Постанова

від 02.12.2013 по справі 910/9536/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/9536/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Колесник Р.Ю. - за довіреністю,

Від відповідача-1: представник не з'явився,

Від відповідача-2: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика",

на рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2013 року

у справі №910/9536/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-

зернова корпорація України"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Злата"

2. Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська

макаронна фабрика"

про стягнення 143 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Злата", 2. Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" про стягнення 143 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 34 від 22.10.2012 р. щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2013 року у справі № 910/9536/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, Публічне акціонерне товариство "Сімферопольська макаронна фабрика" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що він не погоджував умови, термін поставки, його ціну.

Крім того, апелянт стверджує, що позивачем пропущено строк пред'явлення вимог в частині вимог до поручителя.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Відповідачами не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленням № 09795700, №09795689.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Злата" (покупець) був укладений договір поставки № 34, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити борошно пшеничне вищого сорту (далі - товар).

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість, ціна товару, умови та строки поставки визначаються в Специфікаціях, які після підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками, є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до специфікацій № 1 від 22.10.2012 року та № 2 від 28.10.2012 року до договору поставки № 34 від 22.10.2012 року постачальник зобов'язувався передати покупцю борошно пшеничне вищого ґатунку у кількості 80 тонн за ціною 3 100,00 грн. з ПДВ за тонну на загальну суму 248 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що момент передачі товару є момент підписання покупцем супровідних документів із зазначенням дати фактичного отримання товару в таких документах. Якщо дата покупцем не ставиться, моментом отримання є дата, визначена постачальником при складанні супровідних документів.

У п. 3.2 договору сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату по безготівкову розрахунку з використання платіжних доручень на підставі рахунків постачальника протягом 20 (двадцяти) календарних днів.

Як передбачено п. 3.3 договору, сторони зобов'язуються здійснювати звірку взаєморозрахунків при припиненні зазначеного договору, а також щомісячно і за вимогою однієї зі сторін, в результаті чого підписуються акти звірок. У випадку виявлення суперечностей, сторони підписують протокол розбіжностей до вищезазначених актів.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 248 000,00 грн., що підтверджується товаротранспортними накладними №№ 326732, 326749, 326670, 326688 (а.с.15-18).

Крім того, на виконання умов п. 3.2 договору, позивач за поставлене пшеничне борошно виставив відповідачу рахунки: № 237 від 23.10.2012 на суму 62 000,00 грн. з ПДВ, № 242 від 27.10.2012 року на суму 62 000,00 грн. з ПДВ, № 254 від 05.11.2012 року на суму 62 000,00 грн. з ПДВ, № 258 від 08.11.2012 р. на суму 62 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 19-22).

Встановлено, що за поставлений товар відповідач-1 розрахувався частково.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 31.12.2012 року між позивачем та відповідачем-1 проведено звірку взаєморозрахунків по договору поставки № 34 від 22.10.2012 року, відповідно до якого заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 143 000,00 грн.

Однак, доказів оплати відповідачем-1 заборгованості за поставлений позивачем товар в матеріалах справи не міститься.

Як передбачено п. 8.10 договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, Публічне акціонерне товариство "Сімферопольська макаронна фабрика" виступає гарантом погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Злата" перед Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта про те, що позивачем пропущено строк пред'явлення вимог в частині вимог до поручителя, з огляду на наступне.

Як передбачено п. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як свідчать матеріали справи, сторони у відповідності до вимог п.3.3 Договору станом на 31.12.2012р. провели звірку взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-1 щодо розрахунків по договору поставки № 34 від 22.10.2012р., за результатами якої встановлена заборгованість відповідача-1 перед позивачем в розмірі 143 000 грн.

Позов заявлено до боржника та поручителя 22.05.2013р., отже в межах шести місяців.

Окрім того, позивачем 10.04.2013 року було направлено Публічному акціонерному товариству "Сімферопольська макаронна фабрика" претензію щодо погашення заборгованості у розмірі 143 000,00 грн., що підтверджується описом вкладення від 10.04.2013 року та поштовим повідомленням № 00287084 про отримання уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" зазначеної вище претензії (а.с.38-42).

Крім того, судова колегія вважає не обґрунтованими посилання апелянта на те, що він не погоджував умови, термін поставки, його ціну, оскільки відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість, ціна товару, умови та строки поставки визначаються в Специфікаціях, які після підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками, є невід'ємною частиною цього Договору.

Тобто, за умовами договору поставки № 34 від 22.10.2012 року умови, термін поставки та ціну товару погоджують сторони договору, що й було зроблено у специфікаціях № 1 від 22.10.2012 року та № 2 від 28.10.2012 року.

Також, судовою колегією встановлено, що листом від 21.12.2012 року за № 1652 відповідач-2 підтвердив свої зобов'язання щодо погашення заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів суми боргу у розмірі 143 000,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом вірно дотримано положення статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору на солідарно відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2013 року у справі № 910/9536/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/9536/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.А. Пашкіна