Постанова

від 04.12.2013 по справі 815/7745/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року 14год.10хв. Справа № 815/7745/13-а

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Сердюк І.С..

за участю представника позивача Серта О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краз - Сервіс -Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краз - Сервіс -Корпорейшн» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в якому позивач скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0000732230 та № 0000742230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Краз - Сервіс -Корпорейшн» та ТОВ «А-Вента» у січні 2012 року підтверджені первинними документами, такими як, рахунки-фактури, видаткові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення на оплату товарно-матеріальних цінностей, тощо. Також позивач зазначає, що підстав, для визначення угоди між ним та ТОВ «А-Вента» нікчемною не було, оскільки не було підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України, за наявності яких угода є нікчемною. Крім того, як зазначає позивач не існує вироку суду, яким доведено вину директора контрагента позивача - ТОВ «А-Вента» у здійсненні фіктивного підприємництва.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, проте надав до суду письмові заперечення на позов, які мотивовані тим що, позивачем неправомірно сформований податковий кредит та визначені валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «А-Вента», оскільки угоди останнього мають ознаки нікчемності. За таких обставин, як зазначає відповідач ТОВ «Краз - Сервіс -Корпорейшн» неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «А-Вента», а також безпідставно відніс до складу валових витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «А-Вента».

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Краз-Сервіс Корпорейшн» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «А-Вента» та визначення впливу на податковий облік за податковий період січень 2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС був складений акт від 09.04.2013 року № 2309/22-3/36110235, яким встановлено порушення позивачем п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України, в результаті чого відбулося заниження податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2012 року - на суму 6125 грн. та п. 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого відбулося заниження позивачем податку на додану вартість у січні 2012 року у сумі 5833 грн.(а.с.9-19).

На підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 року №0000732230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6125 грн. основного платежу та 1531 грн. штрафних санкцій та № 0000742230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5833 грн. основного платежу та 1458 грн. штрафних санкцій (а.с.20-21).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року вбачається, що позивач задекларував податкового кредиту у загальному розмірі 28339 грн. Згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2012 року, одним з контрагентів позивача було ТОВ «А-Вента» на підставі взаємовідносин з яким позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 5833 грн. (а.с.53-55).

У декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року, у рядку 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2012 року зазначено 319629 грн. та як зазначено в акті перевірки вказані витрати були завищені на 29167 грн., та вказане завищення відбулося в результаті того, що позивач у 1 кварталі 2012 року відніс до складу валових витрат витрати, що виникли на підставі взаємовідносин з ТОВ «А-Вента» (а.с.51-52).

Судом встановлено, що між ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» та ТОВ «А-Вента» 27.01.2012 року була укладена усна угода про постачання товарів.

Згідно рахунку-фактури від 27.01.2012 року ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» купував у ТОВ «А-Вента» автозапчастини всього на суму 35000 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 5833,35 грн. (а.с.103).

На підставі чого в подальшому, контрагентом позивача - ТОВ «А-Вента» була видана ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» видаткова накладна №12703 від 27.01.2012 року (а.с.22).

Факт здійснення господарської операції підтверджується податковою накладною № 422 від 27.01.2012 року на загальну суму 35000 грн. в тому числі ПДВ - 5833,33 грн. (а.с.23-24).

Вказана податкова накладна була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року (а.с.60-61).

За придбані товари у ТОВ «А-Вента» ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» розрахувалося в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 31.01.2012 року №1633 (а.с.59).

Судом встановлено, що позивачем були реалізовані придбані у ТОВ «А-Вента» товари, про що свідчать видаткові накладні №РСХ0000024 від 30.01.2012 року, №РСХ0000029 від 06.02.2012 року, №РСХ0000032, №РСХ0000033, №РСХ0000035 від 07.02.2012 року, №РСХ0000037 від 13.02.2012 року, №РСХ0000044 від 14.02.2012 року, №РСХ0000046 від 20.02.2012 року, №РСХ0000047 від 22.02.2012 року, №РСХ0000048 від 22.02.2012 року, №РСХ0000052 від 29.02.2012 року, №РСХ0000056 від 29.02.2012 року, №РСХ0000151 від 26.04.2012 року, №РСХ0000155 від 27.04.2012 року, №РСХ0000216 від 29.05.2012 року, №РСХ0000234 від 06.06.2012 року, №РСХ0000240 від 11.06.2012 року, №РСХ0000272 від 25.06.2012 року, №РСХ0000261 від 20.06.2012 року, №РСХ0000280 від 02.07.2012 року та №РСХ0000386 від 23.08.2012 року, з яких вбачається, що постачальником є ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» та реалізовувався серед інших товарів, товар придбаний у ТОВ «А-Вента», а саме: автозапчастини (а.с. 79-102).

Судом встановлено, що сума ПДВ, зазначена у податковій накладній №422 від 27.01.2012 року у розмірі 5833,33 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у січні 2012 року та вартість товару без ПДВ у розмірі 29166,67 грн. була включена позивачем до складу валових витрат 1 кварталі 2012 року.

Проте в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначає, що ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту січня 2012 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «А-Вента», а також безпідставно віднесло до складу валових витрат 1 кварталі 2012 року витрати з придбання товару у ТОВ «А-Вента», оскільки господарські операції позивача з ТОВ «А-Вента» на думку ДПІ у Приморському районі м. Одеса Одеської області ДПС не мають на меті наміру створення правових наслідків, а тому така угода носить фіктивний характер.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про відсутність реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «А-Вента» у січні 2012 року є висновки інших органів податкової служби, а саме ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір з контрагентом ТОВ «А-Вента» укладений у усній формі, виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними, про здійснення оплати придбаного товару за договором свідчить платіжне доручення, придбаний позивачем товар був використаний у господарській діяльності, а саме реалізований іншим покупцям, а тому робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальна справа відносно керівника та засновника ТОВ «А-Вента» за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновок щодо нереальності поставок має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у позивача, які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення , а саме договору, накладних на отримання товару, податкових накладних, тощо.

В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт придбання ним товару у ТОВ «А-Вента» та використання вказаного товару у власній господарській діяльності, а саме реалізації його в подальшому для отримання прибутку.

У акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 12.04.2012 року №99/22-604/34603555, на який посилається ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС як на підставу нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «А-Вента», зазначено, що основним постачальником ТОВ «А-Вента» у січні 2012 року був ТОВ «ТД Домінант», за рахунок якого сформовано податковий кредит з підприємством яке має ознаки нікчемності на суму 2456789 грн. В зв'язку з чим ТОВ «А-Вента» було направлено письмовий запит №2586/10/23-605 від 24.02.2012 року щодо відпрацювання ймовірної схеми ухилення від оподаткування з визначеннямсумнівного податкового кредиту контрагента у схемі руху сум ПДВ. В зв'язку з ненаданням документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі п.п..75.1.2, п.75.1 ст.75. п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно наказу про проведення перевірки від 04.04.2012 року №170 та направлення від 04.04.2012 №188 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «А-Вента» (код ЄДРПОУ 34603555), було здійснено вихід за податковою (юридичною) адресою ТОВ «А-Вента» (код ЄДРПОУ 34603555) з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за жовтень 2011 року та січень 2012 року. За результатами виходу за податковою (юридичною) адресою встановлено відсутність за місцезнаходження ТОВ «А-Вента» (код ЄДРПОУ 34603555) та його посадових осіб про, що складено акт №13 від 04.04.2012 року, акт про неможливість вручення копії наказу, направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №9 від 04.04.2012 року. В зв'язку з чим зроблений висновок, що Господарські операції між ТОВ «А-Вента» та постачальниками: ТОВ «ТД ДОМІНАНТ» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Тобто перевірка ТОВ «А-Вента» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами здійснювалися не на підставі первинних документів та висновки акту також не ґрунтуються на первинних документах.

В зв'язку з чим податковим органом зроблений висновок в акті перевірки, що операції ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» з ТОВ «А-Вента» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, усі висновки в акті перевірки щодо нереальності угод контрагенту позивача ТОВ «А-Вента», а отже і угоди з позивачем та завищення у зв'язку цим позивачем податкового кредиту не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського й податкового обліку, а тому ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області не могло посилатися на вищевказані акти перевірок, як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «А-Вента».

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат"до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання". Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Таким чином податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 року №0000732230 та №000742230 винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що судом встановлено фактичне здійснення операції з поставки товарів, у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «А-Вента», а також те, що вищевказані товари були використані ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» у власній господарській діяльності, та те, що висновки податкового органу визначені в акті перевірки ґрунтуються лише на акті перевірки контрагента, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Краз-Сервіс Корпорейшн» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краз-сервіс -корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 23.04.2013 року №0000732230, та №0000742230.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 04 грудня 2013 року.

Суддя Е.А.Іванов

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краз-сервіс -корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 23.04.2013 року №0000732230, та №0000742230.

04 грудня 2013 року.