Постанова

від 26.11.2013 по справі 910/2529/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 910/2529/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Т. Данилової Т. Костенко за участю представників: позивачаФедьков О.О. - довіреність від 07.02.2013 р. відповідачаПівак О.А. - довіреність від 30.12.2012 р. третьої особи розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" на постановувід 08.10.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/2529/13 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Логістик" простягнення 745 506,05 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2013 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О. (доповідач), Рогач Л.І. касаційна скарга ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 26.11.2013 р.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/2633 від 22.11.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відрядженні, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б. (доповідач), судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф., якою ухвалою від 25.11.2013 р. касаційна скарга прийнята до свого провадження. Про вказані обставини повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "ДІЄСА" про стягнення з відповідача 745 506,05 грн., з яких: заборгованість у розмірі 661 949,00 грн., пеня у розмірі 71 403,78 грн., 3 % річних у сумі 14 104,67 грн. та інфляційні у розмірі 1 951,40 грн., посилаючись на приписи статей 526, 527, 549, 550, 611, 909, 917, 918, 925 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2013 р. між позивачем та ТОВ "Регіон - Логістик" було укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (договір цесії), згідно якого позивач набув права вимоги від боржника - ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо", яке в подальшому на підставі протоколу загальних зборів від 20.04.2011 р. змінило назву на ТОВ "ДІЄСА", заборгованості та пені, передбачених договором № 01/10/10- РЛ від 01.10.2010 р. про надання транспортно - експедиторських послуг, які в період з 04.01.2011 р. по 16.06.2011 р. були надані ТОВ "Регіон - Логістик" відповідачу, що підтверджується актами виконаних робіт, які не були підписані відповідачем, проте, в силу пункту 4.6 договору про надання транспортно - експедиторських послуг вважаються підписаними.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "ДІЄСА" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що в силу статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Проте, як зазначав відповідач, передані ТОВ "Регіон - Логістик" позивачу ксерокопії документів на підтверджують та не засвідчують прав, що передаються . Крім того, подані позивачем до позовної заяви ксерокопії документів не засвідчені в установленому законом порядку.

У додаткових поясненнях ТОВ "ДІЄСА" також зазначало, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "Регіон - Логістик" за договором про транспортно - експедиційне обслуговування № 01/10/10-РЛ у період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року було надано послуг на загальну суму 2 592 840,00 грн., за які ТОВ "ДІЄСА" оплачено 2 553 856, 44 грн. Факт наданих послуг підтверджується актами виконаних робіт, і неоплаченими лишилися акт виконаних робіт № 249 від 30.03.2011 р. на суму 32 710,00 грн. та акт № 263 від 31.03.2011 р. на суму 15 900,00 грн., у зв'язку з ненаданням ТОВ "Регіон - Логістик" оригіналів документів відповідно до умов договору. Проте, як зазначав відповідач, за актом виконаних робіт № 249 від 14.03.2011 р. було проведено взаємозалік на суму 9 636,44 грн., відповідно до вимоги про відшкодування сум заподіяної шкоди № 02/02/11-1юр від 02.02.2011 р. та вимоги № 17/02/11-1юр від 17.02.2011 р.. а тому як вказував відповідач, загальний розмір неоплачених послуг складає 38 983,56 грн. Проте, оскільки відповідачу вказані акти № 249 від 30.03.2011 р. та № 263 від 31.03.2011 р. не направлені в оригіналі, строк оплати їх не настав і у ТОВ "ДІЄСА" відсутні підстави проведення оплати за вказаними актами (том 3 а.с. 2-4).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р., зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Регіон - Логістик".

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2013 р. (судді: Грєхова О.А., Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ "ДІЄСА" на користь ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" 38 983, 56 грн. основного боргу та 778,77 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем копії документів не відповідають вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55), тому не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку, що відповідач у своїх поясненнях в ході розгляду спору визнав заборгованість за період з 04.10.2010 року по 31.05.2011 року перед ТОВ "Регіон-Логістік", право вимоги за якою передано позивачу, в сумі 38983,56 грн., позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

За апеляційною скаргою ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Баринець О.М., Сітайло Л.Г., Синиця О.Ф.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.10.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи та залишенням поза увагою, що на виконання експедиторського договору первинним кредитором було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів, виставлено рахунки та надіслано акти виконаних робіт на загальну суму 661 949,00 грн., у відповідності до пункту 3.2.10 цього договору. Первинним кредитором були надані відповідачеві всі оригінали документів для підписання або надання вмотивованих заперечень, яких згідно з пунктами 3.4.7 та 4.6 експедиторського договору з боку відповідача не надійшло, що свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати послуг первинного кредитора, строк здійснення якої обраховується з дати отримання листа, зазначеній на поштовому повідомленні про отримання рекомендованого листа.

Скаржник зазначав, що згідно з додатком № 1 до договору цесії № 1 ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" всі документи йому були передані в копіях, а тому відсутня можливість надати їх оригінали до суду. В той же час, первинним кредитором - ТОВ "Регіон-Логістік" оригінали документів не були надані до суду, оскільки відповідно до пункту 3.2.10 експедиторського договору всі оригінали документів були надані відповідачу для підписання. Однак, у судовому засіданні 29.07.2013 р. позивачем до суду були надані оригінали всіх поштових відправлень, у тому числі касових чеків, описів вкладень та корінців про вручення відповідачу поштових відправлень, які судами в порушення статті 32 Господарського процесуального кодексу України не прийняті до уваги.

Заявник касаційної скарги також зазначав, що згідно пункту 2.2 експедиторського договору заявки направлялись відповідачем за допомогою електронної пошти, і відповідно до пункту 3.2.4 договору повинні бути підтверджені первинним кредитором протягом однієї години після направлення відповідачем, а відтак оригінали заявок позивачем не могли бути надані до суду, оскільки роздруковувались з електронної пошти та направлялись відповідачу для підписання. Проте, задовольнивши клопотання відповідача про витребування доказів, судами як першої, так і апеляційної інстанції було необґрунтовано залишено без задоволення аналогічне клопотання позивача про витребування відповідних документів у відповідача, з посиланням лише на твердження представника останнього про відсутність таких документів, чим порушено норми процесуального законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДІЄСА" просило залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін вказуючи, зокрема, на неподання позивачем оригіналів документів на підтвердження своїх вимог, а наявність цих документів у відповідача можливо було б тільки за наявності надання відповідних послуг первинним кредитором відповідачу які, як зазначає відповідач, останньому не надавались.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.2010 р. між ТОВ "Регіон-Логістік" (експедитор) та ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо" (яке в подальшому на підставі протоколу загальних зборів віл 20.04.2011 р. змінило назву на ТОВ "ДІЄСА") (замовник) було укладено договір № 01/10/10-РЛ про надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами якого експедитор зобов'язувався доставляти вантажі замовника в пункти призначення, визначені замовником та передавати їх отримувачу, а замовник зобов'язувався оплатити перевезення у встановленій вартості.

Вантаж, кількість, найменування, пункти призначення (адреса отримувача) та інша необхідна інформація на кожне перевезення погоджується сторонами у відповідних заявках (пункт 1.3 договору).

У пункті 2.1 договору про транспортно - експедиторське обслуговування сторонами були передбачені послуги, які надаються експедитором на підставі цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору, конкретні умови по кожній з послуг обумовлюються у заявці замовника. Допускається отримання відповідним чином оформленої заявки по факсимільному зв'язку або по електронній пошті (Е-mail), які мають рівну юридичну силу.

Замовник проводить щомісячний аналіз роботи експедитора з урахуванням якості виконання заявок, якості приймання та здачі пломби та упаковки товару, якості транспортування та збереження вантажу, своєчасності подачі автомобілів на навантаження та відвантаження, виконання запропонованого об'єму робіт, дотримання водіями інструкцій, правильності та коректності заповнення ТТН та інших супроводжувальних документів, вимог замовника. Аналіз проводиться на підставі карток водія, фотоматеріалів та інших супроводжувальних виконаному рейсу документів. Замовник має право при низькій якості наданих експедитором послуг, виявлених в результаті щомісячного аналізу роботи експедитора, приймати рішення про зменшення об'єму наданих експедитору заявок, до самого прийняття рішення про одностороннє розірвання даного договору (пункти 2.3 та 2.4 договору).

Розділом 3 даного договору встановлені права та обов'язки сторін та пунктом 3.2.4 передбачено, що експедитор зобов'язується прийняти замовлення (заявки) на перевезення (експедирування) до виконання: не пізніше ніж за 1 годину після направлення замовником заявки, підтвердити її приймання до виконання.

Відповідно до пункту 3.2.7 експедитор зобов'язується при прийнятті вантажу до перевезення (експедирування) проконтролювати оформлення товарно - транспортної накладної (в чотирьох екземплярах), дорожнього листа вантажного автомобіля, інших транспортних і звітних документів, загрузку вантажу. Проконтролювати підписання всіма учасниками перевезення товарно - транспортних документів.

Згідно з пунктом 3.2.9 договору експедитор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня за днем доставки вантажу проінформувати замовника про результати доставки вантажу і не пізніше 10 робочих днів з моменту доставки вантажу надати копії документів, вказаних в пункті 3.2.7 цього договору.

Пунктом 3.2.10 договору сторонами встановлено, що в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, експедитор зобов'язаний надати замовнику (з урахуванням пункту 3.2.9) оригінали підписаних товарно-транспортних накладних, дорожнього листа вантажного автомобіля, оригінали відповідного рахунку на оплату та оригінал акта приймання-передачі наданих (виконаних) послуг, податкову накладну та інші документи, визначені цим договором та діючим законодавством.

Замовник, згідно пункту 3.3 договору, має право здійснювати контроль за виконання експедитором прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, вимагати розірвання договору в порядку та у випадках, встановлених діючим законодавством та цим договором, користуватися іншими правами, передбаченими діючим законодавством та договором (пункти 3.3.1-3.3.3 договору).

Замовник зобов'язаний: надати експедитору щотижневий графік відвантаження. Не пізніше ніж за 4 години до завантаження автотранспортного засобу передати експедитору остаточні заявки на організацію міжміських автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, передбачених договором (пункт 3.4.1); погоджувати з експедитором вартість наданих послуг або сукупність наданих послуг в цілому, керуючись специфікацією до договору (пункт 3.4.2); своєчасно, у строки, обумовлені у пункті 4.6 цього договору або обумовлені сторонами додатково, здійснювати розрахунки з експедитором, за винятком рейсів, за якими замовником пред'явлені претензії на підставі складених актів (пункт 3.4.3).

Відповідно до пункту 3.4.7 договору, замовник зобов'язаний протягом 10 днів з моменту надання акта приймання-передачі послуг та інших документів, передбачених пунктом 3.2.10. даного договору (датою надання замовнику документів вважається дата, зазначена на поштовому повідомленні про отримання листа з оголошеною цінністю, або дата отримання таких документів представником замовника) підписати такий акт або надати експедитору письмові заперечення. За відсутності обґрунтованих заперечень з боку замовника, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним замовником без розбіжностей, у тому числі розумінні пункту 4.6 цього договору.

Згідно з пунктом 4.6 договору, експедитор в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акт приймання-передачі послуг (виконаних робіт), документи, передбачені пунктом 3.2.10 цього договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язується оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Підставою для оплати рахунку - фактури є надання експедитором замовнику документів, передбачених пунктом 3.2.10. даного договору та підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.7 договору сторонами також було передбачено, що щомісячно, в строк до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, сторони проводять звірку розрахунків. Про результати звірки сторонами складається акт звірки. Суми недоїмки, які виявлені при звірці розрахунків, погашаються замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта звірки. Суми переплат, які виявлені, відносяться на розрахунки майбутніх періодів або повертаються замовнику у відповідності до письмового повідомлення замовника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту пред'явлення відповідних вимог.

При цьому, сторонами у розділі 6 договору була обумовлена відповідальність сторін та, зокрема, встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки (пункт 6.1).

У випадку прострочення платежу замовник відшкодовує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (у тому числі за кожний день прострочення після збігу шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що 14.01.2013 р. між ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" (новий кредитор) та ТОВ "Регіон-Логістик" (первинний кредитор) було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги (договір цесії), за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до боржника - ТОВ "ДІЄСА", що змінило назву на підставі протоколу загальних зборів учасників № 14 від 20.04.2011 року з ТОВ "Торгова компанія "Ельдорадо", щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору № 01/10/10-РЛ від 01.10.2010 р. на надання транспортно-експедиторських послуг, укладеного між первісним кредитором та відповідачем (в тому числі щодо основного боргу, пені та інших штрафних санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" про стягнення з ТОВ "ДІЄСА" заборгованості за договором № 01/10/10-РЛ від 01.10.2010 р. у розмірі 661 949,00 грн., пені у розмірі 71 403,78 грн., 3 % річних у сумі 14 104,67 грн. та інфляційних у розмірі 1 951,40 грн., посилаючись на приписи статей 526, 527, 549, 550, 611, 909, 917, 918, 925 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, за приписами частини 1 статті 11 якого експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 12 цього Закону передбачені обов'язки клієнта та встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказував, що в період з 04.01.2011 року по 16.06.2011 року, на підставі договору № 01/10/10-РЛ від 01.10.2010 р., експедитором - ТОВ "Регіон-Логістік" було надано ТОВ "ДІЄСА" послуги з перевезення вантажів, виставлено рахунки та надіслано Акти виконаних робіт на загальну суму 661 949,00 грн. (том 1 а.с. 36-64 та а.с. 65-93).

Проте, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт, які не підписані відповідачем та заперечуються ним, надані позивачем в копіях, засвідчених підписом та печаткою позивача, однак не містять зазначення посади особи та дати засвідчення, то вказане свідчить про порушенням пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55), а оскільки оригінали документів суду не надані, вказані докази на підтвердження позовних вимог визнані судом неналежними.

Судами першої та апеляційної інстанції посилання позивача та первісного кредитора - ТОВ " Регіон - Логістик" на відсутність у них оригіналів документів були визнані безпідставними з посиланням на те, що надіслання всіх оригіналів документів замовнику, в тому числі і його власних документів - заявок, суперечить правилам ведення господарських операцій, оскільки оригінали відповідних документів є підставою для відображення відповідних фінансово-господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку учасників господарських операцій.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами вказаної норми належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, відповідно до умов укладеного між ТОВ "Регіон-Логістік" (експедитор) та ТОВ "ДІЄСА" (замовник) договору № 01/10/10 -РЛ від 01.10.2010 р., згідно пункту 2.2 договору отримання відповідним чином оформленої заявки допускається по факсимільному зв'язку або по електронній пошті (Е-mail), які мають рівну юридичну силу. При цьому, згідно пунктів 3.2.9 та 3.2.10 договору експедитор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня за днем доставки вантажу проінформувати замовника про результати доставки вантажу і не пізніше 10 робочих днів з моменту доставки вантажу надати копії документів, вказаних в пункті 3.2.7 цього договору, а в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, експедитор зобов'язаний надати замовнику (з урахуванням пункту 3.2.9) оригінали підписаних товарно-транспортних накладних, дорожнього листа вантажного автомобіля, оригінали відповідного рахунку на оплату та оригінал акта приймання-передачі наданих (виконаних) послуг, податкову накладну та інші документи, визначені цим договором та діючим законодавством.

При цьому, згідно з пунктом 4.6 договору, експедитор надає замовнику акт приймання-передачі послуг (виконаних робіт), документи, передбачені пунктом 3.2.10 цього договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язується оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Підставою для оплати рахунку - фактури є надання експедитором замовнику документів, передбачених пунктом 3.2.10. даного договору та підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

В матеріалах справи наявні копії описів вкладень у цінний лист, поштові повідомлення та фіскальні чеки пошти про направлення ТОВ "Регіон - Логістик" на ім'я ТОВ "ТК "Ельдорадо" документів, конкретний перелік яких наведено у вказаних описах вкладеннях до цінних листів (том 1 а.с. 94-110).

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були залишені поза увагою вказані умови договору про надання транспортно - експедиторських послуг, якими встановлений обов'язок експедитора - ТОВ "Регіон - Логістик" (первісний кредитор) направити замовнику саме оригінали документів, визначені цим договором, а також наявність у матеріалах справи документів поштового відділення про направлення ТОВ "Регіон - Логістик" на ім'я ТОВ "ТК "Ельдорадо" (після зміни назви - ТОВ "ДІЄСА") та отримання останнім відповідних документів, конкретний перелік яких зазначений у описах вкладеннях до цінних листів.

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, позивач - ТОВ "Нетворк Оф Інтернешнл Логістікс" звертався до суду з клопотанням про витребування у відповідача направлених йому згідно договору оригіналів документів, яке судом залишено без задоволення з посиланням на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що вказані документи в оригіналах знаходяться саме у відповідача, а таке твердження позивача є його припущенням. Крім того, судом зазначено, що представник відповідача неодноразово в судових засіданнях вказував, що такі оригінали на підприємстві відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, частиною 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами процесуального законодавства, зокрема, статті 84 Господарського процесуального кодексу України, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 цього Кодексу щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, вказані приписи процесуального законодавства були залишені поза увагою як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

При цьому, як вбачається зі змісту судових рішень у даній справі, суди частково задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що оскільки відповідач у своїх поясненнях в ході розгляду спору визнав заборгованість за період з 04.10.2010 р. по 31.05.2011 р. перед ТОВ "Регіон-Логістік", право вимоги за якою передано позивачу, в сумі 38 983,56 грн., позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Однак, судова колегія вважає суперечливими такі висновки судів, оскільки позивачем вимоги про стягнення заборгованості за надані первинним кредитором послуги за договором транспортного експедирування заявлені за період з 04.01.2011 р. по 16.06.2011 р., що частково охоплює період з 04.10.2010 р. по 31.05.2011 р., за який відповідач визнав наявність правовідносин між сторонами за договором експедирування та наявність заборгованості, при цьому заперечуючи факт надання таких послуг у спірний період при розгляді даної справи, що залишено судами поза увагою.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. у справі № 910/2529/13 та рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Т. Данилова

Т. Костенко