Ухвала

від 25.03.2014 по справі 810/3531/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3531/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Роса-Ю» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області ДПС, повноваження якої перейшли до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 року №0000082201, №0000072201, №0000062201 та № 0000092201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2012 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства «Роса-Ю» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2012 року № 1587/22-10/35584303.

Як вбачається з акту перевірки, Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області Державної податкової служби встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме:

- порушення п.5.1., п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, ст. 137, п. 138.2 п.138.4 ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму - 938 795 грн.;

- порушення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в наслідок чого позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платником податку, використовувався не за цільовим призначенням в період, що перевірявся, на загальну суму - 799 962 грн.;

- порушення п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в наслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платником податку, останній використовував не за цільовим призначенням в період, що перевірявся, на загальну суму - 467 грн.;

- порушення пп. 250.2 пп.250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, оскільки не подано до податкового органу 7 декларацій з екологічного податку в період 1 квартал 2011 року -3 квартал 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом були прийнятті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17 січня 2013 року № 0000082201 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 467,00 грн. за порушення п.185.1 ст. 185 п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. п.198.3. п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України;

- від 17 січня 2013 року № 0000072201 про сплату податку на додану вартість (14010100) -799 962,00грн., за штрафними санкціями 196 412,50 грн. за порушення п.49.1 п. 49.2 п. 49.18 ст. 49, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.3, п. 198 п. 201.1 ст. 201, п.203.1 ст. 203 п., 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України;

- від 17 січня 2013 року № 0000062201, про сплату податку на прибуток (11021000) -938 795,00 грн. за порушення п.5.1. пп.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п. 138.2. п.138.4, п.138.8. п.139.1 ст.139 п.141.1 ст.141 п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, за штрафними санкціями 149 207,25 грн.;

- від 17 січня 2013 року № 0000092201, про сплату екологічного податку (19010100) - 0 грн., за штрафними санкціями - 1 190,00 грн. за порушення пп.250.2. пп.250.9 ст.250 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджуючись з вказаними постановами звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентами, зокрема фактична поставка товару за договорами та сплата їх вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо висновків про заниження позивачем валового доходу та податкового зобов'язання з податку на прибуток.

У відповідності до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1. ст. 187 ПКУ №2755-VI визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 135.2 статті 135 ПКУ визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1. ст. 137 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно п.44.2. ст.44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Так, податковим органом, проведеною перевіркою відображеного показника за період 2-4 квартали 2011 року, 1-3 квартал 2012 року в сумі 2 301 355 грн. на підставі договорів, видаткових накладних, банківських виписок, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) в розмірі 3 701 382 грн., у тому числі за рік 2011 на суму 1 047 070 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 2 654 312 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки, згідно задекларованої ФГ «РОСА-Ю» статистичної звітності: звіт 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур», звіт 21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції», звіт 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», звіт 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» встановлено, що підприємством засіяно та зібрано с/г продукції (пшениця, ячмінь, насіння соняшника, кукурудза, соя, буряк цукровий, гречка), яка була, на думку відповідача, реалізована, проте доходи від її реалізації в розмірі 3 701 382 грн. позивачем не задекларовано.

Підставами для таких висновків стало відсутність (ненадання до перевірки) наказів по підприємству щодо проведення інвентаризації, регістрів бухгалтерського обліку (201 «Сировина й матеріали», 203 «Паливо», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари»), договорів зберігання ТМЦ, тобто документального підтвердження щодо наявності залишків сільськогосподарської продукції за даними бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим, податковий орган зазначає, що ФГ «РОСА-Ю» не задекларовано в 2011 році дохід від реалізації сільськогосподарської продукції в сумі 1 047 070,33 грн., ПДВ 209 414,07 грн. та у 2012 році в сумі 2 654 312,02 грн. ПДВ 530 862,40 грн., що є порушенням п.135.2. ст. 135, п.137.1. ст. 137, п. 185.1 ст. 185, п.187.1. ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Однак, позивач вказує на те, що податковим органом невірно визначено базу оподаткування ПДВ та податком на прибуток у зв'язку з чим необґрунтовано зроблено висновки про заниження ПДВ та податку на прибуток в періоді з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, оскільки реалізована, на думку податкового органу, продукція в дійсності нікому не продавалась, у зв'язку з чим дохід не отримувався.

Так, в матеріалах справи наявний наказ від 28.12.2011 року про проведення щорічної інвентаризації продукції в 2011 році, за результатами якої складено акт інвентаризації від 31.12.2011 року, відповідно до якого на складі позивача є в наявності 98,680 т. кукурудзи, 65 т. пшениці, 29,480 т. соняшнику, 14,592 т. сої та 50,65 т. ячменю. Вказана продукція зберігалась на складі ОСОБА_3 відповідно до договору позички від 01.09.2010 року та згідно з актом прийому-передачі від 01.09.2010 року.

Отримання доходу позивача від реалізації вказаної продукції не доведено, як і не доведено факт її продажу (не надано відповідних відомостей про рух коштів у банку, актів приймання-передачі, видаткових, товарно-транспортних накладних тощо).

Також, позивач до податкового органу надав копії статистичної звітності (супровідний лист №0712-12/1 від 07 грудня 2012 року), в якій вказано залишки продукції за відповідний період, також було надано банківські виписки, касові книги, видаткові та прибуткові ордери, та з яких вбачається, що реалізація сільськогосподарської продукції та оплати за неї в сумі 1 047 070, 33 грн. за період 2-4 квартал 2011 року та у 1-3 кварталі 2012 році в сумі - 2 654 312, 02 грн. - не відбувалася.

Щодо висновків про завищення позивачем валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПКУ №2755-Vl витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПКУ №2755-VI собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ №2755-VI не включаються до складу витрат витрата, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року у загальній сумі 2 052 036 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із придбання посівних одиниць насіння (буряк, соя, кукурудза тощо), послуг, придбання мінеральних добрив (аміачна селітра, карбамід, гезагард, дерозал, бомбер тощо), придбання паливно-мастильних матеріалів, тощо.

Так, перевіркою відображеного показника за період 2-4 квартали 2011 року, 1-3 квартал 2012 року в сумі 2 052 036 грн., на підставі договорів (угод), прибуткових накладних, актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), банківських виписок тощо, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в розмірі 326 954 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 26 073 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 75 096 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 98 906 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 28 258 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 77 689 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 20 932 грн.

Перевіркою встановлено, що між ФГ «РОСА-Ю», в особі директора ОСОБА_3 (Замовник) та ТОВ «ТРАНС-НАФТА-В» (код ЄДРПОУ 34830430), ТОВ «БЕЛ OUT» (код ЄДРПОУ 37361279), ТОВ «ПРАЙМ ЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 37251729) та ТОВ «ДЮК» (код ЄДРПОУ 25201774) (Виконавець) укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів.

Згідно реєстрів отриманих податкових накладних та Додаткових накладних за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року ФГ «РОСА-Ю» відображено в складі податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в складі придбаних паливо-мастильних матеріалів (ПММ) на суму ПДВ 65 390,85 грн. у тому числі за квітень 2011 в сумі 6 631,95 грн., за травень 2011 в сумі 1 531,35 грн., за червень 2011 в сумі 2 224,63 грн., за липень 2011 в сумі 1 200,89грн., за серпень 2011 в сумі 2 686,47 грн., за вересень 2011 в сумі 5 958,54 грн., за жовтень 2011 в сумі 9 328,84 грн., за листопад 2011 в сумі 5 727,36 грн., за грудень 2011 в сумі 4 725,0 грн., за лютий 2012 в сумі 157,50 грн., за березень 2012 в сумі 5 494,05 грн., за квітень 2012 в сумі 5 743,73 грн., за травень 2012 в сумі 9794,10 грн., за липень 2012 в сумі 1 683,33 грн., за серпень 2012 в сумі 1 283,33 грн., за вересень 2012 в сумі 1219,78 грн.

На підставі накладних за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року ФГ «РОСА-Ю» придбано та списано паливо-мастильних матеріалів (ПММ) на суму 326 954 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 26 073 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 75 096 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 98 906 грн.. за 1 квартал 2012 року на суму 28 258 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 77 689 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 20 932 грн.

Однак, податковий орган вказує на те, що занесені ФГ «РОСА-Ю» значення до рядків 05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», а також віднесення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, не базуються на даних бухгалтерського обліку, не підтверджені документально, а зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства не доведено.

Так, у відповідності з п. 44.1 ПКУ №2755-VІ визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі перинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.ч.2, 3ст. 9 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Списання пально-мастильних матеріалів здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених пально-мастильних матеріалів з урахуванням норм витрат.

Списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів для транспортних засобів ведеться на підставі подорожніх листів. Подорожні листи до перевірки не надано.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, паливно-мастильні матеріали, що були придбані за період 2, 3, 4 квартал 2011 року та 1-3 кв. 2012 року були використані автотранспортом та спецтехнікою, що є власністю позивача під час виробництва/вирощування сільськогосподарської продукції, яка була реалізована в даному періоді.

Таким чином, сума відхилення в розмірі 326 954 грн., що вказана у таблиці № 2 акту перевірки вказана без належних на те підстав, оскільки, підтверджуючі документи надавались під час проведення перевірки, копії останніх було подано до ДПС у Київській області та відповідачу.

Так, в матеріалах справи наявні накази про введення в експлуатацію транспортних засобів (тракторів), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, подорожні листи, якими підтверджено експлуатацію тракторів, використання ними пального при роботі.

Крім того, позивач - це сільськогосподарське підприємство, діяльність якого, зокрема, пов'язана у вирощуванні сільськогосподарської продукції, для чого необхідна спеціальна техніка та пальне для неї.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження використання пального не в господарській діяльності Господарства.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає право на включення витрат до складу валових за відповідних період.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути визначений по фактично здійсненій господарській операції і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ №2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до пункту 198,6 ст. 198 ПКУ №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, висновок податкового органу щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ внаслідок використання пального, придбаного у ТОВ «ТРАНС-НАФТА-В», ТОВ «БЕЛ OUT», ТОВ «ПРАЙМ ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «ДЮК» - є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо інших висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства з податку на прибуток (заниження валових витрат) .

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 81 414 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із придбання посівних одиниць насіння (буряк, соя, кукурудза тощо), послуг, придбання мінеральних добрив (аміачна селітра, карбамід, гезагард, дерозал, бомбер тощо), придбання паливно-мастильних матеріалів, орендної плати тощо.

Перевіркою відображеного показника за період 1 квартал 2011 року в сумі 81 414 грн., на підставі договорів (угод), прибуткових накладних, актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в розмірі 81 414 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 81 414 грн.

Однак, оскільки до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області було надано всі первинні документи (банківські виписки, прибуткові накладні) (супровідний лист № 0512-12/1 від 05 грудня 2012 року), на підставі яких обчислено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 81 414 грн. та підтверджують здійснення витрат позивача під час своєї господарської діяльності (оплата за товар, погашення процентів за кредитом, тощо) - колегією суддів вищезазначені доводи податкового органу до уваги не беруться.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 ВЗ чи 06.3 додатку ВЗ до Декларацій «Витрати на збут» на суму 627 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 390 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 237 грн. На формування цього показника мало вплив здійснення операції із витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи та амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного).

Такі витрати підтверджуються наданими позивачем документами, банківськими виписками тощо.

Також, перевіркою відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» показників за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 365 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 01 квартал 2011 року в сумі 365 грн. на підставі банківських виписок, накладних, актів, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в розмірі 365 грн., у тому числі за 01 квартал 2011 року на суму 365 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що податковий орган не визнає витрати позивача що понесені на оплату послуг банків (РКО, комісії, тощо). Однак, вказані витрати підтверджені банківськими виписками, які відповідно до супровідного листа № 0512-12/1 від 05 грудня 2012 року, були надані відповідачу.

Згідно п. 1.37 Закону України від 05.04.2001 року №2346-111 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані з перерахуванням коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Таким чином, проведення банками розрахунково-касового обслуговування клієнтів вважається наданням послуги, що здійснюється на платній основі відповідно до ст.30 Закону України від 20.03.1991 року №872-ХІІ «Про банки і банківську діяльність».

Пунктом 5.1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, суми відсотків, сплачені платником податку на користь банку за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування, відносять до складу валових витрат такого платника податку на прибуток.

Перевіркою відображених у рядку 06.4 Декларацій « 06.4 до Декларацій «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, в тому числі проценти, що включаються до витрат з урахування обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу III Податкового кодексу України» показників за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у загальній сумі 11 487 грн. встановлено, що ФГ «РОСА-Ю» до складу витрат віднесено проценти за кредитами, позиками в сумі 11 487 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року 2581 грн., за 3 квартал 2011 року 4243 грн., за 4 квартал 2011 року 3340 грн., за 1 квартал 2012 року 1323 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з ненадання позивачем до перевірки договорів з фінансовими установами, тощо.

Однак, такий висновок спростовується наявними в матеріалах справи договорами про надання траншу, укладеними з ЗАТ «Про кредит Банк» 23.05.2008 року та 30.04.2008 року, додатками до договорів та банківськими виписками, які направлялись на адресу податкового органу під час проведення перевірки.

Щодо доводів податкового органу про неправомірність декларування позивачем витрат, що утворилися внаслідок оренди земельних ділянок .

Податковий орган стверджує, що проведеною перевіркою відображеного показника за період 2-4 квартали 2011 року, 1-3 квартал 2012 року в сумі 199 511 грн., на підставі прибутково-видаткових касових ордерів, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5.19 додатку IB до Декларацій «Витрати на операції оренди/лізингу» в розмірі 199 511 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 28235 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 111 765 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 40471 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 19 040 грн.

Відповідно до довідки Порадівської сільської ради ФГ «Роса-Ю» орендує та території Порадівської сільської ради 450 га ріллі.

Між позивачем та фізичними особами, власниками земельних ділянок, укладенні договори оренди земельної ділянки, які не мають державної реєстрації, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про відсутність передачі земельної ділянки від власників до позивача, та про відсутність витрат Господарства на оренду та відсутність права позивача на валові витрати у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

У відповідності з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Таким чином, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Однак, Податковий кодекс України не містить вимог, відповідно до яких у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Таким чином, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Наведена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.12.2012р. № 2614/12/13-12.

Таким чином, висновки відповідача про відсутність у позивача права на витрати у зв'язку з орендою земельних ділянок суд вважає необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем податкового законодавства, що стосується застосування штрафних санкцій з екологічного податку.

Податковий орган зазначає, що позивачем порушено пп. 250.2 пп.250.9 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року не подано до податкового органу 7 декларацій з екологічного податку в період 1 квартал 2011 року - 3 квартал 2012 року.

Згідно з п. 250.9. ст. 250 Податкового кодексу України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Відповідно до наведеної норми законодавства, платник податків зобов'язаний подати відповідну заяву до податкових органів у разі не планування здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів при наявності у платника податків джерела забруднення.

Враховуючи те, що у позивача не має та не було джерел забруднення, оскільки позивач ніколи не займався діяльністю, внаслідок якої могли утворитися відходи, скиди та інше, суд приходить до висновку про те, що позивач не повинен подавати відповідну заяву до податкового органу.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.