Ухвала

від 03.12.2013 по справі 815/6111/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 815/6111/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Грейн" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Грейн" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003592220 та №0003602220 від 02.08.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Грейн" задоволений. Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003592220 та №0003602220 від 02.08.2013 року.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еко Грейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Укрвторметагро» за грудень 2010 року, TOB «Негоциант-Агро» за березень-квітень 2012 року, TOB «К.В.С.» за вересень-жовтень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 000068/15-52-22-02/3734992716 від 22.07.2013 року (а.с. 10-20), в якому зазначено порушення позивачем:

- вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 , 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами і доповненнями ), вимог п.198.2., 198.3,198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами і доповненнями ) внаслідок чого безпідставно завищено податковий кредит в розмірі 45606 грн.;

- вимог п.1.32 ст.1 , п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 50950 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003592220 від 02.08.2013 року, згідно яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання 63688,00 грн. (із яких за основним платежем -50950,00 грн. та 12738,00 грн. - за штрафними санкціями), та № 0003602220 від 02.08.2013 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання 57008,00 грн., з яких за основним платежем - 45606,00 грн. та 11402,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ "Еко Грейн" вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 року між ООО «Еко Грейн» (замовник) та ООО «Укрвтормедагро» (Перевізник) укладено договір про надання послуг по організації автоперевезення вантажів № 241-12/1, належних ООО «Еко Грейн».

30.03.2012 року між ООО «Еко Грейн» (замовник) та ООО «Негоціант Агро» (Перевізник) укладено договір про надання послуг по організації автоперевезення вантажів №021-3, належних ООО «Еко Грейн».

01.08.2012 року між ООО «Еко Грейн» (замовник) та ООО «К-В-С» (Перевізник) укладено договір про надання послуг по організації автоперевезення вантажів №01-08/1, належних ООО «Еко Грейн».

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи договори про надання послуг організації перевезення вантажів, додаткові годи, акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.5.3.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у TOB «Негоциант Агро», TOB «К.В.Є.», TOB «Укрвторметагро» , на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та з акту перевірки вбачається, що податковим органом в ході перевірки не з'ясовано чи відбувалось фактично надання послуг від продавця (постачальника) до покупця, а також не вивчались документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та реалізацію торгово-матеріальних цінностей, що перевозились.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договори про надання послуг організації перевезення вантажів, додаткові годи, акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що податковим органом не спростовано, що на момент складення вище зазначеними контрагентами позивача податкових накладних, за якими останнім сформовано податковий кредит на суму вказану в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, не наводить обґрунтованих доказів щодо умислу позивача на порушення публічного порядку при укладенні договорів, не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає; висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки ДПІ не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами; правочини, зазначені в Акті перевірки, недійсними у судовому порядку не визнані; під час перевірки податковий орган не зазначив належних обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Доводи податкового органу щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних TOB «Негоциант Агро», TOB «К.В.Є.», TOB «Укрвторметагро» , через неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом з урахуванням невеликої чисельності працівників, не встановлення місця знаходження платників податку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при укладенні та виконанні договорів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: