Постанова

від 02.12.2013 по справі 810/6115/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року 13 год. 13 хв. 810/6115/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Павловського Б.М.,

представника відповідача: Ніконенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леотон» доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леотон» (далі - ТОВ «Леотон» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 17.06.2013 №0005401504 та форми «В4» від 17.06.2013 №0005371504.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства при складанні декларації з податку на додану вартість за результатами діяльності у січні 2013 року, оскільки показники, зазначені в ній, сформовані на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З огляду на ту обставину, що податковому органу у встановлені законодавством строки та до прийняття оскаржуваних рішень надані реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, договори та вантажно - митні декларації, позивач вважає рішення податкового органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У судовому засіданні 02.12.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача правом на надання заперечень у письмовому вигляді не скористався. Разом з цим, у судовому засіданні 02.12.2013 заперечував щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Леотон», місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна 49А, код за ЄДРПОУ 32059155, як юридична особа зареєстроване 25.06.2002 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 25.06.2002 №Ю0011648. Позивач взятий на облік органами державної податкової служби 08.07.2002 за № 113 та зареєстрований платником податку на додану вартість з 09.07.2002.

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.05.2013 по 31.05.2013 на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ від 20.05.2013 №1072 та направлення на перевірку від 20.05.2013 №739 посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Леотон», код за ЄДРПОУ 32059155, з питань достовірності відображення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 31.05.2013 № 2244/15-3/32059155 (надалі - Акт перевірки) (а.с.7-14), який містить висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 248 глави 39 Митного Кодексу України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року на 27112,00 грн., та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2013 року у сумі 9080,00 грн.

Як вбачається із змісту Акта перевірки та не заперечувалось відповідачем, єдиною підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства стала та обставина, що надана на запит податкового органу копія вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118, містить незаповнений розділ «В» «Подробиці розрахунків», а відтак, не може вважатися первинним документом, що надає право позивачу на формування відповідної суми податкового кредиту у звітному періоді.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, відповідач надав свої заперечення на нього до Білоцерківської ОДПІ (вх. № 5896/10 від 06.06.2013) (а.с.50).

В обґрунтування заперечень позивач зазначив, що для проведення перевірки, на запит податкового органу ним помилково була надана копія вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118 із незаповненим розділом «В» «Подробиці розрахунків», яка зроблена в січні 2013 року під час митного оформлення товарів і не є копією остаточної редакції вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118, яка була подана митному органу.

На підтвердження зазначеного, позивачем до заперечень надана податковому органу копія вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118, яка оформлена належним чином та була подана митному органу.

Не враховуючи заперечення позивача та додані до них обґрунтування, на підставі Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ 17.06.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0005401504, згідно з яким позивачеві збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 9080,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4540,00 грн. та форми "В4" № 0005371504, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 18032,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Оскільки, предметом спору є законність прийнятих Білоцерківською ОДПІ податкових повідомлень-рішень, суд враховує докази та обставини, які були або мали бути взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, на запит податкового органу від 14.03.2013 за № 2149/10/15-3 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року» ним була надана копія вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118 з незаповненим розділом «В» «Подробиці розрахунків».

У зв'язку з цим, під час проведення перевірки показників відображених позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, податковий орган дійшов висновку про відсутність вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118, як неналежно оформленої, та, відповідно, висновку про безпідставність формування показників суми податкового кредиту за відсутністю первинних документів.

Після отримання 05.06.2013 Акта перевірки та не погоджуючись із його висновками, відповідач надав свої заперечення на нього до Білоцерківської ОДПІ (вх. № 5896/10 від 06.06.2013) (а.с.50).

Як встановлено судом, на підтвердження заперечень позивачем до податкового органу надані копії: належним чином складеної вантажно - митної декларації від 14.01.2013 за № 125130006/2013/170118; платіжного доручення від 11.01.13 №2 про сплату митних платежів та виписки банку за 11.01.2013.

Вказана обставина також підтверджується відміткою податкового органу на копії листа - заперечень (а.с.50).

Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду, Київською обласною митницею на адресу суду направлена завірена копія належним чином складеної митної декларації форми МД-2 від 14.01.2013 № 125130006/2013/170118, зміст якої в повній мірі корелюється зі змістом копії митної декларації, поданої позивачем разом із запереченнями ( а.с. 58).

А відтак, у суду не виникає сумніву щодо наявності належним чином складеної декларації форми МД-2 від 14.01.2013 № 125130006/2013/170118, на підставі, зокрема, якої позивачем формувались показники декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

В силу положень абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з цим, незважаючи на своєчасність подання позивачем контролюючому органу документу, що вважався відсутнім під час проведення перевірки, всупереч наведеним нормам права позивач прийняв оскаржувані повідомлення-рішення без врахування його наявності.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2013 позивачем до податкового органу було доставлено реєстр виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, сама податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2013 року, в якій відображені спірні господарські операції (а.с.60-73).

Доказів неприйняття даних документів суду не надано.

Більш того, 25.02.2013 позивачем до податкового органу було надано копії митних та платіжних документів, щодо розшифровки формування податкового кредиту рядок 12.1 в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, які були прийняті посадовою особою відповідача - Пономарьовою (а.с.65).

Щодо наявності зауважень до їх змісту чи їх неприйняття податковим органом суду не надано.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятих рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим підстави для присудження їх на користь сторін відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.06.2013 №0005401504 та №005371504.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 грудня 2013 р.