Постанова

від 05.12.2013 по справі 921/833/13-г/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 921/833/13-г/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 04.11.13 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловик - 3", м. Монастириська

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.13

у справі № 921/833/13-г/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловик - 3", м. Монастириська

про стягнення заборгованості, пені та 3 % річних за договором підряду на загальну суму 39 261,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Мінченко В.М. - представник;

від відповідача - Вінничик І.М. - представник;

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 921/833/13-г/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.13 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі № 921/833/13-г/15 Господарського Тернопільської області введено суддів - Малех І.Б. та Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 05.12.13.

Рушенням Господарського суду Тернопільської області від 21.10.13 у справі № 921/833/13-г/15 (суддя Галамай О.З.) позовні вимоги задоволено,стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловик-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010» - 35 712 (тридцять п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 79 коп. - 3% річних, 2 950 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 89 коп. пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну каргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції під час винесення рішення не було з'ясовано всі обставини , що мають значення для справи. А саме, не взято до уваги відсутність дати укладення договорів та складання акта виконаних робіт, за якими мала здійснюватися оплата, та строку проведення такої оплати відповідачем, тобто не встановлено порядок розрахунків між сторонами, що є, на думку відповідача, істотною умовою укладення договору; що у відповідача майно - системи опалення ЗОШ с. Білозірка не перебуває у власності чи розпорядженні.

3 грудня 2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про обґрунтованість і законність прийнятого рішення і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Гриців В.М. введено суддю Желіка М.Б. з підстав, викладених у розпорядженні.

Про дану обставину представників сторін повідомлено перед початком судового розгляду. Відводів такому складу судової колегії заявлено не було.

У судовому засіданні присутні представники навели свої доводи та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 05.12.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у 2012 році дата та місяць не зазначені між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) та ТОВ "Тепловик-3" (замовник) було укладено договір № 1259. Договір підписаний сторонами без зауважень.

За умовами укладеного договору підрядник зобов'язувався виконати власними і залученими силами і засобами за завданням замовника такі види робіт: гідрохімічне очищення системи опалення будівлі Білозірківської ЗОШ, а замовник зобов'язувавсяприйняти та оплатити вище перелічені роботи (а.с.12-14).

Відповідно до п.2.1 договору, загальна сума договору складає 35 712 грн., у тому числі ПДВ. Кінцева сума договору могла змінюватися, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в акті (ах) виконаних робіт форми № КБ - -2в та довідці № КБ - 3 (п.2.2.) .

З пункту 3.3. договору вбачається, що замовник зобов'язався оплатити грошові кошти за актами виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника не пізніше 25.12.12 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані передбачені договором роботи на загальну суму 35 712,00 грн. Дана обставина підтверджується на явними в матеріалах справи актом приймання виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які складені у відповідності до укладеного договору та підписані сторонами 05.10.12 без заперечень (а.с.15 - 23).

Доказів оплати виконаних робіт за договором № 1259 відповідач не подав

Судова колегія зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України , виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер.

Статтями 525 , 526 , 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір №1259 2012 року підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За змістом статті 853 Цивільного кодексу України , замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України , замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною (частина 4 статті 882 Кодексу).

Фактичне виконання робіт та їх вартість підтверджується актом приймання виконаних робіт (а.с.15-21), які підписаний представниками сторін. Відсутність дати на акті приймання передачі не впливає на його чинність, оскільки він містить підписи сторін, які скріплені печатками.

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що примірники акта виконаних робіт довідки про вартість виконаних робіт, акта гідравлічного випробування, акта про проведення промивання (останні два акта складаються для перевірки якості виконаних робіт) (а.с.15-23; 112), які подані позивачем містять дати їх вчинення. Натомість, відповідачем не доведено, що керівник цього товариства при підписанні даних документів ставив іншу дату, або не погоджується з нею, як і не доведено належними та допустимими доказами інших періодів виконання робіт позивачем, або існування інших договорів за інші періоди щодо таких робіт на даному об'єкті.

Зважаючи на вищенаведене, а також відсутність доказів оплати виконаних за договором робіт замовником, враховуючи положення статей 853 і 882 ЦК України , які визначають дії сторін під час прийняття виконаних робіт, вимоги статті 879 Цивільного кодексу України щодо обов'язку оплатити прийняті замовником без зауважень виконані підрядником роботи, а також відсутність заяв відповідача під час підписання ним акту приймання виконаних підрядних робіт про відступи позивача від умов договору, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 35 712,00 грн ., а відтак рішення в цій частині слід залишити без змін.

Доводи скаржника, щодо неукладеності договору у зв'язку з відсутністю у ньому істотних умов таких як, дати його складання та термінів оплати, не можуть прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частина третя статті 180 ГК передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язуються у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відтак, умови про предмет, ціну та строк договору фактично визнаються ГК пойменованими істотними умовами, тому мають дотримуватись при укладенні будь-яких господарських договорів, причому незалежно від їх виду.

З проаналізованого вбачається, що укладений договір містить всі істотні умови, які передбачені законом, а дата договору та кількість календарних днів, протягом яких має здійснюватися оплата, не відносяться до істотних умов для даного типу договору.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір №1259 без дати підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб, а відтак підстави для визнання його неукладеним - відсутні.

Щодо доводів відсутності у відповідача системи опалення школи, у якій виконувалися позивачем роботи згідно договору №1259, то дана обставина не впливає на правомірність позовних вимог позивача, оскільки відповідач був лише замовником і платником виконаних робіт.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 6.4. укладеного договору № 1259, за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до умов договору, виконані роботи мали бути оплачені не пізніше 25.12.12 (п.3.3 договору), проте, як зазначено вище, відповідачем не подано доказів, які б підтверджували оплату робіт.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, як вбачається з пункту 6.8. договору № 1259, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється протягом всього терміну невиконання зобов'язання.

А відтак, позивачем правомірно нараховано пеню за весь час невиконання зобов'язання на суму 2 950,89 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача річних у розмірі 3% від суми несплаченої вартості виконаних робіт, що становить 598,79 грн., оскільки такі вимоги відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами неправомірність нарахування позивачем боргу, штрафних санкцій та річних за невиконання умов укладеного договору.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловик - 3" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.13 у справі № 921/833/13-г/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.12.13.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.