Постанова

від 14.04.2009 по справі 16/457-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/457-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 квітня 2009 р.                                                                                    № 16/457-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. ВолковицькоїТ. Гоголь

за участю представників:

позивача

Панченко О.М. –довіреність від 16.01.2009 р.

відповідача

Кандюков Г.Г. –довіреність від 10.04.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції в Сумській області

на постановувід 09.12.2008 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 16/457-08 господарського суду Сумської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Сумській області

доДержавного підприємства "Глухівське лісове господарство"

про стягнення 8567,15 грн.

Ухвалою від 26.02.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.04.2009 р.

У зв'зку із відрядженням судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 14.04.2009р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., утвореному розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.04.2009 р.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 14.04.2009 р.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 р. Державна екологічна інспекція в Сумській області звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до ДП "Глухівське лісове господарство" про стягнення з відповідача на користь Слоутської сільської ради збитків в сумі 8 567, 15 грн., посилаючись на приписи статей 34, 35, 40, 68 та 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення перевірки було встановлено факт здійснення відповідачем незаконної рубки дерев без виписки лісорубного квитка на ділянку, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні лісових ресурсів відповідачем.

Розмір збитків у сумі 8 567, 15 грн. розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству" від 05.12.1996 р. № 1464.

Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" спрямовується до місцевих бюджетів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.09.2009 р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ДП "Глухівське лісове господарство" на користь Слоутської сільської ради 8 567, 15 грн., з огляду на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

За апеляційною скаргою ДП "Глухівське лісове господарство" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.) переглянувши рішення господарського суду Сумської області від 01.09.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.12.2008 р. скасував його, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції мотивуючи постанову послався на те, що Державною екологічною інспекцією в Сумській області було подано позов про стягнення збитків на користь іншої особи, яка не є стороною (позивачем) у справі.

Державна екологічна інспекція в Сумській області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник, зокрема, зазначає щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції стосовно неналежного позивача у справі, посилаючись на приписи статті 21 Господарського процесуального кодексу України та Положення "Про Державну екологічну інспекцію в Сумській області" затвердженого наказом Мінприроди від 19.02.2007 р. № 55.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна екологічна інспекція в Сумській області звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з порушенням відповідачем приписів природоохоронного законодавства.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 3 частини 1 статті 20 вказаного Закону).

За приписами пункту 21 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності спрямовуються до місцевих бюджетів.

Посилаючись саме на положення вказаної норми позивач просив кошти перерахувати на рахунок Слоутської сільської ради.

За приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Сторони, відповідно до статті 18 вказаного Кодексу, є однією з категорій учасників судового процесу. Зокрема, сторони –суб'єкти матеріально –правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем –особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

При цьому, позивач самостійно визначає в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально –правового інтересу у спірних правовідносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

У випадках, передбачених законом, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звернутися до господарського суду з позовними заявами з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. У таких випадках, якщо позов подано не у власних інтересах, а в інтересах іншої особи, позивачем є особа, в інтересах якої подано позов про захист її прав і законних інтересів.

В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи  Слоутська сільська рада була визначена позивачем лише як орган на рахунок якого повинні перераховуватися кошти, виходячи з вимог пункту 21 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" і це не стосується захисту інтересів позивачем Слоутської сільської ради у спірних правовідносинах.

Крім того, здійснюючи судовий розгляд справи, а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції не було звернуто уваги на приписи статті 48 глави 8 розділу ІІ Бюджетного кодексу України, якою визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

З урахуванням повноважень, визначених у Положенні про Державне казначейство, відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися до участі у даній справі.

Разом з цим, під час здійснення судового провадження вказане було залишене поза увагою судів першої та апеляційної інстанції, правовий статус сторін у спірних правовідносинах не встановлювався.

Також не були залучені до участі у справі відповідний розпорядник бюджетних коштів та Слоутська сільська рада з визначенням їх правового статусу у спірних правовідносинах.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Сумської області від 01.09.2008 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. у справі № 16/457-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області задовольнити.

Головуючий суддя                                                                        Т. Дроботова

Судді:                                                                                               Н. Волковицька

                                                                                                    Т. Гоголь