Постанова

від 14.11.2013 по справі 810/3531/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року 810/3531/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Роса-Ю» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство «Роса-Ю» з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області ДПС, повноваження якої перейшли до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013р. № 0000082201, № 0000072201, № 0000062201 та № 0000092201.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок здійснення господарської діяльності Господарства.

Також позивач вказував на безпідставність нарахованого податкового зобов'язання по екологічному податку, оскільки Господарством не було порушено вимоги профільного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що в результаті податкової перевірки Господарства податковим органом встановлені порушення вимог податкового законодавства, в зв'язку з чим були правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач в судове засідання, призначене на 07 листопада 2013 року не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження

Розглянувши подані документи і матеріали, врахувавши попередні пояснення та заперечення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у грудні 2012 року Васильківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства «Роса-Ю» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 13 грудня 2012 року № 1587/22-10/35584303.

Як вбачається з акту перевірки, Васильківською ОДПІ встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме:

- порушення п.5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, ст. 137, п. 138.2 п.138.4 ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму - 938 795 грн.;

- порушення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в наслідок чого позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платником податку, використовувався не за цільовим призначенням в період, що перевірявся, на загальну суму - 799 962 грн.;

- порушення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в наслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платником податку, останній використовував не за цільовим призначенням в період, що перевірявся, на загальну суму - 467 грн.;

- порушення пп. 250.2 пп.250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, оскільки не подано до податкового органу 7 декларацій з екологічного податку в період 1 квартал 2011 року -3 квартал 2012 року.

На підставі висновків Акту перевірки, Відповідачем були прийнятті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17 січня 2013 року № 0000082201 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 467,00 грн. за порушення п.185.1 ст. 185 п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. п.198.3. п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України;

- від 17 січня 2013 року № 0000072201 про сплату податку на додану вартість (14010100) -799 962,00грн., за штрафними санкціями 196 412,50 грн. за порушення п.49.1 п. 49.2 п. 49.18 ст. 49, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.3, п. 198 п. 201.1 ст. 201, п.203.1 ст. 203 п., 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України;

- від 17 січня 2013 року № 0000062201, про сплату податку на прибуток (11021000) -938 795,00 грн. за порушення п.5.1. пп.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п. 138.2. п.138.4, п.138.8. п.139.1 ст.139 п.141.1 ст.141 п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, за штрафними санкціями 149 207,25 грн.;

- від 17 січня 2013 року № 0000092201, про сплату екологічного податку (19010100) - 0 грн., за штрафними санкціями - 1 190,00 грн. за порушення пп.250.2. пп.250.9 ст.250 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав до Державної податкової службу в Київської області первину скаргу (заяву) № 08/02 від 08.02.2013 року щодо повного скасування вищезазначених податкових повідомлень рішень.

Під час розгляду Первинної скарги позивач отримав від Васильківської ОДПІ лист про надання відповіді №2685/10/22-017 від 08.04.2013 року, в якому зазначалось що ДПС у Київської області зобов'язало Васильківську ОДПІ ДПС провести, відповідно до вимог п.п. 78.1.5. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, позапланову перевірку ФГ «Роса-Ю» та запропонувало ФГ «Роса-Ю» надати до Васильківської ОДПІ для перевірки документи стосовно оскаржених платником питань, в день отримання запиту. Враховуючи великий обсяг документів, позивач подав в день отримання запиту лист № 0804-13 від 08.04.2013 року, в якому зазначив, що документи будуть надані протягом 5 робочих днів, в зв'язку з великим об'ємом виготовлення копій та завірення документів. На виконання вищезазначеного листа, з метою підтвердження правомірності своїх дій, позивач подав до Васильківської ОДПІ ДПС відповідні документи з супроводжуючими листами № 1504-13 від 15.04.2013 року та № 1504-13/2 від 15.04.2013 року.

Подані позивачем документи залишені без уваги, у зв'язку з чим прийнято рішення про результати розгляду скарги ДПС у Київської області № 868/10/10-206/123 від 15.04.2013 року, в якому зазначалось про залишення без змін оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про залишення первинної скарги Господарства без задоволення.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам, суд приходить до наступного.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем валового доходу та податкового зобов'язання з ПДВ, то як вказує податковий орган, перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) показників за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року у загальній сумі 2 301 355 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із продажу сільськогосподарської продукції (пшениця, ячмінь, насіння соняшника, кукурудза, соя, буряк цукровий, гречка).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 2-4 квартали 2011 року, 1-3 квартал 2012 року в сумі 2 301 355 грн. на підставі договорів, видаткових накладних, банківських виписок, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) в розмірі 3 701 382 грн., у тому числі за рік 2011 на суму 1 047 070 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 2 654 312 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки, згідно задекларованої ФГ «РОСА-Ю» статистичної звітності: звіт 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур», звіт 21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції», звіт 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», звіт 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» встановлено, що підприємством засіяно та зібрано с/г продукції (пшениця, ячмінь, насіння соняшника, кукурудза, соя, буряк цукровий, гречка), яка була, на думку відповідача, реалізована, проте доходи від її реалізації в розмірі 3 701 382 грн. позивачем не задекларовано.

При цьому, підставами для таких висновків стало відсутність (ненадання до перевірки) наказів по підприємству щодо проведення інвентаризації, регістрів бухгалтерського обліку (201 «Сировина й матеріали», 203 «Паливо», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари»), договорів зберігання ТМЦ, тобто документального підтвердження щодо наявності залишків сільськогосподарської продукції за даними бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене відповідач вказує, що ФГ «РОСА-Ю» не задекларовано в 2011 році дохід від реалізації сільськогосподарської продукції в сумі 1 047 070,33 грн., ПДВ 209 414,07 грн. та у 2012 році в сумі 2 654 312,02 грн. ПДВ 530 862,40 грн., що є порушенням п.135.2. ст. 135, п.137.1. ст. 137, п. 185.1 ст. 185, п.187.1. ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Суд не може погодитись з такими доводами, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1. ст. 187 ПКУ №2755-VI визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 135.2 статті 135 ПКУ визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1. ст. 137 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п.44.2. ст.44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до наведених норм законодавства виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та ПДВ пов'язане із реалізацією товарів, робіт чи послуг, вартість яких є базою оподаткування податками.

Як вказує позивач, податковим органом невірно визначено базу оподаткування ПДВ та податком на прибуток у зв'язку з чим необґрунтовано зроблено висновки про заниження ПДВ та податку на прибуток в періоді з 01.04.2011р. по 30.09.2012р., оскільки реалізована, на думку відповідача, продукція в дійсності нікому не продавалась, дохід не отримувався.

Суд погоджується з наведеними доводами позивача, так як в матеріалах справи наявний наказ від 28.12.2011р. про проведення щорічної інвентаризації продукції в 2011 році, за результатами якої складено акт інвентаризації від 31.12.2011р., відповідно до якого на складі позивача є в наявності 98,680 т. кукурудзи, 65 т. пшениці, 29,480 т. соняшнику, 14,592 т. сої та 50,65 т. ячменю. Вказана продукція зберігалась на складі ОСОБА_1 відповідно до договору позички від 01.09.2010р. та згідно з актом прийому-передачі від 01.09.2010.

Суд звертає увагу на те, що податковим органом не доведено отримання доходу позивача від реалізації згаданої продукції так само, як і не доведено факт її продажу (не надано відповідних відомостей про рух коштів у банку, актів приймання-передачі, видаткових, товарно-транспортних накладних тощо).

Крім того, позивачем до Васильківської ОДПІ ДПС було надано, згідно із супровідним листом № 0712-12/1 від 07 грудня 2012 р., копії статистичної звітності, в якій вказано залишки продукції за відповідний період, також було надано банківські виписки, касові книги, видаткові та прибуткові ордери (наявні в матеріалах справи). З поданих документів вбачається, що реалізація сільськогосподарської продукції та оплати за неї в сумі 1 047 070, 33 грн. за період 2-4 квартал 2011 р. та у 1-3 кварталі 2012 році в сумі - 2 654 312, 02 грн. не відбувалася.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. то тут суд зазначає наступне.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у загальній сумі 2 052 036 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із придбання посівних одиниць насіння (буряк, соя, кукурудза тощо), послуг, придбання мінеральних добрив (аміачна селітра, карбамід, гезагард, дерозал, бомбер тощо), придбання паливно-мастильних матеріалів, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 2-4 квартали 2011 року, 1-3 квартал 2012 року в сумі 2 052 036 грн., на підставі договорів (угод), прибуткових накладних, актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), банківських виписок тощо, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в розмірі 326 954 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 26 073 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 75 096 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 98 906 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 28 258 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 77 689 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 20 932 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ФГ «РОСА-Ю», в особі директора ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «ТРАНС-НАФТА-В» (код ЄДРПОУ 34830430), ТОВ «БЕЛ OUT» (код ЄДРПОУ 37361279), ТОВ «ПРАЙМ ЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 37251729) та ТОВ «ДЮК» (код ЄДРПОУ 25201774) (Виконавець) укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів.

Згідно реєстрів отриманих податкових накладних та Додаткових накладних за період з 01.04.11 по 30.09.12 року ФГ «РОСА-Ю» відображено в складі податкового кредиту суму ПДВ , сплачену в складі придбаних паливо-мастильних матеріалів (ПММ) на суму ПДВ 65 390,85 грн. у тому числі за квітень 2011 в сумі 6 631,95грн., за травень 2011 в сумі 1 531,35 грн., за червень 2011 в сумі 2 224,63 грн., за липень 2011 в сумі 1 200,89грн., за серпень 2011 в сумі 2 686,47 грн., за вересень 2011 в сумі 5 958,54 грн., за жовтень 2011 в сумі 9 328,84 грн., за листопад 2011 в сумі 5 727,36 грн., за грудень 2011 в сумі 4 725,0 грн., за лютий 2012 в сумі 157,50 грн., за березень 2012 в сумі 5 494,05 грн., за квітень 2012 в сумі 5 743,73 грн., за травень 2012 в сумі 9794,10 грн., за липень 2012 в сумі 1 683,33 грн., за серпень 2012 в сумі 1 283,33 грн., за вересень 2012 в сумі 1219,78 грн.

Згідно з накладними за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012 року ФГ «РОСА-Ю» придбано та списано паливо-мастильних матеріалів (ПММ) на суму 326 954 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 26 073 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 75 096 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 98 906 грн.. за 1 квартал 2012 року на суму 28 258 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 77 689 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 20 932 грн.

Відповідач вказує, що занесені ФГ «РОСА-Ю» значення до рядків 05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», а також віднесення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, не базуються на даних бухгалтерського обліку, не підтверджені документально, а зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства не доведено.

Згідно з п. 44.1 ПКУ №2755-Vl визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі перинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Списання пально-мастильних матеріалів здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених пально-мастильних матеріалів з урахуванням норм витрат.

Списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів для транспортних засобів ведеться на підставі подорожніх листів. Подорожні листи до перевірки не надано.

Як вказує позивач, паливно-мастильні матеріали, що були придбані за період 2, 3, 4 квартал 2011 р. та 1-3 кв. 2012 р. були використані автотранспортом та спецтехнікою, що є власністю позивача під час виробництва/вирощування сільськогосподарської продукції, яка була реалізована в даному періоді.

В зв'язку з наведеним, сума відхилення в розмірі 326 954 грн., що вказане у таблиці № 2 акту перевірки сторінка 6 та на сторінці 9 абзац 8 вказана недоцільно. Підтверджуючі документи надавались під час проведення перевірки, копії останніх було подано до ДПС у Київської області та відповідачу.

Суд погоджується з наведеними доводами позивача, оскільки в матеріалах справи наявні накази про введення в експлуатацію транспортних засобів (тракторів), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, подорожні листи, якими підтверджено експлуатацію тракторів, використання ними пального при роботі.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про не підтвердження використання пального у власній господарській діяльності, оскільки позивач - сільськогосподарське підприємство, діяльність якого, зокрема, заключається у вирощуванні сільськогосподарської продукції, для чого необхідна спеціальна техніка та пальне для неї.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів в підтвердження використання пального не в господарській діяльності Господарства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ №2755-Vl витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПКУ №2755-VI собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ №2755-VI не включаються до складу витрат витрата, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, судом встановлено, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає право на включення витрат до складу валових за відповідних період.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути визначений по фактично здійсненій господарській операції і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ №2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до пункту 198,6 ст. 198 ПКУ №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що наявність у позивача належно оформлених податкових накладних визнається сторонами та не є спірною. Спірним є питання використання пального у господарській діяльності Господарства, яке, як встановлено судом, використовувалось позивачем у такій діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ внаслідок використання пального, придбаного у ТОВ «ТРАНС-НАФТА-В», ТОВ «БЕЛ OUT», ТОВ «ПРАЙМ ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «ДЮК».

Щодо інших висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства з податку на прибуток (заниження валових витрат), суд зазначає наступне.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 81 414 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із придбання посівних одиниць насіння (буряк, соя, кукурудза тощо), послуг, придбання мінеральних добрив (аміачна селітра, карбамід, гезагард, дерозал, бомбер тощо), придбання паливно-мастильних матеріалів, орендної плати тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 1 квартал 2011 року в сумі 81 414 грн., на підставі договорів (угод), прибуткових накладних, актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в розмірі 81 414 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 81 414 грн.

Суд не бере зазначені доводи до уваги, оскільки до Васильківської ОДПІ ДПС згідно супровідного листа № 0512-12/1 від 05 грудня 2012 р. було надано всі первинні документи (банківські виписки, прибуткові накладні), на підставі яких обчислено податок на прибуток за 1 квартал 2011 р. на суму 81 414 грн. та підтверджують здійснення витрат позивача під час своєї господарської діяльності (оплата за товар, погашення процентів за кредитом, тощо).

Судом оглянуто вказані документи, внаслідок чого зроблено висновок про наявність права позивача на зарахування витрат до складу валових в першому кварталі 2011 року.

З аналогічних міркувань суд не погоджується з висновком відповідача про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 ВЗ чи 06.3 додатку ВЗ до Декларацій «Витрати на збут» на суму 627 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 390 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 237 грн.

Так, на формування цього показника мало вплив здійснення операції із витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи та амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного).

Вказані витрати підтверджуються наданими позивачем документами, банківськими виписками тощо.

В свою чергу представник відповідача так і не зміг пояснити, на підставі чого дійшов до висновків про вищевказані порушення вимог законодавства.

Також, перевіркою відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» показників за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 365 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 1 квартал 2011 року в сумі 365 грн. на підставі банківських виписок, накладних, актів, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в розмірі 365 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 365 грн.

В судовому засіданні встановлено, що наведений висновок відповідача сформований у зв'язку з тим, що податковий орган не визнає витрати позивача що понесені на оплату послуг банків (РКО, комісії, тощо).

Суд звертає увагу на те, що вказані витрати підтверджені банківськими виписками, які відповідно до супровідного листа № 0512-12/1 від 05 грудня 2012 р., були надані відповідачу.

Відповідно до п. 1.37 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-111 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані з перерахуванням коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Отже, проведення банками розрахунково-касового обслуговування клієнтів вважається наданням послуги, що здійснюється на платній основі відповідно до ст. 30 Закону України від 20.03.91 р. №872-ХІІ «Про банки і банківську діяльність».

Пунктом 5.1 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суми відсотків, сплачені платником податку на користь банку за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування, відносять до складу валових витрат такого платника податку на прибуток.

Також, перевіркою відображених у рядку 06.4 Декларацій « 06.4 до Декларацій «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, в тому числі проценти, що включаються до витрат з урахування обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу III Податкового кодексу України» показників за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у загальній сумі 11 487 грн. встановлено, що ФГ «РОСА-Ю» до складу витрат віднесено проценти за кредитами, позиками в сумі 11 487 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року 2581 грн., за 3 квартал 2011 року 4243 грн., за 4 квартал 2011 року 3340 грн., за 1 квартал 2012 року 1323 грн.

Висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення зазначених сум до витрат обґрунтовується твердженнями відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки договорів з фінансовими установами, тощо.

Вказаний висновок спростовується наявними в матеріалами договорами про надання траншу, укладеними з ЗАТ «Про кредит Банк» 23.05.2008р. та 30.04.2008р., додатками до договорів та банківськими виписками, які направлялись на адресу відповідача під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні згадані договори та інші документи, зважаючи на вказані норми податкового законодавства, суд приходить до висновку про підтвердження права позивача на витрати, що утворилися внаслідок сплати процентів за договорами траншу.

Щодо доводів податкового органу про неправомірність декларування позивачем витрат, що утворилися внаслідок оренди земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Як вказує відповідач, проведеною перевіркою відображеного показника за період 2-4 квартали 2011 року, 1-3 квартал 2012 року в сумі 199 511 грн., на підставі прибутково-видаткових касових ордерів, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5.19 додатку IB до Декларацій «Витрати на операції оренди/лізингу» в розмірі 199 511 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 28235 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 111 765 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 40471 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 19 040 грн.

Відповідно до довідки Порадівської сільської ради ФГ «Роса-Ю» орендує та території Порадівської сільської ради 450 га ріллі.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичними особами, власниками земельних ділянок, укладенні договори оренди земельної ділянки, які не мають державної реєстрації, у зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про відсутність передачі земельної ділянки від власників до позивача. Таким чином, відповідач прийшов до висновку про відсутність витрат Господарства на оренду та відсутність права позивача на валові витрати у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Наведена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.12.2012р. № 2614/12/13-12.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність у позивача права на витрати у зв'язку з орендою земельних ділянок суд вважає необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем податкового законодавства, що стосується застосування штрафних санкцій з екологічного податку, суд зазначає наступне.

Як вказує відповідач, позивачем порушено пп. 250.2 пп.250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року не подано до податкового органу 7 декларацій з екологічного податку в період 1 квартал 2011 року - 3 квартал 2012 року.

Згідно з п. 250.9. ст. 250 Податкового кодексу України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Відповідно до наведеної норми законодавства, платник податків зобов'язаний подати відповідну заяву до податкових органів у разі не планування здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів при наявності у платника податків джерела забруднення.

В зв'язку з тим, що у позивача не має та не було джерел забруднення, суд приходить до висновку про те, що останнє не повинне подавати відповідну заяву до податкового органу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області ДПС від 17 січня 2013 року № 0000082201, 0000072201, 0000062201, 0000092201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Роса-Ю» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.