Ухвала

від 21.05.2014 по справі 815/7745/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7745/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Серт Олександра Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз-Сервіс-Корпорейшн" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Краз - Сервіс -Корпорейшн" (далі ТОВ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2013 року за №0000732230 та №0000742230.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "А-Вента" у січні 2012 року підтверджені первинними документами, такими як рахунки-фактури, видаткові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення на оплату товарно-матеріальних цінностей, тощо. Також позивач зазначає, що підстав для визначення угоди між ним та ТОВ "А-Вента" нікчемною не було, оскільки не було підстав, передбачених ст.203, 215 Цивільного кодексу України, за наявності яких угода є нікчемною.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року позов ТОВ задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 23квітня 2013 року за №0000732230 та №0000742230.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "А-Вента" та визначення впливу на податковий облік за податковий період січень 2012 року.

За результатами перевірки ДПІ був складений акт від 09 квітня 2013 року за № 2309/22-3/36110235, яким встановлено порушення позивачем п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України, в результаті чого відбулося заниження податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2012 року - на суму 6125,00 грн. та п.198.6, ст.198 ПК України, в результаті чого відбулося заниження позивачем податку на додану вартість (далі ПДВ) у січні 2012 року у сумі 5833,00 грн..

На підставі вказаного акту ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року за №0000732230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6125,00 грн. основного платежу та 1531,00 грн. штрафних санкцій, та №0000742230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5833,00 грн. основного платежу та 1458,00 грн. штрафних санкцій.

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що усі висновки в акті перевірки щодо нереальності угод контрагента позивача ТОВ "А-Вента", а отже і угоди з позивачем, а також щодо завищення у зв'язку цим позивачем податкового кредиту не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського й податкового обліку, а тому ДПІ не могло посилатися на вищевказані акти перевірок, як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "А-Вента". Також, судом враховано, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані, як платники ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Стосовно формування валових витрат та податкового кредиту колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ та ТОВ "А-Вента" 27 січня 2012 року була укладена усна угода про постачання товарів, на виконання якої ТОВ придбало у ТОВ "А-Вента" автозапчастини всього на суму 35000,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 5833,35 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 27 січня 2012 року.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до п.1 та 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, пунктом 2 ст.206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Для підтвердження фактичної реалізації зазначеної домовленості позивачем надано суду: видаткову накладну, видану позивачу контрагентом 27 січня 2012 року за №12703, податкову накладну №422 від 27 січня 2012 року на загальну суму 35000,00 грн., в тому числі ПДВ 5833,33 грн., яка включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року. Крім того, факт оплати позивачем в повному обсязі отриманих товарів підтверджується платіжним дорученням від 31 січня 2012 року за №1633.

Також, з матеріалів справи, а саме видаткових накладних №РСХ0000024 від 30 січня 2012 року, №РСХ0000029 від 06 лютого 2012 року, №РСХ0000032, №РСХ0000033, №РСХ0000035 від 07 лютого 2012 року, №РСХ0000037 від 13 лютого 2012 року, №РСХ0000044 від 14 лютого 2012 року, №РСХ0000046 від 20 лютого 2012 року, №РСХ0000047 від 22 лютого 2012 року, №РСХ0000048 від 22 лютого 2012 року, №РСХ0000052 від 29 лютого 2012 року, №РСХ0000056 від 29 лютого 2012 року, №РСХ0000151 від 26 квітня 2012 року, №РСХ0000155 від 27 квітня 2012 року, №РСХ0000216 від 29 травня 2012 року, №РСХ0000234 від 06 червня 2012 року, №РСХ0000240 від 11 червня 2012 року, №РСХ0000272 від 25 червня 2012 року, №РСХ0000261 від 20 червня 2012 року, №РСХ0000280 від 02 липня 2012 року та №РСХ0000386 від 23 серпня 2012 року вбачається, що придбані у ТОВ "А-Вента" товари були реалізовані позивачем, що, в свою чергу, підтверджує економічну та комерційну обґрунтованість придбання запчастин у ТОВ "А-Вента".

Отже, оскільки підстав для визнання усного договору поставки запчастин нечинним із суті не вбачається, законодавством не заборонено укладання вказаного договору в усній формі, а позивач отримав відповідні документи, що підтверджують підставу сплати та суму грошових коштів, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договору, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи Податкового органу щодо фіктивності правочину є необґрунтованими.

Висновки податкового органу, викладені в акті проведеної перевірки стосовно того, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, а також щодо відсутності самих товарів, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки здійснення вищевказаних операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, а тому з врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "А-Вента".

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька К.В. Кравченко