Постанова

від 03.12.2013 по справі 910/18105/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/18105/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013р.

у справі № 910/18105/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Берег"

до Приватного акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг"

про стягнення 39 294,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Берег" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 172-ст на надання послуг з охорони від 03.02.2012р. у сумі 39 294,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2013р. у справі № 910/18105/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" (код ЄДРПОУ 25406453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Берег" (код ЄДРПОУ 25277524) 39 294,70 грн. основного боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013р. у справі № 910/18105/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що судом не взято до уваги тієї обставини, що відносно ПрАТ ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" порушено справу № 15/46 про банкрутство, яка на даний момент знаходиться в провадженні господарського суду м. Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. у справі № 910/18105/13 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 03.12.2013р.

У судовому засіданні 03.12.2013р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411607829047. Про поважність причин неявки у судове засідання відповідач суд не повідомив, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Колегія суддів, враховуючи положення ГПК України, думку представника позивача про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Берег" (позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" (відповідач, замовник) укладено договір № 172-ст про надання послуг з охорони від 03.02.2012р. (далі - договір) (а.с.11 - 13).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник передає, а виконавець, згідно з дислокацією розташування об'єктів (додаток № 1 до договору) приймає під охорону об'єкт та майно, що знаходиться на об'єкті і забезпечує здійснення пропускного режиму на територію об'єкту.

Пунктом 2.1 договору визначено, що сума договору та вартість послуг виконавця за цим договором визначається протоколом договірної ціни (додаток № 2 до договору). Оплата за договором здійснюється замовником шляхом передоплати на рахунок виконавця 50% суми, визначеної в протоколі договірної ціни на підставі рахунку - фактури (додаток № 2 до договору) не пізніше 5-го числа поточного місяця. Повний розрахунок за надані послуги охорони об'єкта не пізніше останнього дня поточного місяця (п. 2.2).

У відповідності до п. 2.4 договору надання послуг підтверджується підписанням сторонами актів виконаних робіт за поточний місяць.

Умовами договору закріплено обов'язок виконавця в період роботи об'єкту здійснювати охорону об'єкту у дні і години, визначені в дислокації та контроль за дотриманням пропускного та внутрішньо - об'єктового режиму, встановленого замовником, згідно з інструкцією (додаток № 3 до договору) (п.п. 3.1.1) та обов'язок замовника своєчасно і в повному обсязі оплачувати роботу і послуги виконавця (п.п. 3.2.4).

Згідно з п.7.1 договору він вступає в дію з 03.02.2012р. та діє до 03.02.2013р.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовано неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку (оплати) за послуги, що надані позивачем згідно з умовами договору. Зокрема, позивач вказує на те, що відповідач фактично визнав заборгованість за договором, про що свідчить підписаний двосторонньо акт звіряння взаємних розрахунків, при цьому коштів за надані послуги в повному обсязі не сплатив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на умови договору, наявність двосторонньо підписаних актів надання послуг за період з лютого по грудень 2012р. та січень - квітень 2013р. на загальну суму 217 463,15 грн., з яких несплачено відповідачем 39 249,70 грн. дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх доведеність.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з лютого 2012р. по квітень 2013р. надавались відповідачу послуги (фізична охорона) згідно з договором № 172-ст на надання послуг з охорони від 03.02.2012р. Факт надання вказаних послуг підтверджується актами надання послуг, які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками (а.с. 14 - 28), та не заперечується відповідачем.

Крім цього, матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за договором за період: січень 2012р. - квітень 2013р. (а.с. 29-30), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.04.2013р. становить 49 114,70 грн. Даний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Також про визнання боргу свідчить лист №40/02 від 12.06.2013р., яким відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути графік погашення боргу, що виник внаслідок неоплати за послуги фізичної охорони в розмірі 49 114,70 грн. (а.с. 38).

При цьому, матеріали справи не містять доказів сплати наданих послуг в розмірі 39 249,70 грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, слід дійти висновку, що обов'язок виконавця (позивача) надати відповідну послугу кореспондується з обов'язком замовника (відповідача) вказану послугу оплатити.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з викладеного вище, позивачем належним чином доведено факт виконання своїх обов'язків за договором, що є підставою для сплати виконавцю плати за надання послуг з охорони в розмірі 39 294,70 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, про те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки розгляд справи відбувався у відсутності представника відповідача. При цьому, суд не взяв до уваги поважності причин неявки представника відповідача, який приймав участь в іншому судовому засіданні, та не відклав розгляд справи на підставі п. 1 ст. 77 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду представник відповідача отримав 30.09.2013р.).

При цьому, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи, неможливість її розгляду або про продовження строку розгляду спору матеріали справи не містять. Також, відповідачем, з моменту отримання ухвали від 19.09.2013р. не подано ні відзиву на позов, ані доказів, які б спростовували позовні вимоги.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідач у даній справі - заявник апеляційної скарги, хоча і був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, проте у судове засідання його представник не з'явився.

За приписами ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач, заздалегідь знаючи про знаходження справи у провадженні господарського суду не реалізував свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, не направив свого представника представляти інтереси підприємства у суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Також, слід зазначити, що відкладення розгляду справи відповідно до ст. 77 ГПК України є правом господарського суду, а не його обов'язком з урахуванням конкретних обставин у справі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення у відсутності представника відповідача, місцевий господарський суд не порушив вимог ГПК України.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відносно ПрАТ ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" порушено справу про банкрутство, що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2013р. у справі № 15/46-б.

Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням відповідача з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду м. Києва від 23.10.2013р. у справі № 15/46-б (а.с. 121 - 126), ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2008р. порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг". Оголошення про порушення господарським судом м. Києва провадження у справі № 15/46-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" опубліковано в офіційному газетному виданні ,,Урядовий кур'єр" № 51 за 21.03.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги до відповідача виникли за період з лютого 2012р. по квітень 2013р., після порушення провадження у справі про банкрутство останнього, тому позивач, в силу положень ст.1 Закону України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є поточним кредитором у відношенні до боржника.

Згідно з ч. 8 ст. 23 даного Закону поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'являти такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Тобто, такі вимоги можуть бути заявлені у межах провадження у справі про банкрутство лише після прийняття судом названої постанови. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття судом у справі про банкрутство постанови про визнання відповідача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вимоги поточних кредиторів можуть бути розглянуті в позовному провадженні. Таку правову позицію викладено в листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 ,,Про Закон України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані відповідачем обставини не впливають на правильність висновків суду та законність рішення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2013р. у справі № 910/18105/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2013р. у справі № 910/18105/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Прилуктваринмаш - Холдінг" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 05.12.2013р.