Рішення

від 05.12.2013 по справі 2027/9608/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 2/643/24/13

Провадження №22ц/790/6446/13

Головуючий1 інстанції: Мельникова І.Д.

Категорія: договірні Доповідач: Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Івах А.П.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 07 серпня 2013 року по справі за позовом Державної фітосанітарної інспекції Харківської області до ОСОБА_2, третя особа - Державна фінансова інспекція в Харківській області про визнання недійсними протоколів засідання тендерного комітету, визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, повернення сторін у первісний стан, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна фітосанітарна інспекції Харківської області (далі Інспекція) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 Після неодноразових змін та уточнень позовних вимог просила:

- визнати недійсними протоколи засідання тендерного комітету Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області №48 від 01 грудня 2009 року про розкриття тендерних пропозицій; №49 від 07 грудня 2009 року розгляду та вивчення тендерних пропозицій процедури закупівлі; №50 від 07 грудня 2009 року щодо звернення к учасникам про надання роз'яснень змісту тендерних пропозицій, поданих учасниками відкритих торгів; №51 від 14 грудня 2009 року визначення учасника-переможця процедури;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 грудня 2009 року ВМО №745980, укладений між ОСОБА_2 та Державною інспекцією з карантину рослин по Харківській області;

- повернути сторони у первісний стан, який мав місце до вчинення правочину;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області суму в розмірі 8 765 000 грн., сплачені за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2009 року ВМО №745980.

Позивач посилався на те, що спірний договір укладено помилково, оскільки Інспекція помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, нежитлова будівля, яка була предметом продажу і розташована за адресою: АДРЕСА_1, на момент укладення договору була в гіршому технічному стані, ніж це випливало зі звіту з оцінки майна стану нежитлової будівлі, наданому тендерному комітету при укладенні спірного договору, і її ринкова вартість була значно завищена. Спірна будівля непридатна до експлуатації, не може використовуватися за призначенням у зв'язку з її аварійним станом, має зовнішні та внутрішні дефекти. При прийнятті рішення тендерний комітет Інспекції керувався висновком звіту про оцінку майна оцінювача Українсько-Російської товарної біржі Карповича С.Д., який мав відповідні знання та за наявності таких недоліків об'єкту повинен був врахувати при складанні звіту. Крім того, вважає, що оцінювач Карпович С.Д. повинен був знати, що будівля буде придбана за державні кошти, що на думку позивача, зобов'язувало оцінювача повідомити продавця про стан об'єкту продажу.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 07 серпня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права просила рішення районного суд скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, вважав рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим.

Представник Інспекції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на тому що спірний договір був укладений під впливом помилки, а оспорювані протоколи засідання тендерного комітету інспекції є незаконними.

Представник третьої особи просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України ).

Судом та матеріалами справи встановлено, що 24 грудня 2009 року Державна інспекція з карантину рослин по Харківській області, в особі начальника Цибуленко В.В. (Покупець) придбала у громадянки ОСОБА_2 (Продавець) нежитлову будівлю, загальною площею 701,9 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр №3550. Продаж вчинено за 8 765 000 грн. На підставі акту прийому-передачі ОСОБА_2 24 грудня 2009 року передала у власність Покупця за договором зазначену нерухомість, а 29 січня 2010 року Інспекція перерахувала на рахунок громадянки ОСОБА_2 грошові кошти згідно умов спірного договору. 19 лютого 2010 року право власності на нежитлову будівлю було зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» за позивачем. (а.с.9-14,19 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підстави позову неодноразово змінювались та уточнювались. Остаточно недійсність оспорюваного договору позивач пов'язував з помилкою щодо цінності придбаного за договором нежитлового приміщення, а також щодо технічного стану цієї будівлі (а.с.34-38 т.2).

За змістом ч.1ст.11 ЦПК, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог, підстави позову визначає позивач .

Згідно із ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Помилка може бути визнана істотною, якщо вона стосується природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей якостей речі, що передається за правочином, які значно знижують її цінність або можливість використання цих речей за цільовим призначенням.

Задовольняючи позов в частині визнання спірного договору недійсним, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, був укладений помилково, оскільки Інспекція помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме - нежитлова будівля на момент укладення договору була в гіршому технічному стані, ніж це випливало зі звіту з оцінки майна, наданому тендерному комітету при укладанні договору і її ринкова вартість була значно завищена.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

На підтвердження своїх доводів щодо вартості нежитлової будівлі, яка була предметом продажу за спірним договором, позивач посилався:

- на Рецензію Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області від 02 липня 2010 року, якою звіт з оцінки майна від 11 грудня 2009 року виконаний Українсько-Російською товарною біржою визнаний неякісним;

- на висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса від 16 грудня 2010 року, згідно якого ринкова вартість оцінюваного об'єкту станом на 24 грудня 2009 року складала 3 019 539 грн. (а.с.68-88 т.1);

- на те, що різниця у вартості об'єкту продажу 5 745 461 грн. була стягнута за судовим рішенням з Інспекції в дохід держави (а.с.40, 51-54 т.1)

Матеріали справи свідчать, що спірний договір було укладено в результаті проведення процедури державної закупівлі. Відповідно до звіту про результати проведення процедур відкритих торгів і двуступеневих торгів №5 від 25 грудня 2009 року (а.с.37-39 т.1), Інспекція, шляхом проведення процедури закупівлі за державні кошти мала намір в межах бюджетного призначення розміром 8 950 000 грн. придбати у власність нежитлову будівлю. Відповідач приймала участь у торгах поряд з двома іншими учасниками - ТОВ «ІнТехСервіс» та гр.ОСОБА_8 На вимогу тендерного комітету щодо роз'яснень змісту поданої тендерної пропозиції стосовно інформації про вартість нежитлової будівлі, ОСОБА_2 замовила здійснення оцінки запропонованого нею для продажу нежитлового приміщення. Згідно звіту про оцінку цього майна, затвердженого президентом Українсько-Російської товарної біржі від 11 грудня 2009 року (а.с.34-67), вартість об'єкту продажу визначена в розмірі 8 765 000 грн. Після оцінки тендерних пропозицій, переможцем торгів була визнана ОСОБА_2 і саме з нею укладено спірний договір.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Зі змісту спірного договору купівлі-продажу убачається, що Продавець та Покупець між собою домовилися, що продаж нежитлової будівлі вчиняється згідно акцептованої тендерної пропозиції процедури закупівлі «Відкриті торги» за 8 765 000 грн. Матеріали справи свідчать, що договір сторонами виконано у відповідності до його умов.

За змістом закону, під час вчинення правочину під впливом помилки немає протиправної поведінки жодної із сторін договору.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 05 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільнах справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину.Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним .

Посилання позивача на те, що звіт про оцінку майна не був рецензований, а за законом таке рецензування було обов'язковим, не може бути підставою для визнання угоди недійсною з підстав помилки у визначенні ціни об'єкту продажу. Так, Покупцем за договором є Інспекція, саме ця державна установа при використанні оцінки майна та її результатів для прийняття рішення про придбання нежитлової будівлі за бюджетні кошти повинна була дотримуватись вимог закону та замовити рецензування наданого ОСОБА_2 звіту. Факт порушення саме Інспекцією, вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що призвело до зайво виплачених бюджетних коштів, встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, які є чинними (а.с.40,51-54 т.2).

Не є підставою для визнання угоди недійсною та не свідчить про помилку позивача і сам факт ухвалення зазначених вище судових рішень про стягнення з Інспекції до державного бюджету суми зайво виплачених бюджетних коштів в розмірі 5 745 461 грн. від завищення вартості придбаної нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.51-54). При вирішенні данного цивільного спору ці рішення не є приюдиційними та не встановлюють факт укладення спірного договору під впливом помилки позивача, як то помилково вважає представник Інспекції.

Крім того, матеріали справи свідчать, та зазначається позивачем, що СУ ГУМВС України в Харківській області порушено кримінальну справу за фактом розтрати бюджетних коштів посадовими особами Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (а.с.89 т.1).

Отже, посилання позивача на те, що при укладенні спірного договору мала місце помилка щодо ціни предмету продажу, не є підставою для визнання договору недійсним у розумінні ч.1 ст.229 ЦК України.

Що стосується доводів позивача стосовно того, що нежитлова будівля на момент укладення договору була в гіршому технічному стані, ніж це випливало зі звіту з оцінки майна, що ОСОБА_2 було продано непридатний до експлуатації об'єкт, який не може використовуватися за призначенням у зв'язку з його аварійним станом, то такі доводи є безпідставними, на їх підтвердження позивачем не надано жодного належного доказу.

Як зазначено вище, істотне значення має помилка щодо таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, і обов'язок підтвердити що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона мала істотне значення лежить саме на позивачеві.

Відповідно ч. 2 ст. 673 ЦК України, у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Із зазначених вище Рецензії від 02 липня 2010 року та висновку експерта ХНДІСЕ ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса від 16 грудня 2010 року не вбачається, що об'єкт продажу за спірним договором має недолікі та дефекти, які б перешкоджали використанню його за призначенням, а тим більше, підтверджували аварійний стан цієї будівлі. Навпаки, з висновку виконаного на замовлення КРУ вбачається, що загальний технічний стан будівлі характеризується як задовільний. Слід зазначити, що як Рецензія так і висновок експерта ХНДІСЕ були виконані на замовлення КРУ з метою встановлення ринкової вартості об'єкту, а не його технічного стану.

Звертає на себе увагу і те, що висновок експерта ХНДІСЕ було здійснено через рік після звіту експерта Українсько-Російської товарної біржі. В частині №2 звіту (а.с.74 т.1) експерт зазначив, що на час проведення дослідження визначити технічний стан об'єкту станом на грудень 2009 року не уявляється можливим, і що дані про технічний стан і відповідно про фізичний знос, приймаються ним за результатами обстеження виходячи з припущення , що стан суттєво не змінився.

Інших доказів на підтвердження того, що волевиявлення Покупця на час укладення спірного договору було направлено на купівлю нежитлового приміщення з іншими технічними характеристиками ніж ті, яким відповідає приміщення по АДРЕСА_1, матеріали справи не містять.

Не грунтується на законі і висновок суду першої інстанції про визнання недійсними протоколів засідання тендерного комітету Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області.

Відповідно до ч.7 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель". На час складання оспорюваних протоколів правовідносини щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти регулювалися Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року N 921, яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня у зв'язку з прийняттям Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Цим Положенням врегульовано правовідносини у сфері державних закупівель. Зокрема, Положенням було передбачено, що персональну відповідальність за прийняті тендерним комітетом рішення несуть члени цього комітету, відповідно до законів.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними протоколів засідання тендерного комітету, суд першої інстанції послався на акт КРУ від 07 лютого 2011 року (а.с.86-112 т.2). Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що відповідно до цього акту, порушення тендерного законодавства були допущені саме тендерним комітетом Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області, а не ОСОБА_2 До складу тендерного комітету відповідачка не входила, а була лише учасником торгів.

Отже ОСОБА_2 не є особою, яка повинна відповідати за такими вимогами. Клопотань позивача про залучення до участі у справі інших осіб в якості відповідачів, матеріали справи не містять. Тоді як відповідно до ст.33 ЦПК України, суб'єктний склад осіб які беруть участь у справі визначає саме позивач.

До того ж, посилання Інспекції на незаконність протоколів засідань тендерного комітету, ніяким чином не впливає на вирішеня позовних вимог про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, з підстав заявлених позивачем, а саме, передбачених ст.229 ЦК України.

Позовні вимоги Державної інспекції з карантину рослин по Харківській області не є обгрунтованими і задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.309 ЦПК України , рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.1-3 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 07 серпня 2013 року скасувати .

У задоволенні позову Державної фітосанітарної інспекції Харківської області відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді