Постанова

від 18.11.2013 по справі 826/15307/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 листопада 2013 року 11 год. 49 хв. № 826/15307/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом акціонерного товариства закритого типу "Ренап" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 18 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 вересня 2013 року надійшов позов акціонерного товариства закритого типу "Ренап" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26 квітня 2013 року № 0005782280 та № 0005792280 (також далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 27 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11 жовтня 2013 року представник позивача надала суду уточнений позов із зазначенням у ньому належного відповідача - державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) . Вказаний позов судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях, наданих суду у судових засіданнях 04 та 11 листопада 2013 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 05 по 08 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 12 квітня 2013 року складено акт № 1070/22.8-15/21540953 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (також далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "РМА-Груп" (також далі - ТОВ "РМА-Груп") за період із 01 січня по 31 грудня 2010 року (також далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет, у загальному розмірі 13447,00 грн., у тому числі за: жовтень 2010 року - 2701,00 грн.; листопад 2010 року - 3522,00 грн.; грудень 2010 року - 7224,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року у загальному розмірі 16809,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки, 26 квітня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0005782280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13447,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3361,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005792280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16809,00 грн. за основним платежем та у розмірі 4202,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 02 квітня 2013 року № 668/22.8-02 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ "Ренап" (код ЄДРПОУ 21540953)" та за наявності повідомлення від 02 квітня 2013 року № 4346/10/22.8-20, копії яких направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 02 квітня 2013 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чеку про надання поштових послуг та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених між позивачем та ТОВ "РМА-Груп", ґрунтуються на факті наявності у вказаного товариства ознак "фіктивності", що, у свою чергу, свідчить не нездійснення ним господарських операцій, направлених на отримання результатів (економічних наслідків) від легальної фінансово-господарської діяльності.

Зокрема, у матеріалах справи міститься копія вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року у справі № 1-1198/11, з якої вбачається, що директора ТОВ "РМА-Груп" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Під час судового розгляду вказаної справи з'ясовано, що у червні 2010 року директор ТОВ "РМА-Груп" вступив у попередню змову з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, про перереєстрацію на своє ім'я вказаного товариства. Ці особи домовились, що директор ТОВ "РМА-Груп" буде тільки рахуватись на зайнятій посаді та не матиме відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

Директор ТОВ "РМА-Груп" у ході вчинення фіктивного підприємництва, а саме під час перереєстрації вказаного товариства без мети здійснення господарської діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності, підробив офіційні документи ТОВ "РМА-Груп" з метою їх подальшого використання.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України", диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом з тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Враховуючи викладені обставини, які свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "РМА-Груп", а також зважаючи, що представником позивача не надано суду, окрім копій видаткових та податкових накладних і платіжних доручень, інших доказів, які б свідчили про наявність та реальність таких операцій, суд прийшов до висновку про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ.

Зокрема, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 5.3.9 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представником позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "РМА-Груп", хоча про необхідність надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов акціонерного товариства закритого типу "Ренап" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову акціонерного товариства закритого типу "Ренап".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 листопада 2013 року