УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/4919/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є. суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М. за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі №2а/0470/4919/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення – рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» 26 квітня 2011 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі згідно якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000270720 від 22 квітня 2011 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 637 031,20 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №49/08-07-207/36608356 від 11 квітня 2011 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.04.2011 року №0000270720. Постанова суду мотивована тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів та не довів обґрунтованість визначення податкового зобов'язання ТОВ «Промисловий ремонт», таким чином не довів правомірність оскарженого позивачем рішення. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме пп.198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України та процесуального права, а саме статті 86 КАС України, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити. Зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено обставин, що свідчать про реальність спірної господарської операції, не встановлено наявність у ТОВ «Вєнтек» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду господарської діяльності. Крім того, суд першої інстанції не врахував відсутність первинних документів, що підтверджують факт передачі товару від покупця до продавця, а також те, що податковий орган не повинен звертатися до суду з позовом про визнання правочину нікчемним. Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вєнтек» (код ЄДРПОУ 36494829). За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №49/08-07-207/36608356 від 11.04.2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1637031,20 грн. (т.1 а.с.12-22). Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року податку на додану вартість в сумі 1 637 031,20 грн. за податковими накладними № 23 від 28.01.2011 року та № 24 від 31.01.2011 року (т.1 а.с.67,69). Згідно акта перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Вєнтек», без мети реального настання правових наслідків, так як операції контрагента не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000270720 від 22.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 637 031,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (т.1 а.с.23). Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав. Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/ послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Вєнтек» укладено договір купівлі-продажу від 24.01.2011 року №24/11, предметом якого є поставка товару – кількість та номенклатура якого визначається в специфікаціях (т.1 а.с.45-47). Згідно накладної № 23 від 28 січня 2011 року та № 24 від 31 січня 2011 року ТОВ «Вєнтек» передало позивачу вказаний товар (т.1 а.с.66,68). Поставка товару здійснена шляхом самовивозу директором позивача приватним автотранспортом, що підтверджується наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, звітами про використання коштів, копією аркушу Журналу обліку виданих довіреностей та даними зазначеними в акті перевірки (т.2 а.с. 8-14, т.1 а.с. 16). Оплата вартості придбаного товару позивачем здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 4602 від 17.03.2011 року, № 4277 від 25.02.2011 року, № 4601 від 17.03.2011 року (т.1 а.с.54,55). ТОВ «Вєнтек» виписано позивачу податкові накладні № 23 від 28 січня 2011 року та № 24 від 31 січня 2011 року на загальну суму 9 222 187.20 грн. в.т. ПДВ 1 637 031,20 грн. (т.1 а.с.67,69). Крім того обставини поставки товару ТОВ «Вєнтек» згідно договору від 24.01.2011 року №24/11 підтверджується даними акта перевірки від 11.04.2011 року № 49/08-07-207/36608356. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «эВєнтек», оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар для використання у власній господарській діяльності та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства. Щодо доводів податкового органу викладених в апеляційній скарзі про наявність певних порушень в діяльності контрагента позивача – ТОВ «Вєнтек», а саме «в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.01.11 року по 31.01.11 року» суд апеляційної інстанції зауважує на наступному. Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Крім цього, колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який відхилив доводи відповідача з приводу нікчемності угоди, укладеної позивачем з контрагентом, враховуючи наступне. При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи податкового органу про «відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Вєнтек»», оскільки вказані обставини не є підставами для визнання правочину нікчемним, крім того податковим органом не надано суду доказів в підтвердження того які саме трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення повинні бути у ТОВ «Вєнтек» для здійснення спірних господарських операцій з позивачем. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства. Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі №2а/0470/4919/11 - без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Головуючий: В.Є. Чередниченко Суддя: А.О. Коршун Суддя: О.М. Панченко Повний текст ухвали виготовлений 29 листопада 2013 року.
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2013 |
Оприлюднено | 06.12.2013 |
Номер документу | 35787680 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чередниченко В.Є.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чередниченко В.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні