Постанова

від 22.11.2013 по справі 827/2714/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2013 рокуСправа №827/2714/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Паздеріної О.М.,

за участю: представника позивача Петровської О.С. (довіреність № б/н від 05.11.2013 року), представника відповідача Гронцевої О.А. (довіреність № 8-1-6/4544 від 19.09.2013 року) представника третьої особи (ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень») Бондар В.В. довіреність № б/н від 19.11.2013 року), представника третьої особи (ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень») Польського О.В. )паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 11.07.1997 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Геокомінтіз» до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України в м. Севастополі і АР Крим, Приватного підприємства «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» про визнання дій протиправними та спонукання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Геокомінтіз» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі про визнання дій протиправними та спонукання вчинити певні дії. Вказує, що рішенням № РВ-8500019972013 від 09.09.2013 року державним кадастровим реєстратором головного управління Державного земельного агентства у м. Севастополі було відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру України, на підставі того, що існує накладення з земельною ділянкою 8536400000:03:015:0056 та пропозицією уточнити межі земельної ділянки.

Ухвалою від 06 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, також цією ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Фонд державного майна України в м. Севастополі і АР Крим, Закрите акціонерне товариство «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень». Ухвалою від 06 листопада 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Протокольною ухвалою від 19 листопада 2013 року замінено третю особу з ЗАТ «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» на Приватне підприємство «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що рішенням № РВ-8500019972013 від 09.09.2013 року державним кадастровим реєстратором головного управління Державного земельного агентства у м. Севастополі було відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру України, на підставі того, що існує накладення з земельною ділянкою 8536400000:03:015:0056 та пропозицією уточнити межі земельної ділянки. Як з'ясувалось вказаний кадастровий номер земельної ділянки належить суміжному землекористувачу ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень», на підставі заяви якого було присвоєно кадастровий номер суміжної земельної ділянки. Також вказує, що межа земельної ділянки з кадастровим № 8536400000:03:015:0056 находить на об'єкти нерухомого майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут Геокомінтіз» та Фонду державного майна України.

Відповідач з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що земельній ділянці по вул. Індустріальна, 3 А на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування виробничої бази було саме визначено кадастровий номер, а не присвоєно. Також вказує, що ствердження позивача про те, що земельні ділянка по вул. Індустріальна, 3 А виходить за межу фактичного землекористування ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» є безпідставними, оскільки порушення земельного законодавства з боку вказаного підприємства не встановлено органами, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Представники третьої особи ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» з позовними вимогами не погодились повністю, просили у задоволенні позову відмовити. Вказують, що позивач не є носієм порушеного права, у зв'язку з чим суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог за відсутністю існування права на звернення з вказаним позовом.

Третя особа, Фонд державного майна України в м. Севастополі і АР Крим, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено: зі змісту технічної документації № 03/11/10 із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування виробничої бази за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3-А вбачається визначення кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Індустріальна, 3-А (а.с.38) - 8536400000:03:015:0056 .

Відповідно до завдання на виконання робіт, затвердженого 09.11.2010 року директором - розпорядником Польським А.В., площа земельної ділянки за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3-А складає 0,3659 га; умови надання земельної ділянки - в оренду (а.с.41).

Згідно з довідкою про правовий статус і форму власності земельної ділянки ЗАТ «СІ ГІНТД» за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3-А для будівництва та обслуговування виробничої бази, вказана земельна ділянка відноситься до державної форми власності, власником є Севастопольська міська Рада (а.с.43).

Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 1/25 від 21.01.1986 року «Про виділення Севастопольському відділу «УкрГІНТІЗ» земельної ділянки під будівництво будівельної бази», виділено Севастопольському відділу Українського державного головного інституту інженерно-технічних досліджень для розміщення виробничої бази земельну ділянку площею 0,51 га , розташовану по вул. Індустріальна, 3-А, раніше рішенням виконкому міської ради № 20/1030 від 17.11.1982 року відведену Севастопольській автошколі Кримоблавтоучкомбіната (а.с.47).

27.07.1993 року між Севастопольським регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством покупців, створеного членами трудового колективу державного підприємства «Державне Севастопольське підприємство гео-інженерно-технічних досліджень було укладено договір №1 купівлі-продажу майна (а.с.48). Договір № 1 була зареєстровано секретаріатом міської Ради від 01.09.1993 року. Відповідно до п. 1 Договору, продавець продає, а покупець купує державне майно «Державного Севастопольського підприємства гео-інженерно-технічних досліджень» на загальну суму 6 208.4 тис. крб. (шість мільйонів двісті вісім тисяч чотириста карбованців).

Відповідно до п. 1 Статуту Закритого акціонерного товариства «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Севастопольський гео-інженерно-технічних досліджень» від 07.07.2008 року (а.с.66-84), Закрите акціонерне товариство «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень», іменовані надалі Товариство, створено шляхом приватизації Державного Севастопольського підприємства гео-інженерно-технічних досліджень у результаті ухвалення членами трудового колективу рішення про приватизацію майна цього підприємства і подальшого укладання купівлі-продажу відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Відповідно до ст. 7 Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858) правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про планування і забудову територій», цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 6 Закону № 858 землеустрій базується на таких принципах: а) дотримання законності; б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища; в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів; г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування; д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Статтею 22 Закону № 858 передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Згідно зі ст. 25 Закону № 858, документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 53 Закону № 858, проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають: а) цільове призначення земель; б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані; в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації; г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон; д) напрями природоохоронної діяльності. Проекти землеустрою можуть передбачати також формування земельних ділянок державної та комунальної власності за рахунок земель, не наданих у користування. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів підлягають погодженню комісіями з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами.

Статтею 56 Закону № 858 встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджене замовником документації; в) копії документів, що посвідчують право на земельні ділянки; г) плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; ґ) матеріали польових геодезичних робіт; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; е) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути; є) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі знаходження земельної ділянки в заставі, користуванні); ж) згоду власника земельної ділянки (а щодо земель державної власності - органу, згідно з його повноваженнями здійснювати розпорядження земельною ділянкою) на поділ чи об'єднання земельних ділянок землекористувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній). При передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється.

Відповідно до ст. 70 Закону № 858, спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судом.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про землеустрій» самостійно, за відсутністю правових підстав, виготовило технічну документацію № 03/11/10 із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування виробничої бази за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3-А. Зокрема, зі змісту вказаної технічної документації вбачається, що Приватним підприємством «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» також було визначено площу земельної ділянки самостійно, правовий статус земельної ділянки визначено на момент складення технічної документації та визначення кадастрового номеру невірно без врахування норм пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, щодо визначення повноважень стосовно розпорядження землями, яки діяли на момент складання технічної документації та визначення кадастрового номеру.

Приватним підприємством «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» не надано суду належних та достатніх доказів того, що останній є саме правонаступником Севастопольського відділу «УкрГІНТІЗ», якому на підставі рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 1/25 від 21.01.1986 року було виділено для розміщення виробничої бази земельну ділянку площею 0,51 га , розташовану по вул. Індустріальна, 3-А.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Геокомінтіз» (позивач) було створено шляхом реорганізації МПП «Геоком» та ТОВ «Геоком-Інтез» та є правонаступником вказаних підприємств.

09.01.1992 року між АП «КримГІІНТІЗ» (далі - Продавець) та МПП «Геоком» (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.13). Відповідно до п. 1 договору, Продавець продає, а Покупець покупає будівлі та споруди АП «КримГІІНТІЗ», що знаходяться в місті Севастополі, збудовані на кошти, отримані в результаті господарської діяльності АП «КримГІІНТІЗ» в період його знаходження в оренді, не введенні в експлуатацію та не закінчені будівництвом. Перелік будівель та споруд включає: 1. Гаражі на 5 автомобілів; 2. Бокси для зупинки автомобілів - 8 шт.; 3. Бокси для зберігання пального - 3шт.;4. Комора 6 х 6 на першому поверсі двоповерхового будинку.

Згідно з п. 3 Договору, Покупець передає ділянку землі, на якій знаходяться споруди. До оформлення Покупцем відводу землі у власність, він сплачує АП «КримГІІНТЕЗ» вартість оренди вказаної землі.

Відповідно до акту державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 04.01.1999 року (а.с.141-144), затвердженого наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 3 від 06.01.1999 року (а.с.145) гаражі та господарські споруди ТОВ «Геоком-ІНТІЗ» введені в експлуатацію.

Відповідно до Свідоцтва на право власності на гаражі та господарські споруди, зареєстрованого 16.01.1999 року ДКП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна», ТОВ «Геоком-ІНТІЗ» належать на праві колективної власності гаражі та господарські споруди, що знаходяться в м. Севастополі по вул. Індустріальна, 3 «Б» (а.с.140).

Рішенням № РВ-8500019972013 від 09.09.2013 року, державним кадастровим реєстратором Головного управління Державного земельного агентства у м. Севастополі відмовлено ТОВ «Інститут «Геокомінтіз» у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстави невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: пересічення із земельною ділянкою 8536400000:03:015:0056, уточнити межі земельної ділянки (а.с.7).

Відповідно до протоколу № ПП-8500003132013 від 09.09.2013 року, заява ТОВ «Інститут «Геокомінтіз» про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не відповідає наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об'єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки) (а.с.9).

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 року № 749 (далі - Тимчасовий порядок) (що діяв на час прийнятті спірних відносин) кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Пунктом 4 Тимчасового порядку встановлено, що кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку кадастровий номер не змінюється.

Згідно з п. 5 Тимчасового порядку, у разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. При цьому попередній кадастровий номер отримує статус архівного і в подальшому не використовується.

Відповідно до п. 11 Тимчасового порядку, для визначення кадастрового номера земельної ділянки розробник документації із землеустрою подає до територіального органу Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки: заяву про визначення кадастрового номера земельної ділянки; документацію із землеустрою, зокрема документи, зазначені в підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку; файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл). Забороняється вимагати подання документів та відомостей, не передбачених цим пунктом. Посадова особа територіального органу Держкомзему присвоює зазначеній заяві та документації із землеустрою обліковий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: КОАТУУ: НКЗ: НКК: НЗД, де КОАТУУ - десятизначний код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, останніми двома цифрами якого є нулі; НКЗ - двозначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон у межах одного об'єкта адміністративно-територіального устрою становить 99); НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999); НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою (п. 8 Тимчасового порядку).

Відповідно до п. 9 Тимчасового порядку, структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: 1) індексної кадастрової карти; 2) чергового кадастрового плану; 3) даних, що містяться у державному реєстрі земель; 4) відомостей про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки; 5) плану меж земельної ділянки або кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки (далі - план меж або кадастровий план земельної ділянки).

Пунктом 11 Тимчасового порядку встановлено, що для визначення кадастрового номера земельної ділянки розробник документації із землеустрою подає до територіального органу Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки: заяву про визначення кадастрового номера земельної ділянки; документацію із землеустрою, зокрема документи, зазначені в підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку; файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл). Забороняється вимагати подання документів та відомостей, не передбачених цим пунктом. Посадова особа територіального органу Держкомзему присвоює зазначеній заяві та документації із землеустрою обліковий номер.

Відповідно до п. 15 Тимчасового порядку, визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, здійснюють територіальні органи Держкомзему.

Згідно з п. 16 Тимчасового порядку, для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, власник (користувач) такої ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про державну реєстрацію земельної ділянки (далі - заява про державну реєстрацію) та копії: документа, що посвідчує особу, а для уповноваженої особи також документа, що посвідчує її повноваження; документа, що посвідчує право на земельну ділянку; ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб - для фізичної особи (у разі наявності), ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - для юридичної особи. Посадова особа територіального органу Держкомзему присвоює заяві про державну реєстрацію обліковий номер.

Пунктом 27 Порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 (далі - Порядки) запис у Поземельній книзі скасовується посадовою особою на підставі рішення суду в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що межа земельної ділянки з кадастровим № 8536400000:03:015:0056 находить на об'єкти нерухомого майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут Геокомінтіз» та Фонду державного майна України, що також не заперечується відповідачем та третьою особою ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень».

Щодо заперечень ПП «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» з приводу того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Геокомінтіз» відсутнє право на звернення з даним позовом суд зазначає наступне.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 3157 від 22.05.2012 року надано згоду товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут геокомінтіз» на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,28 га, розташованої по вул. Індустріальна, 3-Б, витребуваної ТОВ «Інститут геокомінтіз» для будівництва та обслуговування гаражів та господарських споруд (а.с.111).

Відповідно до довідки про правовий статус та форму власності земельної ділянки, форма власності земельної ділянки в м. Севастополі по вул. Індустріальна, 3-Б визначена як комунальна, функціональне призначення - для будівництва та обслуговування гаражів і господарських будівель (а.с.121).

Звернення позивача до Севастопольської міської Ради с заявою та прийняття СМР відповідного рішення безперечно доводить дотримання ним процедури відповідно до встановленого порядку оформлення права користування земельною ділянкою та підтверджує його право на звернення до суду з даним позовом. Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що на вказаної земельної ділянці наявні об'єкти на яки зареєстроване право власності позивача та Фонду державного майна України в м. Севастополі і АР Крим.

З урахуванням вищевикладених нормативно-правових норм суд дійшов до висновку, що відповідач при визначенні кадастрового номеру земельній ділянки Приватному підприємству «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3 а діяв з перевищенням наданих повноважень в порушення Тимчасового порядку присвоєння (визначення) кадастрового номера земельній ділянці, Перехідних положень Земельного Кодексу України тощо. Суд зазначає, що рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 1/25 від 21.01.1986 року не є таким, що надає право на реєстрацію права власності, користування та внесення відомостей у поземельну книгу із присвоєнням кадастрового номеру без врахування норм законодавства України, яким земельні відносини у 2011 році було врегульовано.

У судовому засіданні встановлено що кадастровий номер земельної ділянки було визначено, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, в частині визнання дій Головного управління Держземагентства у м. Севастополі щодо визначення кадастрового номеру земельній ділянки Приватному підприємству «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3 а протиправними.

Постанова складена та підписана 27 листопада 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Визнати дії Головного управління Держземагентства у м. Севастополі щодо визначення кадастрового номеру земельній ділянки Приватному підприємству «Севастопольський інститут гео-інженерно-технічних досліджень» розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3 а протиправними .

2. Скасувати кадастровий номер 8536400000:03:015:0056, що був визначений земельній ділянці розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3 а.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак