Рішення

від 22.11.2013 по справі 5023/4604/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2013 р.Справа № 5023/4604/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківської області, м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар-Л", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків, про та по зустрічній позовній заяві до про звернення стягнення на предмет іпотеки товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар-Л" , м. Харків, 1. Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківської області, м. Харків, 2. Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків, визнання недійсним договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010р. за участю представників:

позивача за первісним позовом - Артюх А.Л. (дов.), Огурцова Л.О. (дов.)

3-ї особи за первісним позовом ПАТ "Земельний банк" - Старченко Е.М. (дов.),

відповідача за первісним - Новосельцев В.І. (дов.),

3-ї особи за первісним позовом АТ "Лізингова компанія "Сприяння" - Новосельцев В.І. (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Сонар-Л", в якій просить суд з метою задоволення вимог за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р. у розмірі 2 588 506,82 грн., у т.ч. 1 725 000,00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 863 506,82 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрованого у реєстрі за № 934, нежитлові приміщення підвалу № № 9, 10, 27, першого поверху № № 46, 47, 48, 49, 50, другого поверху № № 40, 41, 42, 43, 37, 37-а, 37-6, 37-в, 37-г, 38, 38-а, 39, 51, 52, 53 в нежитловій будівлі літерою А-2 загальною площею 252,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.14/16 із зміненою нумерацією на нежитлові приміщення підвалу № 9, 10, 27, першого поверху № 46, 46а, 47-50, 50а, другого поверху № 37, 37а, 376, 38-40, 42, 43, 51-53, загальною площею 238,4 кв.м., що оцінені ТОВ "Хар-Експерт" згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за договором № 79-08/К станом на 18.05.2012р. у розмірі 835 000, 00 грн., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння". Ухвалою суду від 13.11.2012р. замінено третю особу за первісним позовом Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" на правонаступника Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння".

Ухвалою суду від 30.10.2012 р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнята зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар-Л" до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області про визнання недійсним договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010р.

Ухвалою суду від 13.11.2012р. залучено Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічним позовом.

В слуханні справи оголошувались перерви до 13.11.2012р. о 10:00 год., 04.12.2012р. о 10:00 год., 12.12.2012р. о 12:00 год., 17.12.2012р. о 10:00год.

У судовому засіданні 12.12.2012р. представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 12.12.2012р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 27 грудня 2012р.

Ухвалою суду від 17.12.2012р. провадження у справі зупинено, по справі призначена судова товарознавча експертиза.

Ухвалою суду від 14.05.2013р. усунені розбіжності, а саме в приміщеннях, які підлягають дослідженню згідно ухвали, та які зазначені в технічному паспорті, по справі призначена судова товарознавча експертиза, провадження у справі зупинено.

08.10.2013р. матеріали справи повернуті до суду з висновком судової оціночної експертизи № 4474 від 30.09.2013р.

Ухвалою суду від 10.10.2013р провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2013р.

У судовому засіданні 18.10.2013р. позивач надав заяву, в якій погоджується з висновком експертизи та просить визначити початкову ціну продажу предмету іпотеки в сумі 1401922,00 грн. Судом прийнята дана заява позивача.

Ухвалою суду від 18.10.2013р. провадження у справі 5023/4604/12 зупинено до вирішення господарської справи № 922/2835/13 за позовом ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" до ПАТ "Земельний банк" та Національного банку України в особі Управління НБУ в Харківській області про визнання недійсним пункту договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010р.

Ухвалою суду від 21.11.2013р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судове засідання на 22.11.2013р.

У судовому засіданні 22.11.2013р. представники позивача за первісним позовом та ПАТ "Земельний банк" підтримали первісні позовні вимоги в повному обсязі з у рахуванням заяви про визнання висновку експертизи, проти зустрічного позову заперечують.

Представник відповідача за первісним позовом та ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" проти первісного позову заперечує, просить задовольнити зустрічні позовні вимоги з підстав, що викладені у відзиві на первісний позов, у зустрічному позові, а також додаткових поясненнях по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та згідно ст. 42 цього закону надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності.

06 листопада 2008 року між Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (далі - позивач за первісним позовом) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (на сьогодні - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк") (далі - ПАТ "Зембанк") було укладено кредитний договір № 15.

За умовами кредитного договору № 15 від 06.11.2008р. позивачем за первісним позовом ПАТ "Зембанк" було надано кредит на суму 50000000,00 грн. на термін з 06.11.2008р. до 26.08.2009р. з оплатою відсотків у розмірі 17,0 % річних.

05.01.2010р. додатковим договором № 1 до Кредитного договору було внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010р. та збільшено проценту ставку за кредитом до 18 % річних.

25.06.2010р. додатковим договором № 2 до Кредитного договору було внесено зміни до п.1.2, відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Зембанк" за Кредитним договором Національному банку України були надані майнові права за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р., укладеним між ПАТ "Зембанк" та АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння", зі всіма змінами до нього, про що укладено Договір застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 р. (далі - Договір застави майнових прав).

Згідно п. 1.1 Договору застави майнових прав зобов'язання, що випливають з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008р. забезпечуються договором іпотеки від 19.09.2008р., майновим поручителем боржника АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар-Л" (далі - відповідач за первісним позовом).

Так, пунктом 1.6 Договору застави майнових прав сторони погодили, що за рахунок заставленого майнового права вимоги позивача за первісним позовом задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.

Переважне право позивача щодо задоволення своїх вимог до ПАТ "Зембанк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України "Про заставу" та статті 73 Закону України "Про Національний банк України" сторони закріпили в п.2.1.1 Договору застави майнових прав.

Сторони згідно п. 4.2 договору застави майнових прав визначили, що в частині уступки права вимоги цей Договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до позивача за первісним позовом з наступного дня після настання строку виконання зобов'язань ПАТ "Зембанк" за Кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого п. 3.1.4 вказаного договору.

Пунктом 3.1.4 договору застави майнових прав визначено, що заставодержатель (НБУ) має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання строку виконання ПАТ "Зембанк" відповідних зобов'язань у разі:

- неповернення ПАТ "Зембанк" згідно з умовами кредитного договору заборгованості за кредитом, процентів за користування ним та пені в разі їх дострокового витребування заставодержателем;

- одноразової прострочки ПАТ "Зембанк" сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору на строк більше ніж п'ять днів;

- невиконання ПАТ "Зембанк" обов'язків, передбачених підпунктами 3.4.1, 3.4.7, 3.4.8 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунків заборгованості ПАТ "Зембанк" за кредитним договором № 15 від 06.11.2008р., ПАТ "Зембанк" було порушено умови Кредитного договору щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування. З даних розрахунків вбачається, що порушення умов Кредитного договору з боку ПАТ "Зембанк" перед позивачем за первісним позовом відбулось до відкликання у ПАТ "Зембанк" банківської ліцензії (до 02.08.2010р.), зокрема, заборгованість ПАТ "Зембанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 15 від 06.11.2008 р. станом на 01.07.2010 року становила за основним боргом - 50000000,00 грн., за нарахованими процентами 2780930,92 грн., за пенею на прострочені проценти 58110,84 грн.

Згідно довідки ПАТ "Зембанк" заборгованість ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" перед ПАТ "Зембанк" станом на 01.07.2010 р. за кредитним договором № 79-08/К становила за основним боргом - 1750000,00 грн., за нарахованими процентами - 0,00 грн.

Позивач за первісним позовом повідомив ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" листом № 05-192/8904 від 10.09.2010р. (т. 2 ас. 99-100) про порушення ПАТ "Зембанк" умов кредитного договору № 15 від 06.11.2008р. та про перехід права вимоги по договору застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010р. до НБУ за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р.

Крім того позивач за первісним позовом повідомив ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" листом № 05-140/4663 від 25.05.2012р. про порушення ПАТ "Зембанк" умов кредитного договору № 15 від 06.11.2008р. та про перехід права вимоги по договору застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010р. до НБУ за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р. В даному листі запропоновано ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" погасити існуючу заборгованість за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р. у сумі 2484441,18 грн.

Даний лист отриманий ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" 05.06.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" надало відповідь про те, що НБУ не надало доказів переходу до нього права вимоги, а отже відповідно до ч.2 ст. 517 ЦК України у нього відсутні підстави виконувати свої зобов'язання саме позивачу за первісним позовом.

05.07.2012р. позивач за первісним позовом супровідним листом № 05-140/5890 направив на адресу ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" договір застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010р., який був отриманий адресатом 11.07.2012р.

Листом № 304 від 03.09.2012р. ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" на адресу позивача за первісним позовом повідомило, що на момент укладення договору застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010 у ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" не було обов'язку перед ПАТ "Земельний банк" з повернення грошових коштів, оскільки такий обов'язок мав наступити у визначені кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. терміни. Крім того, з моменту запровадження процедури ліквідації у ПАТ "Земельний банк" було відкликано банківську ліцензію і він втратив право нараховувати з 02.08.2010 р. проценти за користування кредитами. Зазначено про те, що надані копії договорів застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010 р. у розумінні ст. ст. 514, 517 ЦК України, не є документами, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. За таких обставин ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" не може визнати вимоги Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. обґрунтованими.

Позивачем за первісним позовом також направлялась вимога до ТОВ "Сонар-Л" (відповідача за первісним позовом) № 05-176/6594 від 30.07.2012р. про погашення заборгованості ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння", яка отримана адресатом 06.08.2013р., але залишена без відповіді.

Судом встановлено, що перехід права вимоги відповідно договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2013р. за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р. до позивача за первісним позовом відбувся до моменту відкликання (до 02.08.2010р.) банківської ліцензії у ПАТ "Зембанк".

Даний факт також встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2011р. у справі № 5023/5582/11 за позовом ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" до ПАТ "Земельний банк", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України про визнання відсутності прав, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011р.

У вказаній справі Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" про визнання відсутності у Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" права вимоги за зобов'язаннями, які виникли у Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач не є кредитором у зобов'язаннях за кредитними договорами № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року, оскільки ПАТ "Земельний банк" за правочином передало свої права кредитора у зазначених зобов'язаннях Національному банку України.

Судом в рішенні зазначено, що з огляду на положення ст. 512 Цивільного кодексу України господарський суд визнає доводи представника позивача про заміну кредитора у зобов'язаннях, що виникли у нього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року, обґрунтованими.

Такий саме висновок суду підтверджений постановою Харківського апеляційного суду від 24.10.2011р., а саме зазначено : "З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 15 від 06.11.2008 року, зміна кредитора в зобов'язанні за кредитними договорами № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-08/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р., з урахуванням вимог ст. 512 ЦК України є такою, що відбулася.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка".

При розгляді зазначеної справи ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" посилалось на перехід прав вимоги до НБУ за спірними договорами, а ПАТ "Земельний банк" вказував про необхідність дотримання особливого порядку передачі активів банку-боржника, що здійснюється у межах ліквідаційної процедури, однак такі доводи ПАТ "Зембанк" були відхилені судом, оскільки перехід права вимоги відбувся за правочином ще до ініціювання процедури ліквідації.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлений факт переходу права вимоги від ПАТ "Земельний банк" до НБУ за спірними договорами.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд зазначає, що вказаними рішеннями суду встановлені факти переходу права вимоги, які не доводяться при вирішенні даного спору, при цьому суд зазначає, що не досліджує на підставі яких саме доказів суд дійшов до таких висновків, а отже суд не приймає заперечення ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" стосовно того, що висновок про момент переходу права вимоги за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року, що міститься у мотивувальній частині рішення господарського суду у справі № 5023/5582/11, є оціночними судженнями, а відтак не може мати преюдиціального значення для цієї справи.

В обґрунтування свого зустрічного позову відповідач за первісним позовом посилається на те, що виходячи з положень ст. ст. 512, 516 ЦК України, встановлене правило, що договір відступлення права вимоги (цесії) може бути підписаний тільки старим та новим кредиторами без визначення волі боржника, є диспозитивним, оскільки договором або законом може бути встановлене обов'язкове узгодження з боржником заміни кредитора у зобов'язанні. Договір застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 року суперечить положенням ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що договір № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19.09.2008 року, право вимоги за яким відступлено за оспорюваним Договором застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 р., хоча й не містить прямої заборони щодо заміни кредитора без згоди боржника, натомість передбачає обов'язок сторін по договору зберігати повну конфіденційність фінансової, комерційної та іншої інформації, отриманої від іншої сторони, та можливість передавати таку інформацію третім особам тільки за наявності попередньої письмової згоди обох сторін, або у випадках передбачених законодавством (п.п. 8.5). При цьому відповідач за первісним позовом також наголошує на порушенні ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" стосовно збереження банківської таємниці, до якої в даному випадку належить інформація за укладеним Договором № 79-08/К про надання кредитної лінії від 19 вересня 2008 року.

Суд не приймає такі твердження відповідача за первісним позовом.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.5 кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 р. визначено обов'язок сторін по договору зберігати повну конфіденційність фінансової, комерційної та іншої інформації, отриманої від іншої сторони, та можливість передавати таку інформацію третім особам за наявності попередньої письмової згоди обох сторін, або у випадках передбачених законодавством.

Ні положеннями договору № 79-08/К від 19.09.2008 р., ні чинним законодавством України не передбачений обов'язок сторін на отримання згоди від боржника при вчиненні правочину відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором.

Згідно ч. 6, 7 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла на момент укладення вищезазначеного договору застави майнових прав) банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір застави майнових прав не порушує вимоги ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору застави майнових прав) щодо заборони розкриття банківської таємниці.

Суд також зазначає, що ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" зверталось до суду з позовом до ПАТ "Земельний банк" та Національного банку України в особі Управління НБУ в Харківській області про визнання недійсним п. 4.1 розділу четвертого договору застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р. щодо відступлення права вимоги до ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. на суму 2 000 000,00 грн., за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору (справа № 922/2835/13).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" відмовлено.

Таким чином, судом не встановлено порушення вимог закону при укладенні договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010р., підстави для визнання такого договору недійсним відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010р. № 375, починаючи з 02.08.2010р. було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "Зембанк".

На даний час заборгованість ПАТ "Зембанк" перед позивачем не погашена.

За розрахунком позивача станом на 01.09.2012р. заборгованість ПАТ "Зембанк" за Кредитним договором № 15 від 06.11.2008р. перед позивачем склала 40648670,94 грн., у тому числі: за основним боргом - 37020588,09 грн., 3569972,01 грн. за нарахованими процентами та 58110,84 грн. за пенею за простроченими процентами (нарахованою на підставі п. 3.2. Кредитного договору).

Згідно п. 4.3 Договору застави майнових прав, позивач має право на звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки згідно з умовами Договору іпотеки, якщо у боржника, ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння", немає коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 ПАТ "Зембанк" надав ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2000000,00 грн. (два мільйони гривень 00 копійок), з кінцевим строком повернення кредиту згідно п.1.2 цього договору до 20.09.2010 включно.

Пунктом 1.3. Договору № 79-08/К процентна ставка за користування кредитом визначена в розмірі 21 % річних. Додатковою угодою № 4 від 18.09.2009р. до Договору № 79-08/К були внесені зміни, відповідно до яких сторони встановили, що з 18.09.2009р. процентна ставка складає 24 % річних.

В передбачений договором строк боржник свої зобов'язання не виконав.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 01.09.2012 заборгованість ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" за договором № 79-08/К є простроченою та складає 2588506,82 грн., у т.ч. за кредитом - 1725000,00 грн. та за процентами - 863506,82 грн.

Відповідно до Договору іпотеки, укладеному між ПАТ "Зембанк" та ТОВ "Сонар-Л" в забезпечення виконання зобов'язань боржника за Договором № 79-08/К, відповідач за первісним позовом передав в іпотеку ПАТ "Зембанк" нежитлові приміщення підвалу № № 9, 10, 27, першого поверху № № 46, 46а, 47 - 50, 50а, другого поверху № № 37, 37-а, 37-б, 38-40, 42, 43, 51 - 53 в нежитловій будівлі літера "А-2" загальною площею 238,4 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Хмельницького Богдана, буд. 14/16, що оцінені на дату укладення Договору іпотеки в розмірі 2024516,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору іпотеки від 19.09.2008р. ПАТ "Зембанк" має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення відповідачем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих за цим договором.

Згідно з пунктом 5.3. вказаного договору, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов'язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Пунктом 5.4. договору іпотеки від 19.09.2008р. визначено, що у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору ПАТ "Зембанк" надсилає відповідачу та ПрАТ "ЛК "Сприяння" письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога ПАТ "Зембанк" залишиться без задоволення, ПАТ "Зембанк" вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором або Законом України "Про іпотеку".

ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" в своєму відзиві на позов послалось на те, що розмір процентної ставки за кредитним договором № 79-08/К був збільшений додатковою угодою № 4 без отримання згоди іпотекодавця, а отже в силу ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Суд вважає таку позицію помилковою, оскільки стаття 559 ЦК України передбачає припинення поруки, а не іпотеки, що не є тотожними.

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України "Про іпотеку", яка не передбачає припинення іпотеки внаслідок збільшення зобов'язання основного боржника без згоди іпотекодавця.

Суд зазначає, що збільшення процентної ставки по кредитному договору не збільшує обсяг відповідальності іпотекодавця, оскільки він несе відповідальність лише в межах вартості майна, переданого в іпотеку.

Пунктом 1.1 Договору іпотеки сторони погодили, що дана іпотека забезпечує виконання вимог заставодержателя за Договором № 79-08/К та будь-якими договорами до нього, враховуючи проценти за користування кредитом та неустойку.

Суд також звертає увагу на те, що ні ПрАТ "Лізингова компанія "Сприяння" ні ТОВ "Сонар-Л", не визнаючи вимоги НБУ, не здійснювали також і погашення заборгованості первісному кредитору - ПАТ "Земельний банк", а також не оспорювали факту наявності заборгованості за кредитним договором № 79-08/К та наданого позивачем розрахунку процентів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За приписами статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Тобто, у розумінні наведеної норми майнові права можуть бути предметом застави, якщо вони можуть бути відчужені заставодавцем і на них може звертатися стягнення.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майнові права визначаються як будь-які права, пов'язані з майном. Наведені правові акти застосовують поняття "майнові права" які відмінні від поняття "майно". Майнові права (як і майно) є відчужуваними.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Наведене узгоджується з нормами Закону України "Про заставу". За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Відповідно до приписів статті 49 названого Закону заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Особливості порядку реалізації заставлених майнових прав унормовані статтею 23 Закону України "Про заставу". Так, при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

В силу ж застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення лише з вартості заставленого майна. Він має перевагу на це майно перед іншими кредиторами (стаття 1 Закону України "Про заставу").

Як вбачається з Договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010р., предметом застави за цим договором є майнові права за Кредитним договором № 79-08К від 19.09.2009р. зі всіма змінами до нього, відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредит в сумі 2000000,00 грн., станом на дату укладення договору залишок заборгованості становить 1775000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 20.09.2010р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 24 процентів річних.

Згідно п. 1.2. Договору застави майнових прав, майнові права оцінено у сумі 1689193,86 грн., без врахування податку на додану вартість, що відповідає незалежній експертній оцінці, яку здійснено за станом на 24.06.2010р. експертом -ФОП Тризна О.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 8729/09 від 13.07.2009р.).

Таким чином, договір застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010 року є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та згідно статті 42 цього закону надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Отже, ПАТ "Зембанк" було порушено умови кредитного договору № 15 від 06.11.2008р. щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування, а отже у НБУ виникло право вимагати погашення існуючої заборгованості ПАТ «Земельний банк» від ПрАТ «Лізингова компанія «Сприяння» та відповідача за первісним позовом.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач за первісним позовом, зокрема посилався на відсутність права нараховувати відсотки з 02.08.2010р. за користування кредитом згідно договору № 79-08/К, оскільки у ПАТ «Земельний банк» була відкликана банківська ліцензія.

Виходячи зі змісту терміну "Кредит", визначеного в статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 9 положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого постановою правління НБУ від 28.09.95р. № 246, чинних на момент виникнення спірних правовідносин - це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. З урахуванням такого визначення кредиту, кошти, надані в користування особі, є "кредитом" за наявності вказаних ознак, тобто проценти за користування кредитом (принцип платності) є невід`ємною частиною поняття "кредит" у розумінні зазначеного положення.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства суд вважає, що у позивача за первісним позовом виникло право вимагати погашення заборгованості, яка виникла по кредитному договору № 79/08К від 19.09.2008р., в тому числі і щодо сплати нарахованих відсотків.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і у тому числі на підставі рішення суду.

Право Національного банку України на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за основним зобов'язанням по Кредитному договору № 79/08К від 19.09.2008р. встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2011р. по справі № 5023/7366/11, яке набрало законної сили та не було скасовано.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до висновку судової оціночної експертизи № 4474 від 30.09.2013р., ринкова вартість предмету іпотеки, а саме нежитлових приміщень підвалу № № 9, 10, 27, першого поверху № № 46, 46а, 47 - 50, 50а, другого поверху № № 37, 37-а, 37-б, 38-40, 42, 43, 51 - 53 в нежитловій будівлі літера "А-2" загальною площею 238,4 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Хмельницького Богдана, буд. 14/16, на момент проведення експертизи склала 1401922,00 грн.

Сторони погодились з висновком експертизи.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню з визначенням початкової ціни продажу майна в сумі 1401922,00 грн.

Відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом та за зустрічним позовом покладається на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

З метою задоволення вимог кредитора Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) в особі Управління Національного банку України в Харківській області (61057, м. Харків, пл.. Театральна, 1, код 09351445) за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008р. у розмірі 2588506,82 грн., у т.ч. 1725000,00 грн. за основним боргом, 863506,82 грн. за простроченими відсотками за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрованого у реєстрі за № 934, а саме нежитлові приміщення підвалу № № 9, 10, 27, першого поверху № № 46, 46а, 47 - 50, 50а, другого поверху № № 37, 37-а, 37-б, 38-40, 42, 43, 51 - 53 в нежитловій будівлі літера "А-2" загальною площею 238,4 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Хмельницького Богдана, буд. 14/16, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу 1401922,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар-Л" (61050, м. Харків, пров. Фейєрбаха, 1/3-б, код 31798578) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 28038,44 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 27.11.2013 р.

Суддя Яризько В.О.