Постанова

від 02.12.2013 по справі 904/7316/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 року Справа № 904/7316/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.,

при секретарі Погорєлової Ю.А.,

за участю представників

позивача Касторних В.І. представник, довіреність №б/н від 28.05.13;

Ренкас С.Ф. представник, довіреність №б/н від 28.11.13;

відповідача Шевченко О.Г. представник, довіреність №07/10 від 07.10.13;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія-термінал» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 р. у справі № 904/7316/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАМАКС», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія-термінал»,

м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором підряду,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАМАКС», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія-термінал», м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості у розмірі 11 000,00 грн., неустойки у розмірі 14 960, 00 грн., в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №15/07 на ремонтно-будівельні роботи від 15.07.2012 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.13 р.(суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11 000,00 грн., неустойку у розмірі 594,30 грн. та 768,41 грн. судового збору, в інший частині позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що на момент розгляду справи відповідач не розрахувався за виконані роботи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду №15/07 на ремонтно-будівельні роботи від 15.07.2012 р. складає 11 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем жодних доказів на сплату заборгованості до суду не надано.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що наданий позивачем акт виконаних робіт не може підтвердити факт виконання ремонтно-будівельних робіт позивачем за договором. Крім цього, акт підписаний після закінчення дії договору. Також відповідач вказує на те, що надані позивачем договір, укладений з третьою особою, на виконання проектної документації №711/12 від 20.08.2012р., акт виконаних робіт від 15.10.2013 р., накладна від 18.09.2012 р. не можуть вважатись доказами в розумінні ст. 32 ГПК України. Відповідач посилається також на те, що між сторонами не була узгоджена кошторисна документація, як це передбачено умовами договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною і не підлягає задоволенню з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а саме наявність акту виконаних робіт №7 за лютий 2013р., підписаного сторонами 28.02.2013 р., є доказом виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт за даним договором у повному обсязі та у визначені договором строки, а підпис про отримання виконання робіт уповноваженою відповідачем посадовою особою свідчить про прийняття відповідачем виконання зобов'язань за договором.

Крім того, згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами договору станом на 04.06.2013 року відповідач був боржником, тобто таким, що прострочив виконання зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних за договором позивачем для відповідача робіт на загальну суму 11 000 гривень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ТЕРМІНАЛ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРАМАКС" (підрядник) 15.07.2012р., був укладений договір підряду №15/07 на ремонтно-будівельні роботи, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 19.07.2012 р., підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи за дорученням замовника, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 122, а замовник - прийняти та оплатити їх (а.с. 10-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.7.1. договору, договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р. або до повного погашення зобов'язань між сторонами.

Згідно з п.1.2. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.07.2012р., ціною договору є загальна сума виконаних робіт, усіх актів приймання-передачі виконаних робіт за договором, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1. договору загальний об'єм робіт визначається відповідно до кошторисної документації. Строк закінчення робіт, передбачених п.2.1., встановлюється для кожного об'єкта, вказаного у специфікаціях, індивідуально (п.2.2. договору).

Відповідно до специфікації № 1 до договору підряду №15/07 від 15.07.2012 року, яка є невід'ємною частиною даного договору, визначено вид та об'єкт робіт (роботи по котельній за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 122), а також визначена загальна вартість робіт - 11 000,00грн. (а.с.13).

Пунктом 5.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.07.2012р., передбачено, що здавання робіт підрядником та приймання замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується обома сторонами та є невід"ємною частиною договору. Замовник зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту пред'явлення підрядником акту виконаних робіт прийняти роботи та підписати акт виконаних робіт.

Доказом виконання позивачем за вищезазначеним договором робіт на суму 11 000,00 грн., є акт виконаних робіт № 7 за лютий 2013 р., підписаний сторонами без будь-яких зауважень.(а.с.17).

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, даний акт виконаних робіт № 7 за лютий 2013 р. підписано саме директором ТОВ "ДСК-ТЕРМІНАЛ", та скріплено печаткою цього підприємства.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що наданий позивачем акт виконаних робіт за відсутності узгодженої кошторисної документації не може підтвердити факт виконання ремонтно-будівельних робіт позивачем за договором, оскільки це твердження суперечить приписам ч. 4 ст. 882 ЦК України, відповідно до якої, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Дослідивши акт виконаних робіт № 7 за лютий 2013 року, колегія суддів прийшла до висновку, що цим документом оформлено передання підрядником замовнику саме тих робіт, які зазначені у специфікації № 1 до договору підряду №15/07 від 15.07.2012 року, оскільки перелічені у акті вид та об'єкт робіт (роботи по котельній за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 122), загальна вартість робіт (11 000,00 грн.) повністю відповідають виду, об'єкту та ціні робіт, що узгоджені сторонами у специфікації, яка за своїм змістом є різновидом кошторисної документації (а.с. 13, 17).

Крім того, у акті виконаних робіт № 7 за лютий 2013 року зафіксовано, що він складений саме на виконання договору №15/07 від 15.07.2012 року.

Таким чином, наявний у матеріалах справи акт виконаних робіт №7 за лютий 2013 року є доказом виконання позивачем своїх зобов'язань, та відповідно, підставою для виконання відповідачем (замовником) свого зобов'язання з оплати виконаної роботи.

Згідно пункту 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.07.2012 р., сторони домовились про те, що у будь-якому випадку незалежно від умов виконання робіт за договором, вказаних у будь-якій специфікації за будь-яким об'єктом, на якому виконувались підрядником роботи для замовника за договором, замовник здійснює оплату робіт на рахунок підрядника у повному обсязі в розмірі загальної суми, вказаної у підписаному замовником акті виконаних робіт за договором, протягом 3-х банківських днів після підписання замовником даного акту виконаних робіт.

Повну оплату загальної вартості виконаних підрядником для замовника робіт, відповідно до підписаних замовником актів виконаних робіт, замовник зобов'язується виконати протягом 3-х банківських днів після підписання замовником акту виконаних робіт за договором. У випадку невиконання даної умови, замовник виконує вимоги п.6.3. договору щодо оплати неустойки підряднику.

Відповідно до п.6.2. договору днем оплати вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно з п.6.3. договору розрахунок виконаних робіт здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки акт виконаних робіт № 7 за лютий 2013 р. підписаний сторонами 28.02.2013 року, строк оплати слід рахувати саме з цієї дати, тобто до 05.03.2013 року.

Таким чином, наявність акту виконаних робіт № 7 за лютий 2013 р., підписаного сторонами 28.02.2013 р., є доказом виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт за даним договором у повному обсязі, а підпис про отримання виконання робіт уповноваженою відповідачем посадовою особою свідчить про прийняття відповідачем виконання зобов'язань за договором, та, відповідний обов'язок, прийнявши виконання зобов'язань, згідно з ч. 1 ст.837 Цивільного кодексу України оплатити виконану роботу.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що акт виконаних робіт підписаний після закінчення дії договору, оскільки відповідно до п.7.1. договору, договір діє до 31.12.2012р. або до повного погашення зобов'язань між сторонами. Зобов'язання позивача виконано 28.02.2013 року, а зобов'язання відповідача щодо оплати виконаних робіт не виконано, що продовжує дію договору.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами договору за період з 15.07.2012 року по 04.06.2013 року оборот між ТОВ "АРАМАКС" та ТОВ "ДСК-ТЕРМІНАЛ" склав 11 000,0 гривень, дебетове сальдо, тобто залишок на користь ТОВ "АРАМАКС" станом на 04.06.2013 року склав 11 000,0 гривень. Акт виконаних робіт складено 28.02.2013 року (а.с. 18).

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що даний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами договору підписано саме директором ТОВ "ДСК-ТЕРМІНАЛ", та скріплено печаткою цього підприємства.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами договору станом на 04.06.2013 року відповідач був боржником, тобто таким, що прострочив, не приступивши у строк, встановлений Договором, а саме від 28 лютого 2013 року до 05 березня 2013 року до виконання зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних за договором робіт.

На підставі викладеного, колегія суду приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи відповідач не розрахувався за виконані роботи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду №15/07 на ремонтно-будівельні роботи від 15.07.2012р. складає 11 000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "АРАМАКС" та ТОВ "ДСК-ТЕРМІНАЛ" за період з 15.07.2012 року по 01.10.2013 року свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку з відсутністю господарських операцій за договором, оскільки даний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами договору суперечить акту від 04.06.2013 року, підписаного саме директором ТОВ "ДСК-ТЕРМІНАЛ", та скріпленого печаткою цього підприємства, відповідно до якого відповідач без будь-яких заперечень визнавав за собою борг у сумі 11 000,00 грн.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем договір, укладений з третьою особою, на виконання проектної документації №711/12 від 20.08.2012р., акт виконаних робіт від 15.10.2013 р., накладна від 18.09.2012 р. не можуть вважатись доказами в розумінні ст. 32 ГПК України, оскільки суд першої інстанції при винесенні рішення навіть не посилався на ці документи, як на докази у справі.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ст. 526 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Господарський суд, перерахувавши неустойку за подвійною обліковою ставкою НБУ, розмір якої менше 1%, за період з 06.03.2013р. по 17.07.2013р., встановив, що вона складає 594,30грн. У зв'язку з чим суд частково відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки як необґрунтовано нарахованої. Позивач погодився з даним висновком суду першої інстанції та не оскаржував його у апеляційному порядку.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія-термінал» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р . у справі №904/7316/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд