № 2-2-1 на капітальний ремонт ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а; Акт прийомки виконаних будівельних робіт житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а ; Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1;Підсумкова відомість ресурсів (витрат за фактом) капітального ремонту ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,59/а; Договір № 19/10 від 01.11.2010 року на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку; Акт виконаних послуг з капітального ремонту ОСББ «Лаванда» житлового будинку за адресою вул. Дибенко, 57; Локальний кошторис № 2-2-1 на капітальний ремонт ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,57; Акт прийомки виконаних будівельних робіт житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,57 ; Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1; Підсумкова відомість ресурсів (витрат за фактом) капітального ремонту ОСББ житлового будинку за адресою вул. Дибенко ,57.

Отже, дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було доведено реальність здійснення зазначеної господарської операції в рамках договору купівлі-продажу.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колідо» наслідком яких є купівля-продаж запасних частин, а тому податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0000812320 та №0000822320, від 18.08.2011 року №0001712320 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо визнання неправомірними дій Відповідача по визнанню нікчемними правочину між Позивачем та ТОВ «Колідо», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, які породжують для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскаржуваний Акт №457/232/32930535 від 13.05.2011 року. про результати документальної позапланової виїзної перевірки безпосередньо не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, тобто не є нормативним актом або правовим актом індивідуальної дії, отже не є рішенням в розумінні процесуального законодавства.

За таких обставин, вимоги Позивача про визнання протиправними дії Відповідача по формуванню в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки №457/232/32930535 від 13.05.2011 року висновків про порушення ним норм податкового законодавства є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними висноків акту перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року по справі № 804/12338/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим