Рішення

від 26.11.2013 по справі 919/1120/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року справа № 919/1120/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВТУРБОСНАБ"

(99011, м. Севастополь, вул. 6-та Бастіонна,46, офіс 312)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш"

(99045, м. Севастополь, вул. Шостака,9)

про стягнення 300000,00 грн.

суддя Щербаков С.О.

Представники сторін не з`явились ,

Суть спору :

01.10.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВТУРБОСНАБ" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 300000,00 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 514, 517, 526-530 Цивільного кодексу України, умови Договору цесії №1/13 від 11.09.2013, мотивовані тим, що позивач у даній справі за Договором цесії №1/13 від 11.09.2013 прийняв на себе право вимоги боргу від відповідача у цій справі за договором №12 від 15.07.2013 в розмірі 300000,00 грн., а оскільки відповідач не виконав умови договору Договору №12 від 15.07.2013, у останнього утворилась заборгованість перед новим кредитором в заявленому розмірі.

Ухвалою суду від 04.10.2013 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 23.10.2013 відкладався на 13.11.2013 та 13.11.2013 на 26.11.2013.

У судове засідання 26.11.2013 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку, про причини неявки суд не повідомив. Раніше, в судових засіданнях позовні вимог підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2013 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, раніше надав відзив, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив розглянути справи без участі представника (а.с. 38-39).

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Також, згідно пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 між фізичною особою Радзівон Анатолієм Васильовичем (далі - позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (далі - позичальник) було укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) №12 (далі - Договір №12) /а.с. 8-9/, відповідно до пункту 1.1. якого позикодавець надає позичальнику зворотню фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути дану фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору №12, сума позики складає 300000,00 грн.

Згідно п. 4.1., 5.1. Договору №12, строк надання позики становить один місяць з моменту його передачі (внесення в касу або надходження його на банківський рахунок) позичальника. Позика повертається позикодавцю у готівковій формі або перерахуванням на його банківський рахунок в строк, зазначений в п.4.1. даного Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту перерахування суми займу позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання (розділ 6 Договору №12).

11.09.2013 між фізичною особою Радзівон Анатолієм Васильовичем (далі - цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВТУРБОСНАБ» (далі - цесіонарій) було укладено договір цесії №1/13 (далі - Договір) /а.с. 10/, відповідно до пункту 1.1. якого цедент передає цесіонарію, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу за договором №12 від 15.07.2013, укладеного між цедентом та товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (далі - боржник) / а.с.10/

Пунктом 1.2. Договору визначено, що за даним договором цесіонарію переходять права вимоги від боржника належного виконання зобов'язань з оплати боргу в розмірі 300000,00 грн., штрафних санкцій передбачених вищевказаним договором та законами України, а також на укладення договорів відступного та отримання відступного в розмірі, що припиняє зобов'язання боржника на повернення суми.

Згідно 1.3. Договору, сума боргу в розмірі 300000,00 грн. є сумою боргу, що підтверджена договором №12 від 15.07.2013, а також фінансовими та бухгалтерськими документами, за якими боржник не виконав повністю свої зобов'язання відносно розрахунку за надану йому цедентом зворотню фінансову допомогу (займу).

Згідно п.2.1. Договору, цедент на дату підписання даного Договору передає цесіонарію наступні документи: договір №12 від 15.07.2-13 на двох аркушах; квитанцію до приходного касового ордеру №60 від 16.07.2013 на одному аркуші; акт звірення взаємних розрахунків від 06.09.2013 на одному аркуші.

Умови даного Договору цесії припиняють свою дію, якщо боржник погасив заборгованість за договором №12 від 15.07.2013 раніше, ніж цесіонарій вступив в свої права за даним договором (п. 5.1. Договору).

У пункті 6.1 Договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Згідно акту прийому-передачі від 11.09.2013, фізична особа Радзівон Анатолій Васильович передав, а товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВТУРБОСНАБ» в особі директора прийняло наступні документи, що є доказом прав нового кредитора у зобов'язані, передбаченому договором №12 від 15.07.2013: договір №12 від 15.07.2013; квитанція до приходного касового ордеру №60 від 16.07.2013; акт звірення взаємних розрахунків від 06.09.2013 між Радзівон А.В. та ТОВ «Атлантик Фиш»; повідомлення від 11.09.2013 на адресу ТОВ «Атлантик Фиш» про укладення договору цесії з ТОВ «СЕВТУРБОСНАБ» (а.с. 11-12).

11.09.2013 Радзівон А.В. надіслав на адресу ТОВ «Атлантик Фиш» повідомлення, стосовно укладення 11.09.2013 з ТОВ «СЕВТУРБОСНАБ» договору цесії та переходу до ТОВ «Атлантик Фиш» всіх прав Радзівон А.В. як кредитора за договором №12 від 15.07.2013 (а.с. 13).

Вимогою від 11.09.2013 ТОВ «СЕВТУРБОСНАБ» наполягав на погашенні відповідачем - ТОВ «Атлантик Фиш» в строк до 17.09.2013 заборгованості за договором №12 від 15.07.2013 в розмірі 300000,00 грн. (а.с. 14), однак вказана вимога була залишена без задоволення.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини 1 статті 627 названого Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та фізичною особою Радзівон Анатолієм Васильовичем було укладено Договір позики (зворотної фінансової допомоги) №12 від 15.07.2013.

Судом встановлено, за цим договором, позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 300000,00 грн. (позику) шляхом внесення їх до каси ТОВ „Атлантик Фиш", на підтвердження чого відповідачем долучено копію касової книги ТОВ «Атлантик Фиш» (а.с. 85-124).

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами пункту 4.1. вищевказаного Договору №12, позичальник (відповідач) був зобов'язаний повернути суму позики в розмірі 300000,00 грн. протягом одного місяця з моменту її одержання, тобто до 16.08.2013.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, положеннями ст. 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як встановлено судом, фізична особа Радзівон Анатолій Васильович (Позикодавець за Договором позики) на підставі Договору цесії № 1/13 від 11.09.2013 відступив право вимоги до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» щодо повернення позики в розмірі 300000,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю „СЕВТУРБОСНАБ".

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі Договору позики, а саме: первісний кредитор - Радзівон Анатолій Васильович замінений на нового кредитора, позивача у цій справі - ТОВ „СЕВТУРБОСНАБ" та до останнього перейшло право вимагати від боржника - ТОВ „Атлантик Фиш" повернення позики в розмірі 300000,00 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості у розмірі 300000,00 грн. відповідачем суду не надано.

В той же час, 22.10.2013 відповідачем через канцелярію суду була надана заява про визнання позову, в якій він вказував, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 300000,00 грн. є законними та обґрунтованими і просив суд їх задовольнити у повному обсязі /а.с. 38-39/.

Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також, згідно пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями), згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте, суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами зокрема відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Оскільки зібраними у справі доказами підтверджена обґрунтованість позовних вимог, а дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 6000,00 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (99045, м. Севастополь, вул. Шостака,9, ЄДРПОУ 33366082, р/р 2600400019467 в СФ АТ «Укрексімбанк», МФО 384986, ОКПО 25750392) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВТУРБОСНАБ» (99011, м. Севастополь, вул. 6-та Бастіонна,46, офіс 312, ЄДРПОУ 38827573) суму заборгованості у розмірі 300000,00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш» (99045, м. Севастополь, вул. Шостака,9, ЄДРПОУ 33366082, р/р 2600400019467 в СФ АТ «Укрексімбанк», МФО 384986, ОКПО 25750392) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВТУРБОСНАБ» (99011, м. Севастополь, вул. 6-та Бастіонна,46, офіс 312, ЄДРПОУ 38827573) судовий збір у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 02.12.2013.

Суддя C.О.Щербаков