Рішення

від 26.11.2013 по справі 918/837/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2013 р. Справа № 918/837/13

Господарський суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючого судді - Пашкевич І.О.

суддів: Політики Н.А., Романюка Р.В.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт"

до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт"

про стягнення заборгованості в сумі 81 900 грн. 00 коп.

За участі представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Мельник М.В. довіреність від 26.11.2013 року.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

На підставі частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: В червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" (далі Товариство) звернулось з позовною заявою про стягнення з відповідача Приватного підприємства "Інтерекопласт" (далі Підприємство) 81 900 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами: відповідно до усної домовленості Підприємство зобов'язалось продати Товариству 7 800 кг сировини полівініл хлориду на загальну суму 81 900 грн. в підтвердження чого 27.07.2012 року надіслало останньому факсимільним зв'язком рахунок №7/5097, який ТОВ "Асторія-пласт" оплатило в той же день, що підтверджується платіжним дорученням №203. Однак, Підприємство, при прибутті позивача згідно попередньої телефонної домовленості, в отриманні вказаної кількості сировини без будь-яких пояснень відмовило, коштів не повернуло, що зумовило позивача звернутись з позовом про повернення перерахованих коштів за неотриманий товар.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.06.2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.06.2013 року.

10.07.2013 року відповідачем через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Підприємство зазначає, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання по передачі сировини на загальну суму 81 900 грн., що підтверджується накладною №7/1418 та дорученням №74 від 27.07.2012 року, відповідно просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.08.2013 року строк розгляду справи №918/837/13 за клопотанням відповідача продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 19.08.2013 року господарським судом Рівненської області по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис на накладній №7\1418 від 27.07.2012 року в графі "Принял" Сивим Олегом Миколайовичем, чи іншою особою? Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

09.10.2013 року матеріали справи №918/837/13 супровідним листом від 04.10.2013 року №2917 разом з висновком судової почеркознавчої експертизи повернуті до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.10.2013 року провадження у справі №918/837/13 поновлено.

Розпорядженням в.о. голови суду від 11.10.2013 року, за заявою судді Пашкевич І.О., у зв'язку із складністю справи №918/837/13 та відповідно до ст.4-6 ГПК України, подальший розгляд зазначеної справи призначено у колегіальному складі трьох суддів: Пашкевич І.О. (головуючий), Кочергіної В.О., Романюка Р.В.

Ухвалою господарського суду Рівненської області справу №918/837/13 прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: Пашкевич І.О. (головуючий), Кочергіна В.О., Романюк Р.В.

Розпорядженням голови господарського суду Рівненської області від 12.11.2013 р. по справі № 918/837/13 у зв'язку із хворобою судді Кочергіної В.О. доручено розгляд справи здійснити колегіально у наступному складі суду: Пашкевич І.О. (головуючий), Політика Н.А., Романюк Р.В.

12.11.2013 р. представником позивача Хохловим В.О. через відділ канцелярії суду було подано заяву про відвід колегії суддів господарського суду Рівненської області у складі головуючого-судді Пашкевич І.О., суддів - Кочергіної В.О., Романюка Р.В.

Ухвалою суду від 12.11.2013 року відмовлено в задоволенні заяви представника ТзОВ "Асторія-пласт" Хохлова В.О. про відвід суддів.

12.11.2013 року позивачем через відділ канцелярії суду подано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач в судове засідання 26.11.2013 року не забезпечив участі свого повноважного представника, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 122).

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Таким чином суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника позивача.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2012 року Підприємством факсимільним зв'язком було направлено Товариству рахунок №7/5097 на оплату товару (ПВХ Ongrovil S-5070, в кількості 7 800 кг, на загальну суму 81 900 грн. 00 коп.) (а.с. 9).

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №203 ТОВ "Асторія-пласт" 27.07.2012 року згідно рахунку №7/5097 від 27.07.2012 року перерахувало ПП фірмі "Інтерекопласт" 81 900 грн. 00 коп. (а.с. 10).

Проте, як зазначив позивач, відповідач відмовив йому в отриманні оплаченого ним товару без будь-яких пояснень, у зв'язку з чим Товариство 12.11.2012 року направило на адресу відповідача претензію в якій позивач запропонував Підприємству відвантажити 7 800 кг сировини ПВХ Ongrovil S-5070 або повернути 81 900 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст.181 ГК України). Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу дії статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом наведених правових норм та взаємних дій ТОВ "Асторія-пласт" та ПП фірма "Інтерекопласт", виникли взаємні цивільні права та обов'язки. Зокрема, дії відповідача з пропозицією оплатити товар (сировина полівініл хлориду на суму 81 900 грн. 00 коп.) шляхом направлення рахунку №7\5097 та дії позивача по оплаті вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по передачі попередньо оплаченого товару.

При цьому за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідач у своїх поясненнях в якості доказу, що підтверджує виконання господарської операції з передачі товару (сировини полівініл хлориду), посилається на накладну №7/1418 від 27.07.2012 року (а.с. 21) та довіреність №74 від 27.07.2012 року (а.с. 22).

Проте, суд, оцінюючи в межах предмету доказування у цій справі, надану відповідачем на підтвердження своїх заперечень накладну в контексті допустимості доказів, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До документів, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції по передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Так, пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після закінчення.

Частиною 1 ст.1 названого Закону встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З системного аналізу положень викладених нормативно-правових актів вбачається, що факт господарської операції, а саме, передачі товару відповідачем повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Однак, наявний в матеріалах справи оригінал накладної №7\1418 від 27.07.2012 року (а.с. 64) не є допустимим доказом здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, який може бути взятий до уваги судом, відтак не може підтвердити отримання позивачем товару (сировини полівініл хлориду), з огляду на те, що висновком судової почеркознавчої експертизи №2917 від 04.10.2013 року (а.с. 80-81), який в силу ст.42 ГПК України є доказом у господарському процесі, встановлено, що підпис від імені Сивого О.М., розташований в графі "Принял" в накладній №7\1418 від 27.07.2012 року, виконаний не Сивим Олегом Миколайовичем, а іншою особою з намаганням його виконавця наслідувати справжній підпис Сивого О.М. Висновок експертизи на момент розгляду справи є чинним, не спростований жодним іншим доказом.

Будь-яких інших доказів, що підтверджували б здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем з купівлі-продажу товару (сировини полівініл хлориду) на загальну суму 81 900 грн. 00 коп. відповідачем суду не надані.

У свою ж чергу, на думку суду, також неможливо вважати доказом отримання позивачем товару довіреність №74 від 27.07.2012 року, так як довіреність на отримання товарів є лише документом, який посвідчує право особи, на отримання товару. Водночас, довіреність не є документом, який підтверджує факт передачі товару від однієї особи до іншої, оскільки відповідно до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16.05.1996р., у разі відпуску товарно-матеріальних цінностей на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ).

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2012 року у справі № 9/111/2011/5003.

Із встановлених вище обставин слідує, що відповідач не виконав своїх зобов'язань по передачі товару, крім того не надав суду доказів, які б свідчили про повернення сплачених позивачем коштів, відтак позовна вимога позивача про стягнення з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" 81 900 грн. 00 коп. стверджується наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованою та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за провдення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, в якості доказу оплати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у даній справі, надано платіжне доручення № 83 від 20.09.2013 року на суму 2 142 грн. 00 коп. (а.с. 111).

Таким чином, на підставі ст. 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 720 грн. 50 коп. та витрати понесені позивачем за провдення судової експертизи в сумі 2 142 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" (33003, вулиця Гагаріна, будинок 39, місто Рівне, код ЄДРПОУ 30461096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" (45602, вулиця Надстирна, будинок 95, село Підгайці, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 32930404) заборгованість в сумі 81 900 (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено " 02" грудня 2013 року.

Головуючий суддя Пашкевич І.О.

Судді: Політика Н.А.

Романюк Р.В.